Рішення № 10050837, 03.08.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2007 р.Справа № 10/162-3057 Господарський суд Тернопільської області у складі:

Судді: Півторак М.Є.

Розглянув справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Теребовлягаз», м. Теребовля, вул. Князя Василька, 73 В Тернопільської області

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників:

Позивача : Штогрин М.П. юрисконсульта, довіреність № 274 від 19.07.2007 року;

Відповідача : не прибув

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,29, Господарського процесуального Кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Теребовлягаз», м. Теребовля, вул. Кн. Василька, 73 звернулося з позовом до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості в сумі 599,06 грн., в тому числі 278,26 грн. заборгованість за надані послуги з постачання та транспортування природного газу, 250,43 грн. пені, 19,48 штрафні санкції, 50,99 грн. інфляційні нарахування; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує умовами Договору на постачання і транспортування природного газу № 14/С-140, укладеного між сторонами по справі 01.11.2006 року та №14/С-063 від 01.01.2005р., на виконання умов яких ВАТ „Теребовлягаз” транспортувало відповідачу по справі природній газ з листопада 2004 року по листопад 2005 року, а останній прийняв, проте повністю не оплатив вартості отриманого газу, в результаті чого виникла заборгованість, а тому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 599 грн. 06 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судові засідання 20 липня та 03 серпня 2007 року не прибув, заперечень щодо позовних вимог суду не представив , хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому, справа розглядається за правилами т.. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Як встановлено у судовому засіданні, між ВАТ по газопостачанню та газифікації „ Теребовлягаз”, м. Теребовля (Постачальник) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Теребовля (Покупець) 01.11.2004 року укладено Договір № 14/с-140 та 01.01.2005 року укладено Договір №14/С-063 на постачання і транспортування природного газу, у відповідності до умов якого «Постачальник»зобовязується в 2004 та 2005 роках продати природний газ, а „Покупець”, в свою чергу, прийняти на оплатити вартість газу та його транспортування.

Фактична кількість поставленого по даному Договорі природного газу визначається на підставі щомісячних актів фактичного споживання природного газу, які підписуються між «Покупцем» та «Постачальником»(п. 3.2 Договорів від 01.11.2004 року та від 01.01.2005р.).

Згідно п.6.1. даних Договорів розрахунки за газ здійснюються «Покупцем»попередньою оплатою до початку поточного місяця в розмірі 100% вартості заявленого газу та послуг по його транспортуванню, остаточний розрахунок до 10 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок «Постачальника»в національній валюті України чи за домовленістю сторін, іншим не забороненим чинним законодавством України способом.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до сдексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк ( строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Згідно пункту 4.13 вищезазначених Договорів, прийом-передача газу спожитого „Покупцем” у відповідному місяці оформляється актом реалізації газу між Постачальником та Покупцем, які уповноважені представники сторін складають до 1 числа, наступного за звітним місяця і вони є підставою для складання Постачальником щомісячного реєстру і підставою для проведення остаточних розрахунків між покупцем та постачальником за надані транспортні послуги.

Відповідно до представленого позивачем акту прийому-передачі природного газу, належним чином завірена копія якого знаходиться у матеріалах справи, за листопад 2004 року відповідачем використано 113 куб. м. природного газу, у грудні 2004 року 175 куб. м.; у лютому 2005 року 416 куб. м.; у березні 2005 року 148 куб. м.; у квітні 2005 року 60 куб. м. та у листопаді 2005 року 240 куб. м. природного газу та оплачено СПД ОСОБА_1 за використаний природний газ 275 грн. 10 коп.

Проте , за отриманий згідно з договорами №14/С-140 від 01.11.2004 року та №14/С-063 від 01.0.12005 року природний газ відповідач розрахувався частково і станом на 26.06.2007 року заборгованість субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Теребовля перед позивачем становить 278,26 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем природного газу в повному обсязі, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 278,26 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою ( стаття 546 ЦК ).

Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

П. 7.2. Договорів сторони передбачили за порушення терміну оплати «Покупець»сплачує «Постачальнику» пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім того, Покупець зобовязується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримання платежу, а також 3 (три) відсотки річних від затриманої несплаченої суми.

Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені за порушення терміну оплати за надані послуги з постачання та транспортування природного газу становить 250,43 грн; штрафних санкцій 19,48 грн. та інфляції 50,99 грн.

При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені, штрафних санкцій та інфляції за порушення терміну оплати спожитого природного газу та наданих послуг по його транспортуванню, а тому позовні вимоги в частині стягнення 320,90 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем СПД ОСОБА_1, м. Теребовля суду не представила, а тому суд визначає, що на час розгляду позову в суді борг не сплачений і грошові вимоги на суму 599,06 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного , керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 209,509,525,526,546,712 ЦК України, ст.ст. 20,22,29,33, 44, 49, 64, 75, 81-1, 82,84, 116 ,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173,193, 343 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Тернопільської області , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Теребовлягаз“ , м. Теребовля вул. Князя Василька, 73В Тернопільської області, ідентифікаційний код 21156166 599 грн. 06 коп. заборгованості ; 102 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття .

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя