Рішення № 10050832, 03.08.2007, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2007 р.Справа № 10/116-2082 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

За позовом: ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорттовари", м. Тернопіль, вул. Подільська, 1

Відповідача 2: ОСОБА_2 АДРЕСА_2,

Відповідача 3: ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_3

Відповідача 4: ОСОБА_4, жительки АДРЕСА_4

Відповідача 5: ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_5

Відповідача 6: ОСОБА_6, жительки АДРЕСА_6

Відповідача 7: ОСОБА_7 , жительки АДРЕСА_7

Відповідача 8: ОСОБА_8, жителяАДРЕСА_8

Відповідача 9: ОСОБА_9, жителя АДРЕСА_9

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_10, представника позивача, довіреність від 24.04.2007 року;

Відповідача1: Колодія Сергія Богдановича, представника ТзОВ “Спорттовари“, довіреність № АВ 256155 від 16.04.07 р.;

Відповідача 2: не прибув;

Відповідача 3: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 17.05.96 р. ;

Відповідача 4: ОСОБА_4, посвідчення № АВ 256155 від 19.06.03 р.;

Відповідача 5: ОСОБА_5, НОМЕР_2 від 19.09.02р. ;

Відповідача 6: ОСОБА_6, НОМЕР_3 від 17.06.99р.;

Відповідача 7: ОСОБА_7, НОМЕР_4 від 28.10.97р.;

Відповідача 8: ОСОБА_8, НОМЕР_5 від 04.01.98р.;

Відповідача 9: ОСОБА_9, паспорт НОМЕР_6 від 28.08.98 р..

В судовому засіданні присутнім представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з відсутністю клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В порядку статті 77 Господарського процесуального Кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 годин 30 хвилин та 15 годин 03 серпня 2007 року.

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області звернувся з позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорттовари", м. Тернопіль, вул. Подільська, 1, ОСОБА_2, АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3, АДРЕСА_3, ОСОБА_4, АДРЕСА_4, ОСОБА_5, АДРЕСА_5, ОСОБА_6, АДРЕСА_6, ОСОБА_7, АДРЕСА_7, ОСОБА_8, АДРЕСА_8, ОСОБА_9 АДРЕСА_9. про:

1.визнання недійсними угоди від 23.08.2005 року та від 01.09.2005 року згідно з якими відповідно ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 продали свої частки у статутному фонді товариства на користь ОСОБА_3; від 25.08.2005 року згідно з якими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продали свої частки в статутному фонді товариства на користь ОСОБА_8; від 25.08.2005 року , згідно з якою ОСОБА_7 продала свою частку в статутному фонді товариства на користь ОСОБА_9;

2.Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Спорттовари“ від 23.08.2005 року в частині погодження відступлення учасниками ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїх часток на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що згідно вимог ст. 147 ЦК України учасник, Товариства, який має намір відчужити свою частку у статутному капіталі зобовязаний направити кожному з учасників товариства письмове повідомлення про намір продати відповідну частку, для розгляду якого іншим учасникам надається один місяць або інший строк , визначений статутом, а кожен учасник товариства користується переважним правом купівлі-продажу частки ( її частини ) учасника пропорційно до розмірів своїх часток.

Вважає, що жоден з учасників товариства, що відчужували свою частку у відповідності до оспорюваних угод, не направляли позивачу письмового повідомлення щодо продажу власної частки, що зумовило порушення права позивача на переважне придбання відповідної частки.

Посилається на вимоги ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України; згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства і вказує, що оспорені угоди слід визнати недійсними в порядку ч. 1 ст. 203 ЦК України як такі, що суперечать ч. 2 ст. 147 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду від 08.05.2007 року розгляд справи призначено на 15 годин 18 травня 2007 року.

У відзиві на позов ( вх. № 15543(н) від 18.05.2007 року ) Товариство з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, м. Тернопіль вказує, що викладені у ній вимоги суперечать нормам чинного законодавства і не підлягають до задоволення. Вважає, що позивачем не враховано положення п. 9.2. Статуту Товариства , згідно якого учасник який бажає відступити свою частку ( її частину ) зобовязаний у письмовій формі повідомити збори учасників про свій намір.

Зазначає, що Учасники товариства “Спорттовари“ досягнули домовленості про порядок відчуження часток учасників у статутному фонді, зокрема, Протоколом № 6 зборів учасників ТзОВ від 29.03.2002 року детально прописаний порядок відчуження учасниками товариства своїх часток в статутному фонді.

Відповідач ТзОВ “Спорттовари“ стверджує, що учасники товариства, які зазначені відповідачами у даній справі і які мали намір відчужити свою частку в статутному фонді, в своїх діях керувалися вимогами ст. 147 ЦК України, вимогами Статуту Товариства, досягнутою домовленістю між собою і жодним чином не порушили вимог чинного законодавства України .

В підтвердження зазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорттовари»надало суду нотаріально засвідчені копії заяв про свій намір вийти із складу учасників товариства та відступлення належних їм часток вказаним іншим учасникам товариства. Позивач брав участь у загальних зборах учасників ТзОВ “Спорттовари“ 23.08.2005 року ( рішення яких ним оспорюється) і безпосередньо приймав участь у їх позитивному голосуванні , про що свідчить Протокол № 2 від 23.08.2005 року.

У звязку з неявкою у судове засідання 18.05.2007 року представника позивача ухвалою господарського суду розгляд справи відкладено до 12 годин 30 хвилин 15 червня 2007 року.

У поданій до суду заяві ( вх. № 16589 від 15.06. 20007 року ) відповідач у справі ОСОБА_3 позовні вимоги відхиляє повністю і зазначає, що між учасниками ТзОВ існувала домовленість, яка регламентує порядок виходу із Товариства . Стверджує, що на жодних зборах учасників ТзОВ “Спорттовари“ позивач у справі ОСОБА_1 не ставив під сумнів цю домовленість, яка досягнута вищим колегіальним органом товариства, голосував на зборах за вихід учасників і тим самим підтверджував свою згоду на вихід та продаж частки іншому учаснику. Відповідач у справі також заявив клопотання про слухання справи без його участі і погоджується з усіма доводами, що висловить у судовому засіданні представник ТзОВ “Спорттовари“.

Заяви такого ж змісту поступили до суду 15 червня 2007 року від інших відповідачів , а саме : ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_4; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_5.

Оскільки, від відповідачів у справі ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_4; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_5 поступили клопотання про слухання справи без їх участі, що відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального Кодексу України, а тому суд розглядає справу без участі представників зазначених відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив наступне:

Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 2 статті 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів.

Пунктом 2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів“ зазначено підстави для визнання актів недійсними і якими, зокрема, є невідповідність актів вимогам чинного законодавства; невідповідність актів встановленій законом компетенції органів, що прийняли ці акти.

ОСОБА_1, житель м. Тернопіль визначив Предметом судового розгляду визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ “Спорттовари “ від 23.08.2005 року та визнання недійсними угод купівлі-продажу часток в статутному фонді ТзОВ “Спорттовари“, укладених 23.08.2005 року; 25.08. 2005 року ; 29.08.2005 року; 01.09.2005 року.

Як визначено Статтею 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання певної події.

Стаття 4 Закону України “Про власність“ (чинного на момент виникнення правовідносин) надавала право власнику на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії , що не суперечать закону: використовувати майно для здійснення господарської та іншої, незабороненої діяльності, зокрема: передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Статтею 26 Закону України “Про власність“ визначено, що обєктами права власності господарського товариства , що є юридичною особою,є, зокрема, грошові та майнові внески його членів.

Пунктом 4 статті 116 Цивільного Кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом.

Досліджені у судовому засіданні документи відповідача ( установчий договір та Статут ТзОВ “Спорттовари “ ) свідчать , що позивач по справі ОСОБА_1 , житель м. Тернопіль є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “ Спорттовари” . Його частка в статутному фонді становила 2,11740 % .

Як учасник господарського товариства позивач по справі , а також відповідачі у справі фізичні особи наділені правами та обовязками, які закріплені у Законі України “Про господарські товариства“ та в установчих документах.

Так, права учасників господарських товариств визначені статтею 10 вказаного Закону, згідно пункту “г“ до прав учасників товариства віднесено право вийти в установленому порядку з товариства.

Порядок виходу учасника з товариства визначено у статті 148 Цивільного Кодексу України, згідно якої учасник повинен повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства ( пункт 2 ст. 148 ЦК України).

Оскільки , відповідачі у справі ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_15.; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5; ОСОБА_7 були учасниками товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ м. Тернопіль і володіли часткою в його статутному фонді, а тому вони вправі виходити з зазначеного товариства в установленому порядку , а також здійснювати відступлення частки ( її частини ) у статному фонді товариства, як це передбачено ст. 53 Закону України “Про господарські товариства“.

Під час розгляду справи встановлено, що 23 серпня 2005 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, що оформлені протоколом № 2, в порядок денний яких під №2, зокрема, включено питання “Розгляд заяв учасників д.д. ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_4, ОСОБА_7., ОСОБА_6.“.

Зокрема, у протоколі загальних зборів учасників зазначається, що:

- ОСОБА_5- коефіцієнт у Статутному фонді 2,08351 уступає учаснику ТОВ ОСОБА_3;

- ОСОБА_2- коефіцієнт у статутному фонді 2,08351 уступає учаснику ТОВ ОСОБА_3;

- ОСОБА_4 коефіцієнт у Статутному фонді 2,31739 уступає учаснику ОСОБА_3.;

- ОСОБА_7 коефіцієнт в Статутному фонді 2,24850 уступає учаснику товариства ОСОБА_8-1,12425, ОСОБА_9 1.12425;

- ОСОБА_6 коефіцієнт у Статутному фонді 1,35132 % уступає учаснику ТОВ ОСОБА_8

Кожна заява про вихід з товариства з уступкою зачитано окремо і проголосовано.

Як зазначено у Протоколі № 2 від 23 серпня 2005 року загальні збори учасників ТзОВ “Спорттовари“ постановили: “Задовольнити заяви учасників товариства ( ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про вихід з учасників товариства та уступки їхніх часток в Статутному капіталі та майні“.

Отже, судом встановлено , що загальні збори учасників ТзОВ “Спорттовари“ 23 серпня 2005 року задовольнили заяви учасників ТзОВ про вихід з учасників зазначеного товариства та уступки їх часток у Статутному капіталі та майні.

Статтею 10 Закону України “ Про господарські товариства“ надано учаснику товариства право вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України “Про господарські товариства“ при виході учасника з товариства йому виплачується вартість його частки майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік , в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник , який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю , має право одержати вартість частини майна , пропорційну його частці у статутному капіталі товариства .

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюється статутом і законом.

Отже, вихід з товариства це добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних відносин і за своєю правовою природою є одностороннім розірванням засновницького договору ( угоди ) щодо створення товариства.

В силу приписів частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України учасник ТОВ має право вийти з товариства , повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Окрім того, Статтею 147 Цивільного Кодексу України встановлено, що Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Статтею 53 Закону України “Про господарські товариства“ ( в редакції чинній на час зборів учасників 23.08.2005 року ) визначено, що Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

З метою визначення компетенції органів управління відповідача - ТзОВ “Спорттовари“ у судовому засіданні досліджено його установчі документи , які були чинними на момент проведення загальних зборів ТОВ, а саме 23.08.2005 року.

Так, згідно Угоди про заснування та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ перереєстрованої виконкомом Тернопільської міської ради 26.03.1998 року, Реєстраційний № 2043 ( копія знаходиться в матеріалах справи ) зазначається, що Учасник Товариства може уступити свою частку ( її частину ) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам. Уступка частки ( її частини ) допускається лише за згодою Зборів учасників ( пункт 7.5 статті 7 Угоди).

29 березня 2002 року на звітно-виборних зборах учасників ТзОВ “ Спорттовари “ ( оформлені протоколом № 6 ) було затверджено домовленість між учасниками ТОВ щодо купівлі-продажу часток учасниками товариства , яка передбачала , що учасник , який бажає продати свою частку , звертається до зборів товариства із нотаріальною заявою про продаж своєї частки ; в даній заяві може вказувати прізвище іншого учасника , якому продається частка . Одночасно із поданою заявою про продаж частки учасник товариства інформує товариство про ціну продажу .

Окрім того учасники визначили, що Правове положення Товариства визначається чинним цивільним законодавством, цією Угодою та Статутом, який є невідємною частиною цієї Угоди. У випадку розбіжностей між нормами цієї Угоди та Статуту, перевагу при захисті інтересів Учасників мають норми даної угоди ( пункт 5.3. Угоди ).

На час проведення загальних зборів ТзОВ “Спорттовари“ діяло на підставі Статуту ТзОВ (нова редакція), затвердженого зборами учасників ТзОВ, протокол № 2 від 12 грудня 2004 року. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 30.12.2004 року ,.про що свідчить відмітка державного реєстратора на Статуті Товариства, номер запису 16461050001000430.

Розділом 9. Статуту визначено перехід частки ( її частини ) у статутному фонді Товариства та вихід учасника з товариства.

Зокрема, пунктом 9.1. Статуту зазначено, що Учасник товариства може за згодою решти учасників продати чи іншим чином відступити свою частку ( її частину ) одному чи кільком учасникам цього ж Товариства, або третій особі.

Учасник, який бажає відступити свою частку ( її частину ) зобовязаний у письмовій формі повідомити збори учасників Товариства про свій намір ( пункт 9.2 Статуту ).

Учасники Товариства користуються переважаючим правом придбання частки ( її частини ) учасника, який її відступає, пропорційно до їх часток у статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними порядку.

Отже, п. 9.1. Статуту ТзОВ “Спорттовари“ учасники визначили механізм повідомлення інших учасника про відступлення своєї частки у статутному капіталі, а саме подання письмової заяви зборам учасників товариства. Вказаним пунктом не було визначено, що учасник, який бажає відчужити свою частку у статутному капіталі зобовязаний повідомити всіх інших учасників про свій намір продати свою частку.

Матеріали справи підтверджують , що відповідачі у справі виконали вимоги , передбачені у п. 9.1. Статуту і подали загальним зборам учасників ТзОВ “Спорттовари“ заяви, в яких зазначили про свій вихід з товариства, а також про відступлення ( продаж ) своєї частки у статутному капіталі Товариства , прямо вказавши, кому з учасників товариства вони її продають.

Оскільки, учасники мали намір здійснити продаж своїх часток у статутному капіталі Товариства, про що свідчить відповідні заяви, які подані до загальних зборів товариства , а тому у заявах повинні бути обовязково зазначені ціна, а також інші істотні умови договору купівлі-продажу, порядок, строки та форми оплати, тобто такі умови , які буде ставити продавець будь-якому іншому покупцю.

Аналіз заяв, поданих учасниками Товариства ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_7, ОСОБА_6 до загальних зборів свідчить, що учасники ( продавці ) не повідомляли загальні збори учасників про визначення ними істотних умов для продажу свої частки у статутному фонді.

Окрім того суд зазначає, що зазначеним п. 9.1. Статуту учасники не визначили порядок погодження відступлення своїх часток загальними зборами учасників, а тому суд вважає, що оскільки не визначена така процедура самими учасниками, то для відчуження часток іншим учасникам Товариства повинно застосовуватися загальне правило, встановлене ч. 2 статті 147 ЦК України, тобто учасники мають переважаюче право протягом місяця з дня повідомлення реалізувати своє переважаюче право на придбання частки у статутному фонді, яка продається.

Враховуючи, що учасники ТзОВ “Спорттовари“ ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 подали заяви про вихід з товариства і відчуження своїх часток безпосередньо до загальних зборів ( як це визначено п. 9.1. Статуту ) і не повідомляли про зазначене письмово інших учасників Товариства, а тому суд вважає, що інші учасники Товариства про купівлю-продаж були повідомлені під час проведення загальних зборів учасників, тобто 23 серпня 2005 року і в силу приписів ст. 147 ЦК України вправі були реалізувати своє переважаюче право на купівлю частки протягом місяця з дня повідомлення, тобто до 23 вересня 2005 року.

Як вбачається із протоколу № 2 в день проведення загальних зборів учасників, тобто 23 серпня 2005 року, загальні збори розглянули заяви про вихід з товариства і продаж частки, прийняли рішення про задоволення заяв учасникам товариства, що є порушенням вимог ст. 147 ЦК України.

Пунктом 9.6 зазначеного Статуту ТзОВ “Спорттовари“ зазначається, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

При виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, а також належна йому частка прибутку одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу ( виключення ) пропорційно його частці в статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариства тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Датою виходу ( виключення ) вважати прийняття рішення Загальними зборами учасників Товариства про такий вихід ( виключення ).

Відповідно до статті 58 Закону України „Про господарські товариства” загальні збори учасників є вищим його органом з виключною компетенцією. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Як вбачається із протоколу № 2 від 23.08.2005 року загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “ Спорттовари “ в порядок денний зборів ( пункт 2 ) було включено питання “Про розгляд заяв учасників ТОВ про вихід з учасників Товариства та уступка своїх часток в Статутному капіталі іншим учасникам товариства“ і учасники прийняли рішення про задоволення заяв учасників товариства ( ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6,) про вихід з учасників, як це передбачено ст.53 Закону України “Про господарські товариства“ та п. 9.4 Статуту ТзОВ “Спорттовари“, а також уступку їх часток в Статутному капіталі та майні.

У судовому засіданні досліджено заяви учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ і які були подані до ТзОВ протягом червня - липня 2005 року.

Реалізуючи своє право учасника ТзОВ “Спорттовари“, передбаченого ст. 10 Закону України “Про господарські товариства“, відповідачі по справі: ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_15.; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_7 звернулася до загальних зборів товариства з письмовими заявами про їх вихід із складу учасників товариства.

Такі заяви поступили від ОСОБА_2 01.07.2005 року; ОСОБА_4 06.07.2005 року; ОСОБА_5 08.06.2005 року; ОСОБА_7 20.07.2005 року; ОСОБА_6 22.05.2005 року.

Підписи зазначених учасників ТзОВ “Спорттовари“ нотаріально посвідчені.

У поданих до загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “ Спорттовари “ відповідачі у справі - ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_15. ; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_7 заявляють про свій вихід із складу засновників та продаж своїх часток : ОСОБА_2 відступає належну частку ОСОБА_3; ОСОБА_4 відчужує належну частку ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 уступає частку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в рівних частинах; ОСОБА_6 продаж частку в повному обсязі ОСОБА_8

Заяви учасників зареєстровані у Журналі поступлення заяв учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ ( копія Журналу знаходиться у матеріалах справи ).

Отже, в поданих учасниками ТзОВ “Спорттовари“ ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 заявах до Загальних зборів було вказано одночасно дві підстави припинення корпоративних правовідносин з Товариством, а саме: вихід із складу учасників товариства та відступлення своєї частки у статутному капіталі іншому, конкретно зазначеному учаснику товариства.

Зазначені підстави припинення корпоративних правовідносин регулюються різними статтями Закону України Про господарські товариства“ ( стаття 53 відступлення частки ( її частини ) у статутному фонді ТОВ; стаття 54 оплата вартості майна при виході учасника з ТОВ), а також різними пунктами Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ ( п.п.9.1.-9.4. відчуження; п. 9.6.- вихід ), а також місить різні правові наслідки для учасників і для товариства.

Так, вихід із складу учасників товариства передбачає право отримати вартість частини майна та частини прибутку від Товариства і зазначена виплата повинна бути проведена в строк до 12 місяців з дня виходу; а відступлення частки передбачає її продаж або іншим чином відступити одному чи кільком учасникам даного товариства.

З огляду на зазначене суд відзначає , що подані до загальних зборів учасників ТзОВ “Спорттовари“ заяви містили дві різні підстави припинення корпоративних правовідносин учасників і загальні збори, прийнявши рішення по їх розгляду, одночасно задовольнили клопотання про вихід з учасників з товариства ( не визначивши порядку виплати самим товариством частки учасника у статутному капіталі товариства в строк до 12 місяців з дня виходу ), а також про дозвіл на відчуження своїх часток у статутному капіталі товариства ( що передбачає купівлю-продаж частки на умовах, визначених продавцем ).

Зазначені вище дві підстави припинення корпоративних правовідносин є несумісними між собою , оскільки передбачають різні механізми для їх реалізації як для товариства так і для інших учасників.

З огляду на наведене, суд визнає вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ “Спорттовари“ від 23 серпня 2005 року про задоволення заяв учасників товариства ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, про вихід з учасників товариства та уступки їхніх часток у Статутному капіталі та майні , що оформлені протоколом № 2 правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

В силу вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладаючи Договори купівлі-продажу в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“ сторони виходили з того , що загальні збори учасників товариства задовільнили заяви ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про вихід з учасників товариства та уступки їх часток в Статутному фонді.

Однак, як зазначено вище, рішення загальних зборів по розгляду заяв не відповідає вимогам чинного законодавства України з вказаних підстав, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсними Договорів купівлі-продажу в порядку ч. 1 статті 203 ЦК України і як такі, що суперечать ч. 2 ст. 147 ЦК України є правомірними та обґрунтованими , а тому суд задовольняє позовні вимоги.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України, покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 147, 148 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 4,26 Закону України “Про власність“ , ст.,10, 53 , 54 Закону України “Про господарські товариства“ , ст.ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “ Спортовари “ від 23 серпня 2005 року , оформленого протоколом № 2 в частині задоволення заяв учасників товариства ( ОСОБА_5; ОСОБА_2; ОСОБА_4; ОСОБА_7; ОСОБА_6 про вихід з учасників товариства та уступки їхніх часток в Статутному капіталі та майні, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

3. Визнати недійсним з моменту укладання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 25 серпня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_6 , яка проживає за адресою АДРЕСА_6 та ОСОБА_8, який проживає за адресою АДРЕСА_8, як такий, що суперечить чинному законодавству.

4. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 25 серпня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_7, яка проживає за адресою АДРЕСА_7 та ОСОБА_8, який проживає за адресою АДРЕСА_8, як такий, що суперечить чинному законодавству.

5. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 23 серпня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_15, яка проживає за адресою АДРЕСА_2 і діє згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. від імені ОСОБА_2, яка проживає за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_3, як такий, що суперечить чинному законодавству.

6. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 29 серпня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_4, яка проживає за адресою АДРЕСА_4 та ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_3, як такий, що суперечить чинному законодавству.

7. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 01 вересня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_5, який проживає за адресою АДРЕСА_5 та ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_3, як такий, що суперечить чинному законодавству.

8. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Спорттовари“, укладеного 25 серпня 2005 року в м. Тернополі між ОСОБА_7, яка проживає за адресою АДРЕСА_7 та ОСОБА_9, який проживає за адресою АДРЕСА_9, як такий, що суперечить чинному законодавству.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорттовари», м. Тернопіль, вул. Подільська, 10, ідентифікаційний код 01555272 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 85 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу , а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

11. Повний текст Рішення складено та підписано 03 серпня 2007 року.

Суддя