Постанова № 10050683, 11.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р.Справа № 15а/122-2262

15 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами: по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1700 грн.; по єдиному податку на підприємницьку діяльність в сумі 46,70 грн.

за участю представників сторін:

позивача: старший державний податковий інспектор юридичного відділу Переймибіда Р.Б. - довіреність№71/7/10-015 від 09.01.2007р.

відповідача: не зявився.

Суть справи:

Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція, м. Тернопіль звернулася у господарський суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами: по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1700 грн.; по єдиному податку на підприємницьку діяльність в сумі 46,70 грн., в тому числі 2,96 грн. пені.

Як вбачається із позовних матеріалів, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, у звязку з чим справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005р.

Відповідно до змісту пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, а саме просить стягнути з відповідача 1700 грн. штрафних санкцій за порушення, встановлене податковим органом при перевірці торгової точки, що знаходиться у с. Глибочок Тернопільського району Тернопільської області та належить відповідачу, а також 46,70 грн. (в тому числі 2,96 грн. пені) по єдиному податку на підприємницьку діяльність за порушення вимог податкового законодавства, зокрема Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” в частині не перерахування до бюджету належних до сплати сум єдиного податку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець (ідентифікаційний код НОМЕР_1) у Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради 13.04.2006р. за № 2646000 0000 004803, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 та витягом державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26.03.2007р.

20.06.2006р. працівниками Тернопільської обєднаної державної податкової проведено перевірку торгової точки, що знаходиться у с. Глибочок Тернопільського району Тернопільської області та належить відповідачу щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатами якої складено акт №009784/1918/23-03/НОМЕР_1 від 20.06.2006р., який підписано зі сторони позивача продавцем ОСОБА_3 без заперечень.

Проведеною перевіркою стану дотримання вимог законодавства, зокрема, встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі - Закон).

З огляду на викладене та на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону, державною податковою інспекцією 23 червня 2006 року прийнято рішення № 38007 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-XII (із наступними змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Перевірки, що проводяться податковими органами в межах повноважень, передбачених Законом України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", визначаються як позапланові та здійснюються з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері, закріпленої Указом Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та для забезпечення контролю за дотриманням субєктами підприємницької діяльності норм Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з аналізу правових норм, рішення про застосування фінансових санкцій від 23.06.2006р. № 38007 прийняте позивачем в межах компетенції органу, визначеної законодавством України.

Законом України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоровя громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів та території України.

Відповідно до Указу Президента України «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 11.07.2001р. № 510/2001 на державну податкову адміністрацію України покладено обовязок забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері.

Згідно норм ст. 15 Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

У відповідності до ст. 1 Закону, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності (виробництво, імпорт, експорт і оптова роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами) протягом визначеного строку

Стаття 17 Закону встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі алкогольними напоями; зокрема, у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями без наявності ліцензій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Зазначені штрафи стягуються за рішенням органу, який видав ліцензію або іншим органом виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України і суми штрафів спрямовуються до бюджету.

У поясненні до акта перевірки від 20.06.2006р. продавцем - ОСОБА_3 не заперечено, встановленого при здійсненні перевірки торгової точки відповідача, факту торгівлі алкогольними напоями; водночас, ОСОБА_3 зазначено, що нею здійснювалася реалізація горілчаних виробів, що належали особисто їй.

Порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв у торговельному приміщенні, що належить громадянину субєкту підприємницької діяльності, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

В ході судового розгляду зясовано, що на момент здійснення перевірки ОСОБА_3 перебувала з позивачем у трудових відносинах (була продавцем) та здійснювала торгівлю (реалізацію продовольчих товарів) в торгівельному обєкті, що належить Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1

У відповідності до п. 16, 39 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. № 833, працівники субєкта господарювання зобовязані забезпечити реалізацію прав споживачів, виконувати вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

За порушення даного Порядку та правил субєкт господарювання та його працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.

На підставі наведеного, суд вважає, що порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв у торговельному приміщенні, що належить громадянину субєкту підприємницької діяльності, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

Крім того, зазначене рішення на час слухання справи у встановленому законодавством порядку не скасоване та не визнане недійсним, а відтак є чинним.

Як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду справи в суді заборгованість зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1700 грн. платником податків залишається несплаченою, що не заперечено відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 5 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” одним із основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Згідно заяв від 19.04.2006р. та 16.08.2006р., фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 обрано спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р. (далі Указ) спрощена система оподаткування установлена для субєктів малого підприємництва, до яких зокрема відносяться фізичні особи (далі підприємці), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше десяти осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Пунктом 2 Указу передбачено право підприємців самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, ставки яких встановлюються місцевими радами за місцем державної реєстрації підприємця залежно від здійснюваного ним виду діяльності та сплачуються до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Перехід на спрощену систему здійснюється шляхом видачі органом державної податкової служби за місцем державної реєстрації підприємця свідоцтва про сплату єдиного податку.

За заявою відповідача від 19.04.2006р. про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності 28 квітня 2006 року видано Свідоцтво про сплату єдиного податку Серії Г № 057976.

Ставка єдиного податку на обраний підприємцем вид діяльності та визначений період становила 200 грн. за місяць, який підприємець повинен був сплачувати щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сімї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу (ч. 4 п. 2 Указу).

Як вбачається з поданих позивачем документів, відповідач взяв на себе обовязок сплачувати щомісячно 200 грн. єдиного податку.

Однак, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, станом на час розгляду справи в суді відповідач має заборгованість по єдиному податку в сумі 46,70 грн.. з яких 43,74 грн. основного боргу та 2,96 грн. пені.

Згідно пп. 2.1.4, 2.3.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.02.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон) контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

Несплачений, у встановлений Указом строк, єдиний податок є податковим боргом відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ - податковим зобовязанням (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З метою здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань у встановлені терміни відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ податковою службою надіслано відповідачу першу податкову вимогу №1/1909 від 13.07.2006р. та другу податкову вимогу №2/2579 від 29.08.2006р., доказами вручення яких є повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.07.2006р. № 587293 та від 01.09.2006р. №680471, крім того видано рішення № 64120/7/24-0146 від 06.10.2006р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Заборгованість відповідача по єдиному податку в сумі 46,70 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи документами, зокрема: розрахунком суми позовних вимог по єдиному податку на підприємницьку діяльність; розрахунком пені; обліковою карткою платника єдиного податку станом на 19.04.2007р., рішенням Тернопільської міської ради четвертого скликання шістнадцятої сесії № 4/16/103 від 04.08.2005р. „Про ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців”.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 та п. 11 ст. 10, п. 8 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби надано право звертатись до суду з позовами про примусове стягнення з платника податкового боргу.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками добровільно або стягуються у судовому порядку.

Статями 69 - 71 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинства є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що заборгованість відповідача доведено матеріалами справи в заявленій позивачем сумі, а також зважаючи на те, що відповідач в судове засідання не зявився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Тернопіль заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами: по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1700 грн. та по єдиному податку на підприємницьку діяльність в сумі 46,70 грн. (в тому числі 2,96 грн. пені) обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Зважаючи на норми ч. 4 ст. 94 КАС України та беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судових витрат, останні з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69 - 71, 94, 158, 162, 163, 164, 167, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задоволити.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами:

- по платежу адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1700 грн. на р/р 31118106700002, код платежу 23030311 державного бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012;

- по єдиному податку на підприємницьку діяльність в сумі 46,70 грн. на р/р 34210379700002, код платежу 16050200 зведеного бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “18” липня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя