Постанова № 10050534, 06.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2007 р.Справа № 13/3-113

11 год. 20 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Козловській Т.П.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос", вул. С.Петлюри, 30, м.Кременець, Тернопільська область, 47003

до: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, вул. У.Самчука, 6, м.Кременець, Тернопільська область, 47003

За участю представників сторін:

позивача:           Ханас І.О. –довіреність №2010 від 12.12.2006 р.

відповідача:           Мельник Г.С. –довіреність №12/10 від 09.01.2007 р.;

                              Бендасюк М.В. –довіреність №5489/10 від 05.07.2007 р.

Суть справи:

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0004201500/0 від 04.10.2006р., №0004201500/2 та №0004211500/2 від 11.01.2007 р..

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: позивач зайво включив до податкового кредиту суми ПДВ сплачені у вартості товарів та послуг, придбаних в ТОВ "Трініт", оскільки останнє звітності по податку на додану вартість протягом останніх 6 місяців 2006 р. не подає, не декларує обсягів продажу та придбання товару і відповідно не сплачує ПДВ до бюджету, у зв'язку з чим включені до податкового кредиту суми ПДВ не знаходять підтвердження у податкових зобов’язаннях продавця цих товарів, послуг у зв'язку з чим податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0004211500/2 від 11.01.2007 р., то спір в даному випадку відсутній, так як позивач застосовану суму санкцій сплатив в добровільному порядку.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст.130 КАС України.

Провадження у справі 02.02.2007 р. зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у пов’язаній з даною справі №13/240-4601 за позовом Кременецької МДПІ про визнання недійсними господарських зобов’язань по договору купівлі-продажу №46 від 01.06.2006 р. та по договору на виконання робіт №32 від 01.06.2006 р., укладених між ТОВ "Лотос" та ТОВ "Трініт" на загальну суму 21278,40 грн., як таких, що завідомо суперечать інтересам держави; 14.06.2007 р. провадження у справі поновлялось та в судовому засіданні за клопотанням відповідача оголошувалась перерва до 06.07.2007 р. для надання йому можливості подати свої заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку діяльності позивача на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2006 р. та по ПДВ за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р., по результатах якої складено акт №30/15-02/31275939 від 18.09.2006 р.

- 04.10.2006 р. Кременецькою МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0004201500/0 про донарахування ТОВ "Лотос" 3546 грн. податку на додану вартість та 1064 грн. санкцій.

В процесі адміністративного оскарження вищевказаного рішення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2007 р. №0004201500/2, в якому залишено без змін донараховану суму ПДВ та санкцій, та №0004211500/2 згідно якого до товариства додатково застосовано 354,6 грн. санкцій.

Як вбачається із змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставами для їх прийняття став акт №00030/1502/31275939 від 18.09.2006 р., якого фактично не існує і про який відповідач у запереченнях проти позову не згадує. Тому з огляду на вимоги Розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 25.08.2005р. за №6/31-92; п.п.13, 14 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Мін’юсті України 23.03.2001р. за №268/5459, лише того факту, що вищевказані рішення прийняті на підставі неіснуючого акту перевірки, достатньо для визнання нечинними таких рішень.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем подано в якості доказу акт дещо відмінний по нумерації, що зазначена в оскаржуваних рішеннях, однак донараховані суми ПДВ та санкцій в них тотожні, суд вважає за доцільне його оцінити в якості доказу.

Як видно з акту перевірки від 18.09.2006 р. (стор.7), відповідач констатує, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту в червні 2006 р. ПДВ на загальну суму 3546,40 грн. на підставі податкових накладних №382 від 20.06.2006 р. на суму 2208 грн. (при придбанні дуба кругляка) та №385 від 30.06.2006 р. на суму 1338,40 грн. (за транспортні послуги), виписаних ТОВ "Трініт", оскільки: сума ПДВ, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця так як згідно інформаційної довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ "Трініт" останні 6 місяців (перед проведенням перевірки) не звітувало та не сплачувало платежів до бюджету, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо вставленої функції і її оригінал не підтверджується копією.

Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи зі слідуючого:

- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит відповідного звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків;

- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, що передбачено підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вищевказаного Закону, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;

- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач включив до податкового кредиту у декларації за червень 2006 р. 3546,40 грн. на підставі податкових накладних №382 від 20.06.2006 р. та №385 від 30.06.2006 р., які були належним чином виписані постачальником ТОВ "Трініт", і в ході проведення перевірки у посадових осіб податкового органу не виникало сумнівів щодо правильності їх оформлення. Відповідачем також не ставились під сумнів у встановленому законодавством порядку дійсність, наявність необхідних реквізитів та доказовість первинних документів, як і не було визнано недійсними господарські зобов’язання по операціях із ТОВ "Трініт".

- в господарських взаєморозрахунках позивача з ТОВ "Трініт" факт закупки товару, надання послуг та їх повної оплати в безготівковій формі з оплатою ПДВ у їх вартості відповідачем не спростовано, а підтверджено. Можливі порушення постачальника позивача чи постачальників продавців у податковій звітності чи в зв'язку зі своїми податковими зобов’язаннями перед бюджетами не спростовують факту закупки товарно-матеріальних цінностей (отримання транспортних послуг) позивачем та здійснення витрат по їх оплаті і не тягнуть для позивача якоїсь відповідальності, а тим більше не позбавляють і не можуть позбавляти його права на податковий кредит, який документально підтверджений і передбачений законом.

- суд розцінює критично й такий висновок відповідача як: „...податкова накладна не виконує свої законодавчо встановлені функції...” (стор.7 акту від 18.09.2006 р.) оскільки такий не базується на матеріалах справи (перевірки), чинному законодавстві і є надуманим та безпідставним з огляду хоча б на вимоги п.1.7; п/п 2.3.2; 2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого 25.08.2005р. Мін’юстом України за №6/31-92.

Таким чином, висновки відповідачем зроблені при застосуванні довільного трактування норм Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки останній не містить жодної норми, яка б ставила використання податкового кредиту покупцем в залежність від сплати податкового зобов’язання продавцем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такі, що базуються на чинному законодавстві.

Посилання представника відповідача на те, що з приводу податкового повідомлення-рішення №0004211500/2 від 11.01.2007 р. немає предмету спору з огляду на добровільну сплату застосованої суми санкцій до уваги судом не береться, оскільки представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримані повністю, а законність спірного рішення досліджується судом з моменту його прийняття, так як останнє діяло до моменту його погашення.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції №0004201500/0 від 04.10.2006р., №0004201500/2 та №004211500/2 від 11.01.2007 р.

3. Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2007 р. по справі №13/3-113.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 11 липня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції - Львівського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

          Суддя