Рішення № 10049128, 29.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2006 р.Справа № 15/275-4358

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Прокурора м. Тернополя, в інтересах держави, в особі Міністерства палива та енергетики України, вул. Хрещатик, 3, м. Київ , в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/2, м. Київ-21, в особі Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. Козацька, 19, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор", вул. Текстильна, 22, м. Тернопіль

за участю представників сторін:

прокурора: Шокало А.М. - посвідчення№ 57.

позивача: юрисконсульт першої категорії ОСОБА_1 - довіреністьНОМЕР_1 від 28.12.2005р.

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 28.11.2006р.

Суть справи:

Прокурор м. Тернополя звернувся у господарський суд з позовом в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ, в особі Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор", м. Тернопіль про стягнення 5899,22 грн. заборгованості, що становить 5020,98 грн. боргу за надані послуги по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, 419,51 грн. пені та 458,73 грн. інфляційних нарахувань.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні та клопотанні від 29.11.2006р. просять суд стягнути з відповідача 878,24 грн. заборгованості, що становить 419,51 грн. пені та 458,73 грн. інфляційних нарахувань, у звязку із сплатою 5020,98 грн. основного боргу, що підтверджується накладними № 281 від 09.11.2006р. та № 294 від 16.11.2006р., а також банківською випискою з рахунку ТзОВ "Тернопільфарфор".

Представник відповідача у судовому засіданні звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ТзОВ "Тернопільфарфор", враховуючи, що згідно даних бухгалтерського обліку товариства станом на 29.11.2006р. існує значна заборгованість перед контрагентами, в тому числі перед Пенсійним фондом України в сумі 1022096,27 грн.; водночас зазначив, що товариство, незважаючи на важкий фінансовий стан, знайшло можливість погасити заборгованість в загальній сумі більше 78 тис. грн., просторочення у виконанні зобовязань є незначним, розмір пені не відповідає наслідкам порушення зобовязання, а залишок заборгованості в сумі 5020,98 грн. оплачено відповідачем відразу після подання позивачем позовної заяви до суду (клопотання від 29.11.2006р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

03 січня 2003 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (Газотранспортна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор" (Замовник) укладено договір № Т-53-П/03 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, у відповідності до умов якого газотранспортна організація зобовязується надавати послуги по транспортуванню і підготовці природного газу, який надійшов в газотранспортну систему УМГ «Львівтрансгаз»і передавати його на пункті передачі (ГРС, ГРП) в мережі Облгазу в обсягах, зазначених у пункті 2.3 даного договору при наявності газу Постачальника у мережі Газотранспортної організації відповідно до «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затверджених наказом Держкомнафтогазу № 355 від 01 листопада 1994 року, а замовник зобовязується приймати газ від Газорозподільної організації в обсягах, зазначених у п. 2.2 договору, проводити оплату наданих Газотранспортною організацією послуг у строки та по ціні, передбаченій умовами цього договору, в тому числі проводити передоплату, а у випадку просрочення оплати відшкодувати нанесені Газотранспортній організації збитки і пеню (пп. 1.1, 2.1, 3.1, 3.3 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з 01 січня 2003 року, діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2003 року, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення.

31.12.2004р. між сторонами у справі укладено договір про зміну умов договору на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, у відповідності з якими внесено зміни у п. 2.2 договору щодо планових обємів газу; змінено п. 11.1 договору (зокрема визначено, що даний договір набирає чинності з 01.01.2005р. і діє в частині транспортування природного газу до 31.12.2005р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги до їх повного здійснення); крім того, договір № Т-53-П/03 від 03.01.2003р. доповнено пунктами 11.2 та 11.3.

До цивільних правовідносин сторін, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, та продовжують існувати після набрання ним чинності, згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р.

Враховуючи, що правовідносини сторін за договором № Т-53-П/03 від 03.01.2003р. виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, однак, продовжують існувати після набрання ним чинності, до правовідносин між сторонами по даному спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем з січня по жовтень 2006 року було надано ТзОВ «Тернопільфарфор»послуги по транспортуванню 2125,882 тис. м. куб. природного газу, вартість яких становить 78756,14 грн., що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 30.01.2006., 31.01.2006р., 27.02.2006р., 31.03.2006р., 30.04.2006р., 31.05.2006р., 30.06.2006р., 31.07.2006р., 31.08.2006р., 09.10.2006р. та переліком платежів за транспортні послуги станом на 19.10.2006р.

Договором від 03.01.2003р. (розділ 6) сторони передбачили, що Замовник здійснює оплату послуг, що є предметом цього договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Газотранспортної організації авансового платежу, згідно з плановими обємами споживання, вказаними в п. 2.2 договору та відповідно до тарифу, що зазначений у п. 5.1 договору; остаточна оплата послуг по транспортуванню природного газу проводиться Замовником на підставі актів прийому-передачі газу і / чи реєстрів споживання природного газу, представлених Газорозподільною організацією та тарифу, що зазначений у п. 5.1 договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Газотранспортної організації вартості послуг, що були надані останньою у звітному місяці до 10 числа місяця наступного за звітним.

Беручи до уваги викладене, а також те, що за надані послуги по транспортуванню природного газу відповідач станом на час подання позову розрахувався частково в сумі 73735,16 грн., суд визнає правомірними позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 5020,98 грн.

Водночас зважаючи, що 09.11.2006р., 16.11.2006р. та 28.11.2006р. (після порушення провадження у справі 01.11.2006р.) відповідачем погашено 5020,98 грн. основного боргу, що не заперечено позивачем та підтверджено належним чином засвідченими копіями накладних № 281 від 09.11.2006р., № 294 від 16.11.2006р. та банківської виписки по рахунку ТзОВ "Тернопільфарфор", між сторонами у справі відсутній предмет спору в даній частині, у звязку з чим суд припиняє провадження у справі № 15/275-4358 в частині стягнення 5020,98 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині проведення розрахунків у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, таким чином, допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, у звязку з чим визнає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з ТзОВ «Тернопільфарфор»458,73 грн. інфляційних нарахувань

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За несвоєчасну оплату послуг наданих Газотранспортною організацією по транспортуванню газу у строки, зазначені у пунктах 6.1 та 6.2 договору, Замовник сплачує на користь Газотранспортної організації, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотків із суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня (п. 7.1 договору).

У звязку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за період з 19.09.2006р. по 23.10.2006р. відповідачу нарахована пеня в сумі 419,51 грн.

Однак, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені та стан розрахунків між сторонами, зокрема факт погашення суми основного боргу, враховуючи, що згідно даних бухгалтерського обліку товариства станом на 29.11.2006р. існує значна заборгованість перед контрагентами, в тому числі перед Пенсійним фондом України в сумі 1022096,27 грн., що підтверджено довідкою № 311 від 29.11.2006р.; у відповідності до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд задовольняє клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені до 10 %, а відтак задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 41,95 грн.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор" 41,95 грн. пені та 458,73 грн. інфляційних нарахувань правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 80 ч. 1 п. 11, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор", вул. Текстильна, 22, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 00310441) на користь Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. Козацька, 19, м. Тернопіль (р/р 2600030013089 у ТВБ відділенні “773”ТОФ АКБ УСБ м. Тернопіль, МФО 338017, ідентифікаційний код 23590932) 458,73 інфляційних нарахувань та 41,95 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор", вул. Текстильна, 22, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 00310441) в доход Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільфарфор", вул. Текстильна, 22, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 00310441) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44 (р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код 30045370) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині стягнення 5020,98 грн. провадження у справі припинити.

6. В решті позову відмовити.

7. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

9. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення «12»грудня 2006 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська