Рішення № 10046240, 25.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.10           Справа № 10/39-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра», м. Суми

про стягнення 3600 грн. 25 коп.

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Третьяков С.М.

Від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 3600 грн. 25 коп., з яких 2300 грн. 00 коп. – основний борг, 146 грн. 72 коп. пені, 21 грн. 53 коп. – 3% річних, 123 грн. 00 коп. інфляційних збитків, відповідно до договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р., укладеного між сторонами у справі, а також судові витрати пов‘язані з розглядом справи, в тому числі 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, доказів сплати заборгованості не подав, в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце був повідомлений належним чином, тому, відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

На виконання ухвали господарського суду Сумської області від 29.04.2010 року представник позивача подав пояснення та відповідні матеріали щодо нарахування витрат на оплату адвокатських послуг, суд долучає дані документи до матеріалів справи, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектра» було укладено договір підряду № 31/7 від 31.07.2009р. на виконання робіт по прориттю земельних каналів для прокладання електричних силових кабелів по вул. Кірова в м. Суми та наступним улаштуванням земельного покриття.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій риск виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконану роботу.

За умовами пп. 5.2.2. п. 5.2 договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р. відповідач зобов‘язується оплатити виконані позивачем роботи.

В серпні 2009 року між сторонами у даній справі було укладено угоду купівлі-продажу будівельних матеріалів та послуг з використання складних механізмів для здійснення ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до умов вказаної угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату позивачеві придбаних товарів і послуг по рахункам отриманими від останнього.

На виконання зазначеної угоди, 12.08.2009р. працівнику відповідача Зайчук Анатолію Миколайовичу було видано довіреність № 293 для отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей по товарним накладним і рахункам до них.

В судовому засіданні встановлено, що за зазначеною довіреністю відповідач через уповноваженого представника отримав від позивача по накладній № 6 від 12.08.2009р. та рахунку № 145 від 12.08.2009р. на загальну суму 300 грн. пісок у об'ємі 4м3 на суму 300 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що позивач, виконав свої зобов'язання за договором підряду № 31/7 від 31.07.2009р. та передав у вересні 2009 року відповідачу результати виконання робіт по прориттю земельних каналів для прокладання електричних силових кабелів по вул. Кірова в м. Суми та наступним улаштуванням земельного покриття та за довіреністю № 293 від 12.08.2009р. передав відповідачеві по накладній № 6 від 12.08.2009р. та рахунку № 145 від 12.08.2009р. пісок у об'ємі 4м3 на суму 300 грн., але відповідач на момент розгляду справи борг за вищезазначеними договорами не сплатив.

Відповідно до п. 2.1 договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р., вартість робіт за даним договором визначена в сумі 9486 грн.

Згідно із п. 3.2. зазначеного договору, підставою для здійснення оплати виконаних робіт є акт виконаних робіт, оформлений у відповідності до вимог наказу Госкомітету України по будівництву та архітектурі № 237/5 від 21.06.2002р.

Термін оплати визначений п. 3.3 укладеного між сторонами договору підряду, відповідно до якого оплата здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання робіт за фактично виконані роботи.

Акт приймання виконаних робіт є документом первинного бухгалтерського обліку, за допомогою якого фіксується господарська операція по виконанню підрядних робіт (статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність на Україні»).

Стаття 853 Цивільного кодексу України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підряд ником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлен ня допущених у роботі відступів від умов договору або інших не доліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у по дальшому посилатися на ці відступи від умов договору або не доліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 3.5 договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р., відповідач зобов‘язувався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача аванс для придбання матеріалів в розмірі 5000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач платіжним дорученням № 4512 від 03.08.2009р., на виконання п. 3.5 зазначеного договору, здійснив авансову оплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 5000 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд встановив, що позивач, згідно пп. 5.1.1. п. 5.1 договору підряду, належним чином виконав свої зобов'язання по прориттю земельних каналів для прокладання електричних силових кабелів по вул. Кірова в м. Суми з наступним улаштуванням земельного покриття на загальну суму 9486 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009р., а також передав відповідачеві за довіреністю № 293 від 12.08.2009р. по накладній № 6 від 12.08.2009р. та рахунку № 145 від 12.08.2009р. пісок у об'ємі 4м3 на суму 300 грн, а відповідач в свою чергу розрахунки з позивачем за виконані підрядні роботи та за переданий відповідачеві товар не проводив, чим порушив умови договорів, укладених між сторонами у справі, а також права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, договір підряду № 31/7 від 31.07.2009р., акти приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в, ф.КБ-3 за вересень 2009р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009р., довіреність № 293 від 12.08.2009р. та накладна № 6 від 12.08.2009р. на отримання від позивача товару підписані сторонами у справі та скріплені їх печатками, тобто узгоджені як позивачем так і відповідачем.

Відповідно до поданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи відповідно до договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р. та рахунку № 145 від 12.08.2009р., станом на 22.10.2010р. складає 2300 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: вказаним договором, актами приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в, ф.КБ-3 за вересень 2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009р., довіреністю № 293 від 12.08.2009р., накладною № 6 від 12.08.2009р. та рахунком № 145 від 12.08.2009р., оригінали яких було надано суду на огляд, а копії приєднано до матеріалів справи.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2300 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 146 грн. 72 коп. за порушення строків оплати виконаних підрядних робіт, відповідно до п. 7.1 договору підряду № 31/7 від 31.07.2009р., укладеного між сторонами у справі, який визначає, що за порушення термінів виконання зобов‘язань за договором підряду, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 146 грн. 72 коп., передбачені умовами зазначеного вище договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договорам підряду № 31/7 від 31.07.2009р. позивач просить суд стягнути з відповідача 21 грн. 53 коп. – 3% річних та 132 грн. інфляційних збитків за період з 01.10.2009р. по 24.03.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 21 грн. 53 коп. – 3% річних та 132 грн. інфляційних збитків за період з 01.10.2009р. по 24.03.2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не подано письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції щодо вимог позивача, а також не подано доказів сплати заборгованості.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.

Згідно поданого позову, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 1000 грн., відповідно до договору про надання юридичних послуг б/н від 01.03.2010р., який було укладено між позивачем у справі та адвокатом Третьяковим Сергієм Миколайовичем та акту передачі-прийняття робіт (надання послуг).

Що стосується відшкодування позивачеві витрат по оплаті послуг адвоката, слід зазначити наступне:

Дійсно, позивач платіжним дорученням № 90 від 10.03.2010р. перерахував адвокату Третьякову С.М. як оплату за надання правої допомоги в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики», схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року протокол від 1-2.10.1999 р. № 6/VI., які на підставі статей 15, 16 Закону «Про адвокатуру» є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п. 2 ст. 33 вказаних Правил встановлено принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката надмірно великі з врахуванням ступеню складності даної справи та сумою стягуваного боргу, тому підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача 400 грн. у відшкодування цих витрат.

Позивачем при поданні позову заявлено позовні вимоги в розмірі 3600 грн. 25 коп. і дані вимоги оплачені державним митом в розмірі 360 грн., а тому надлишково сплачені відповідачем 258 грн. державного мита згідно платіжного доручення № 108 від 24.03.2010р. підлягають поверненню, відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» (40030, м. Суми, вул. Кірова, б. 171, код 14026090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд» (40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, б. 8; р/р 260015578 в СОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 337483, код 32023825) 2300 грн. боргу, 146 грн. 72 коп. пені, 21 грн. 53 коп. – 3 % річних, 132 грн. інфляційних збитків, 400 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбуд» (40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, б. 8; р/р 260015578 в СОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 337483, код 32023825) 258 грн. державного мита надлишково сплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 108 від 24.03.2010р., відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», видати довідку.

СУДДЯ           МАЛАФЕЄВА І.В.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 28.05.2010 року.

Суддя                                                                       Малафеєва Ірина Володимирівна