Рішення № 10046242, 26.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.10 Справа № 10/35-10. За позовом: Прокурора Середино-Будського району в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 9759 грн. 17 коп.

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сіденко Л.В (дов. № 30/305 від 28.12.2009р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 08.12.2008р.)

Прокурор: Черненко О.М.

При секретарі судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 9759 грн. 17 коп., з них: 9123 грн. 75 коп. основний борг, який виник станом на 10.02.2010р., 483 грн. 55 коп. інфляційні збитки та 151 грн. 87 коп. 3 % річних за період з 23.07.2009р. по 10.02.2010р.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, але в судове засідання, яке відбулося 20.05.2010р. надав копію банківської квитанції № 2016.383.1 від 19.05.2010р. про сплату заборгованості за газ в розмірі 9124 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти стягнення інфляційних збитків та річних заперечував, посилаючись на те, що ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконан ня не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач, на думку відповідача, направив вимогу про сплату боргу від 13.07.2009р. не на належну адресу і листом на замовлення без акту опису.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із постановою Кабінету міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» № 1729 від 27.12.2001р., у березні 2009 року позивач надавав послуги з постачання та транспортування природного газу відповідачу загальним обсягом 3531 куб.м. на суму 9123 грн. 75 коп.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що факт отримання зазначених послуг відповідачем підтверджується актом приймання-передачі обсягів природного газу від 01.04.2009р., підписаними сторонами, відповідно до якого нарахування становлять: за березень 2009р. 9123 грн. 75 коп., з них: природний газ 8560 грн. 20 коп., постачання природного газу 166 грн. 52 коп., транспортування природного газу 397 грн. 03 коп.; на оплату відповідачеві був виставлений рахунок № 4126.01/2432 від 31.03.2009р., а відповідач розрахунок за надані послуги з постачання та транспортування газу повному обсязі не провів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Акти приймання-передачі є первинними документами, що фіксують здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку. Складання їх в силу Закону, повинно бути здійснено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, фактично договірні відносини відбулися в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання випливає із договорів або актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 13.07.2009р. відповідачу направлена вимога № 30/1702 про сплату поставленого та протранспортованого природного газу на суму 9123 грн. 75 коп., зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Під час судового розгляду даної справи відповідач надав копію банківської квитанції № 2016.383.1 від 19.05.2010р. про сплату заборгованості за газ в розмірі 9124 грн., вказана квитанція приєднана судом до матеріалів справи, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що основний борг в сумі 9123 грн. 75 коп. сплачені відповідачем після порушення провадження у справі, то це провадження підлягає припиненню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань прокурор просить суд стягнути з відповідача 151 грн. 87 коп. 3% річних та 483 грн. 55 коп. інфляційних збитків за період з 23.07.2009р. по 10.02.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 3% річних в сумі 151 грн. 87 коп. та інфляційних збитків в сумі 483 грн. 55 коп. за період з 23.07.2009р. по 10.02.2010р., заявлені прокурором правомірно та підлягають стягненню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Заперечення відповідача в цій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вищезазначена вимога про сплату боргу направлена у належний спосіб листом на замовлення та на належну адресу, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідача у справі.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 151 грн. 87 коп. та інфляційних збитків в сумі 483 грн. 55 коп., в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 9123 грн. 75 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а заперечення відповідача суд не приймає до уваги, так як вважає їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи та діючому законодавству України.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в СФ «Приватбанк», МФО 337546, ідентиф. номер 290911910) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Огарьова, б. 21; р/р 26005311450 в Сумському обласному управлінні ВАТ «Ощадбанк», МФО 337568, код 03352432) 151 грн. 87 коп. 3 % річних та 483 грн. 55 коп. інфляційних збитків.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 9123 грн. 75 коп. провадження у справі припинити.

4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в СФ «Приватбанк», МФО 337546, ідентиф. номер 290911910) на користь держбюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, символ звітності 095, МФО 837013) 102 грн. державного мита.

5. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в СФ «Приватбанк», МФО 337546, ідентиф. номер 290911910) на користь держбюджету України (р/р 31215259700002, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, символ звітності 095, МФО 837013) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

Суддя Малафеєва Ірина Володимирівна