Рішення № 10046216, 01.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-4/083 За позовом           Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський Маяк”

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

до                     Приватного підприємства „Адажио”

(99006, м. Севастополь, вул. Шевченка, 1-А)

(49094, Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 5, офіс 5)

про визнання договору недійним

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників сторін:

Позивач (ВАТ „Севастопольський Маяк”) –Козирев Д.К., представник, довіреність №500/004 від 06.01.2010;

Позивач (ВАТ „Севастопольський Маяк”) –Бірюкова Я.О., представник, довіреність №500/002 від 06.01.2010

Відповідач (Приватне підприємство “Адажио”) –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський Маяк” звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства „Адажио” про визнання договору недійним.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 29, 48, 63 Цивільного кодексу УРСР, статей 16, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що договір від 27.03.2000 №19 про призначення правонаступника, укладений між ВАТ “Севастопольський Маяк”, ТОВ “Прогмато” та ПП “Адажио” не відповідає вимогам законодавства, а саме підписаний особами, що не були належним чином уповноважені на укладання таких договорів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.04.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 18.05.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений у судовому засіданні 18.05.2010 на 01.06.2010 через нез’явлення представників відповідача та необхідність надання додаткових доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 01.06.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання, в якому зазначив, що право вимоги за договором було передано ним Товариству з обмеженою відповідальністю “Кримський картон” та також просив провадження у справі зупинити.

Суд, вивчивши в судовому засіданні зазначене клопотання про зупинення провадження у справі, вважав його не обґрунтованим та таким не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не були наведені правові підстави для зупинення провадження у даній справі, а також не надані докази в обґрунтування заявленого клопотання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.02.1998 між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський маяк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогмато” був укладений договір № 17 спільного будівництва, згідно з яким сторони домовилися, шляхом об’єднання організаційних та матеріальних зусиль та можливостей, здійснювати спільне будівництво секції №2 житлового будинку, корпусу 2 корпус 83 в черги 8, 5 мікрорайону Камишової бухти по вул. Молодих будівельників, 14.

27.03.2000 між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський маяк” в особі технічного директора Карташова С.Л., що діяв на підставі довіреності від 24.03.2000 (надалі –Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогмато” в особі голови правління Ломоносова А.Н., діючого на підставі Статуту (надалі –Підрядник) та Приватним підприємством “Адажио” в особі директора Сердюкова І.С., діючого на підставі Статуту, надалі –Правонаступник) був укладений договір про призначення правонаступника №19 (далі –Договір), предметом якого є передача усіх прав та обов’язків за договором №17 від 17.02.1998 між ВАТ “Севастопольський маяк”, ТОВ “Прогмато” та “Підрядником” –“Правонаступнику”, відповідно до пункту 4.1 договору №17 від 17.02.1998 між ВАТ “Севастопольський маяк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогмато”.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, у зв’язку з передислокацією, вибиттям Підрядника з м. Севастополя і, відповідно, неможливістю виконувати свої обов’язки за договором №17 від 17.02.1998, Підрядник передає всі свої права та обов’язки щодо виконання вказаного договору Правонаступнику з 27.03.2000, та підтверджує свою відмову від прав та обов’язків перед Замовником на користь Правонаступника.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Договору, Правонаступник підтверджує свою згоду щодо прийняття на себе усіх прав та обов’язків за договором №17 від 17.02.1998 між ВАТ “Севастопольський маяк” та ТОВ “Прогмато” та з 27.03.2000 після підписання акту звірення про взаєморозрахунки між Замовником та Підрядником приймає на себе усі права та обов’язки за договором №17 від 17.02.1998 між ВАТ “Севастопольський маяк” та ТОВ “Прогмато”.

Замовник, згідно з Договором надає згоду на передачу усіх прав та обов’язків Підрядника за договором №17 від 17.02.1998 між ВАТ “Севастопольський маяк” та ТОВ “Прогмато” Правонаступнику, зобов’язується здійснювати усі дії, що випливають з Договору №17 від 17.02.1998 та здійснити повний розрахунок з Правонаступником щодо виконаних раніше Підрядником робіт, відповідно до “техніко-економічного розрахунку по добудові та здачі в експлуатацію 2 секції корпусу 83 по вул. Молодих будівельників, станом на 01.01.1998.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, Договір про передачу прав то обов’язків був підписаний від імені ВАТ Севастопольський маяк” технічним директором Карташевим С.Л. на підставі довіреності № 500/203 від 24.03.2000, що надавала право представнику укладати договори відповідно до посадової інструкції.

19.12.2005 приватне підприємство “Адажио” звернулося до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про призначення державної комісії для вирішення питання про готовність жилого будинку по вул. Молодих будівельників, 14 корпус 83, черги 8, 5 мікрорайону Камишової бухти.

Розпорядженням №04-р від 03.01.2006 Севастопольська міська державна адміністрація призначила державну приймальну комісію з прийому до експлуатації закінченого будівництвом ПК-2 на 19 квартир корпус 83, черги 5 мікрорайону Камишової бухти по вул. Молодих будівельників, 14.

13.02.2006 державна приймальна комісія склала акт про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об’єкта: ПК-2 на 19 квартир, корпус 83, 8 черги, 5 мікрорайону Камишової бухти по вул. Молодих будівельників, 14, в якому, в якості Замовника будівництва визначено приватне підприємство “Адажио”.

20.02.2006 розпорядженням № 227-р Севастопольської міської державної адміністрації був затверджений акт державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію закінченого будівництвом ПК –2 на 19 квартир корпусу 83, 8 черги 5 мікрорайону Камишової бухти по вул. Молодих будівельників, 14.

Листом № 5 від 01.03.2010 Приватне підприємство “Адажио” звернулося до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” та, посилаючись на затвердження розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 12.02.2009 № 42-р Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, а саме будинку №14 по вул. 14 по вул. Молодих Будівельників у місті Севастополі від 15.01.2009, просив останнього, посилаючись на умови договору №19 від 27.03.2000 про призначення правонаступника, передати у власність ПП “Адажио” 12 квартир в будинку №14 по вул. Молодих будівельників в місті Севастополі.

За даними Управління статистики у місті Севастополі від 02.03.2009 №16-2/611 –за рішенням арбітражного суду Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогмато” (ідентифікаційний код –20720392, 99003, м. Севастополь, Гагарінський район, Проспект жовтневої революції 89, кв. 97) було ліквідовано 11.07.2003 (арк.с. 22).

02.12.2005 постановою у справі №20-6/459-4/483-9/128-10/051 господарський суд міста Севастополя визнав відкрите акціонерне товариство “Севастопольський маяк” банкрутом, ліквідатором призначений Дербін В.Л. (Ліцензія серії АБ №116219, видана Міністерством економки з питань європейської інтеграції України 05.01.2005).

Ухвалою суду від 20.04.2007 провадження у справі №20-6/459-4/483-9/128-10/051-5/056 було зупинено до зняття арештів з активів ВАТ “Севастопольський маяк”.

Позивач, в особі ліквідатора Дербіна В.Л., вважаючи вказаний договір недійсним, звернувся до господарського суду міста Севастополя з відповідними позовними вимогами.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічні положення містяться в пукнктах 1, 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Приймаючи до уваги той факт, що станом на 01.01.2004 правовідносини за договором № 19 від 27.03.2000, укладеному між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський маяк”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогмато” та Приватним підприємством “Адажио” продовжують існувати, суд вважає підлягаючими застосуванню положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі правочину на предмет його відпоідності вимогам чинного на момент укладення законодавства, зокрема, вимогам Цивільного кодексу УРСР 1963 року, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм по закону, або статутом. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень згідно зі ст. 48 ЦК України є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом, виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації під час укладення угод, діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Як зазначено вище, спірний договір був підписаний від імені ВАТ «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато»неуповноваженими особами.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у постанові від 15.04.2002 у справі № 20-6/459-01 за позовом Приватного підприємства “Адажио” до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” про визнання майнових вимог (арк.с 13-14), посадова інструкція технічного директора ВАТ “Севастопольський маяк” не була розроблена та не затверджувалась, а посадова інструкція головного інженеру (посада якого була виключена взамін на введення посади технічного директора) надавала право лише на укладення договорів лише нової техніки та технології, проектів та інш.

Договори, акти виконаних робіт та інші документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогмато” були підписані директором Ломоносовим А.Н., однак, як встановлено колегією суддів, Ломоносов А.Н. не має до ТОВ “Прогмато” ніяких відносин, та всі документи оформлювались від імені вказаної особи по втраченому в 1996 році паспорту.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погодилась з висновками попередньої інстанції про те, що спірній договір № 19 від 27.03.2000 був укладений представником з перевищенням повноважень, у зв’язку з чим, Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 15.04.2002 у справі № 20-6/459-01 прийшов до виснвоку про недійсність договору № 19 від 27.03.2000.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції було зазначено те, що Приватне підприємство “Адажио” на підставі договору № 19 від 27.03.2000 не може вважатися правонаступником ТОВ “Прогмато”, оскільки правонаступництво можливе лише при реорганізації підприємства, а заміна сторін в зобов’язанні на підставі глави 17 Цивільного кодексу Української РСР, редакція якого діяла на момент вчинення спірного правочину.

Відповідно до статей 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції на дату укладення спірного договору) - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 Роз'яснення).

Правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

За змістом статті 63 Цивільного кодексу УРСР - угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, наступного схвалення зазначеного договору не було здійснено.

Положенням статті 59 Цивільного кодексу УРСР визначається момент, з якого угода вважається недійсною - за загальним правилом угода, яка визнана недійсною, вважається недійсною з моменту укладення.

Згідно з частинами першою та другою п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання. Винятком з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів "визнання правочину недійсним".

З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів визнання господарської угоди (правочину) недійсною.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню та визнає спірний договір недійсним з моменту його укладання.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача –а саме: держмито - 85,00 грн.(згідно пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-9-), та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним з моменту укладення договір № 19 про призначення правонаступника від 27.03.2000, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський маяк” в особі технічного директора Карташова С.Л., Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогмато” в особі голови правління Ломоносова А.Н. та Приватним підприємством “Адажио” в особі директора Сердюкова І.С.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Адажио” (49094, Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 5, офіс 5, ідентифікаційний код 20746411) на користь Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський Маяк” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, ідентифікаційний код 14308813) державне мито у розмірі 85,00 грн (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 02.06.2010.