Рішення № 10046218, 01.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-3/077 За позовом          Приватного підприємства „Гония”

(вул. Ген. Жидилова, 46, кв. 17, м. Севастополь, 99041)

до                     Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту

Міністерства оборони Російської Федерації”

(пр. Нахімова, 13, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості в розмірі 5673,85 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПП „Гония”) –Корсаков В.К., представник, довіреність №12 від 26.05.2010;

відповідач (Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства Оборони Російської Федерації”) –Подкін Є.Г., представник, довіреність №86/12-96 від 18.02.2010.

Суть спору:

Приватне підприємство „Гония” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” про стягнення заборгованості в розмірі 5673,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 12.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 01.06.2010.

У судовому засіданні 01.06.2010 відповідач надав заяву про визнання позову /арк. с. 67/, згідно з якою позовні вимоги щодо основного боргу визнав в повному обсязі, задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків залишив на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Приватне підприємство „Гония” на підставі витратної накладної №Г-00000079 від 22.04.2009 (на суму 3488,40 грн.) /арк. с. 8/, витратної накладної №Г-00000119 від 29.05.2009 (на суму 2700,00 грн.) /арк. с. 12/, поставило Відкритому акціонерному товариству „Озеленитель” товар на загальну суму 6188,40 грн.

На оплату поставленого товару позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки-фактури (рахунок-фактура №Г-00000061 від 21.04.2009 на суму 3488,40 грн. /арк. с. 11/, рахунок-фактура №Г-00000092 від 29.05.2009 на суму 2700,00 грн. /арк. с. 15/.

В рахунок оплати за поставлений товар відповідач сплатив позивачеві 1089,65 грн.

Решта заборгованості залишилась непогашеною до теперішнього часу, що і стало причиною для звернення Позивача до суду із даним позовом з вимогою стягнути з боржника суму заборгованості, з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару.

Предметом позову є матеріально-правова вимога приватного підприємства „Гония” до Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також 3% річних та інфляційних збитків, у зв’язку із простроченням оплати, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Частина перша статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв’язки, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором поставки.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі:

витратної накладної №Г-00000079 від 22.04.2009 (на суму 3488,40 грн.) /арк. с. 8/,

витратної накладної №Г-00000119 від 29.05.2009 (на суму 2700,00 грн.) /арк. с. 12/,

поставив Підприємству „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” товар на загальну суму 6188,40 грн. (3488,40+2700,00).

Відповідач прийняв цей товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи, проставленим на витратних накладних згідно з довіреностями /арк. с. 10, 14/, проте сплатив за нього лише 1089,65 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю /арк. с. 17/.

Отже, несплаченим залишився товар на суму 5098,75 грн. (6188,40-1089,65).

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Проте, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України (на підставі статті 712 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню і до відносин поставки), покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар на суму 3488,40 грн. відповідач отримав 22.04.2009, тому початок перебігу періоду прострочення відповідача за цей товар починається з 23.04.2009; товар на суму 2700,00 грн. –відповідач отримав 29.05.2009, тому початок перебігу періоду прострочення відповідача за цей товар починається з 30.05.2009.

Свої зобов’язання щодо повної оплати поставленого товару відповідач не виконав.

Наявна заборгованість підтверджується також актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.01.2010, підписаним обома сторонами /арк. с. 16, 66/. Згідно з даним актом, заборгованість відповідача на 01.01.2010 по всіх поставках позивача, які були ним здійснені до 01.01.2010, становить 5098,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на заяву відповідача про визнання позову, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Гония” в частині стягнення основного боргу в сумі 5098,75 грн. –обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків –438,49 грн. та 3% річних –136,61 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Станом на день прийняття рішення у справі Відповідач свого обов’язку щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так само згідно з частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних збитків та 3% річних, суд зазначає, що в цілому вони здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства. Разом з тим, позивач невірно встановив початок перебігу періоду прострочення відповідача, оскільки не врахував, що партії товару постачались ним не одночасно, а в різні періоди, тому і початок перебігу періоду прострочення відповідача за кожною поставкою товару (накладною) буде різний.

Зважаючи на це, суд здійснив власні розрахунки, відповідно до яких сума інфляційних збитків та 3% річних є більшою, ніж заявлено позивачем.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та збитків від інфляції в заявленому позивачем розмірі, тобто –136,61 грн. і 438,49 грн. відповідно.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Приватного підприємства „Гония” підлягають повному задоволенню в сумі 5673,85 грн., з яких: 5098,75 грн. –сума основного боргу; 438,49 грн. –збитки від інфляції; 136,61 грн. –3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (пр. Нахімова, 13, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 30120798; п/р 26062255686001 в СФ КБ „Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935) на користь Приватного підприємства „Гония” (вул. Ген. Жидилова, 46, кв. 17, м. Севастополь, 99041; ідентифікаційний код 20745245; п/р 26005945572841 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Сімферополь, МФО 324010) заборгованість в розмірі сумі 5673,85 грн. (п’ять тисяч шістсот сімдесят три грн. 85 коп.), з яких: 5098,75 грн. –сума основного боргу; 438,49 грн. –збитки від інфляції; 136,61 грн. –3% річних, а також державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

03.06.2010.