Рішення № 10046182, 27.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-12/093 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»

(пр. Жовтневої Революції, 23, корп. 1, кв. 73, м. Севастополь, 99057)

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_2

про стягнення 94589,63 грн.,

за участю представників:

позивача Михайленка Т.С., довіреність б/н від 20.03.2010;

відповідача - не зявився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим» (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення 94589,63 грн., з яких: 86647,77 грн. основна заборгованість, 7941,86 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу №02/09 від 24.06.2009 щодо оплати одержаного товару з урахування зміни курсу валюти доларів США, до яких привязана вартість товару за договором.

В судовому засіданні 01.02.2010 представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з Відповідача 1 194,85 грн., з яких: пеня 642,50 грн., інфляційні втрати 458,33 грн., 3 % річних 94,02 грн.

Представник Відповідача надав відзив на позов, у якому з заявленими вимогами не погодився з того мотиву, що вартість товару у іноземній валюті може визначатися у договорі лише особою, яка має індивідуальну ліцензію Національного банку України, а Позивач такої ліцензії не мав.

В судовому засіданні 27.05.2010 представник Позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені.

Відповідач в судове засідання 27.05.2010 не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №02/09 (далі Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає авто техніку: автобус МАЗ206060 у кількості 2 одиниць (пункт 1.1 Договору) /а.с.12/.

Вартість товару визначена сторонами у розмірі 615000,00 грн. за одиницю товару, що відповідає 80100,00 доларів США, загальна сума договору 1230000,00 грн., що дорівнює 160200,00 дол. США (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Порядок розрахунків передбачений розділом 5 Договором такий: Покупець зобовязаний перерахувати на р/с Продавця авансовий платіж у розмірі 20 (двадцять) % від загальної суми Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; Покупець зобовязаний протягом 85 (вісімдесят пять) банківських днів з моменту отримання рахунку, перерахувати доплату у розмірі 80 (вісімдесят) % від загальної суми договору (пункт 5.1 Договору); у разі збільшення курсу Національного банку України долару США до гривні більш ніж на 1 (один) % з моменту укладення Договору до остаточного розрахунку, несплачена суми підлягає корегуванню (збільшенню) пропорційно зміни курсу на дату здійснення платежу (пункт 5.2 Договору).

На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідача транспортні засоби, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.07.2009 /а.с.14/.

Додатковою угодою №2 від 05.07.2009 до договору №02/09 від 24.06.2009 був визначений графік погашення Відповідачем вартості придбаного товару: 06.07.2009 250000,00 грн., 20.07.2009 230000,00 грн., 03.08.2009 250000,00 грн., 20.08.2009 -250000,00 грн., 17.09.2009 остаточний розрахунок /а.с.16/.

Як зазначив Позивач, та не заперечував Відповідач, останнім оплата здійснена з порушенням узгодженого графіку: 06.07.2009 250000,00 грн., 01.10.2009 19000,00 грн., 07.10.2009 624000,00 грн.; 03.11.2009 50000,00 грн., 04.11.2009 50000,00 грн., 18.11.2009 60000,00 грн., 17.12.2009 177000,00 грн.

Тобто Відповідачем сплачена вартість товару, передбачена пунктом 3.2 Договору й виражена у гривнях. Але, при виконанні обовязку з оплати одержаного товару Відповідачем не виконана умова пункту 5.2 Договору щодо сплати вартості товару із урахуванням зміни курсу долару США.

Додатковою угодою №3 від 07.09.2009 до договору №02/09 від 24.06.2009 останній доповнений пунктом 5.3, яким сторони передбачили, що оплата здійснюється у гривні у еквіваленті сумі доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті платежу /а.с.17/.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Листом Міністерства економіки України №3804-25/544 від 20.10.2009 "Щодо використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України" розяснено, що при визначенні ціни договору сторони можуть визначити її як еквівалент в іноземній валюті, в той же час використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законодавством з даних питань.

Відповідно до листа Вищого арбітражного суду України №01-8/677 від 11.06.2001 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»умова договору оренди, яка визначає розмір орендної плати в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству України.

У листі Вищого господарського суду України №01-8/870 від 26.07.2002 «Щодо практики вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками»зазначено, що чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, визначення сторонами у договорі №02/09 від 24.06.2009 з урахуванням додаткової угоди №3 від 07.09.2009, оплати у національній валюті України - гривнях з привязкою до курсу валюти іншої країни, у даному випадку долару США, чинному на час укладення договору №02/09 від 24.06.2009 та на теперішній час законодавству України не суперечить, у звязку з чим заперечення Відповідача з цього приводу судом відхиляються.

Згідно довідки Севастопольської філії ПАО КБ «Приватбанк»(МФО 324935) Позивач є клієнтом цієї банківської установи, у якій ним відкриті рахунки у гривнях, доларах США та російських рублях /а.с.46/.

Внаслідок порушення умов Договору, за розрахунком Позивача, здійсненим на підставі довідки Севастопольської філії ПАО КБ «Приватбанк»/а.с.18/ щодо курсів покупки долару США за гривні станом на дати, що передують датам платежів Відповідача, вказаних вище, заборгованість останнього склала 86647,77 грн. /а.с.4-5/. Даний розрахунок визнається судом вірним, а вимога про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 86647,77 грн. обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 7941,86 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня є грошовою сумою яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.11Договору визначено, що у разі відмови Покупця доплатити Продавцю різницю за поставлені транспортні засоби або прийняти їх за актом приймання-передачі, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми платежу за кожен день прострочення виконання зобовязання за договором.

Перевіривши розрахунок суми пені, здійснений Позивачем /а.с.5-6/ суд визнає його вірним, а вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі 7941,86 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(пр. Жовтневої Революції, 23, корп. 1, кв. 73, м. Севастополь, 99057, ідентифікаційний код 20685365, р/р 2600114797 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, р/р 26004426365001 у Севастопольській філії ПАО КБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935) заборгованість за договором купівлі-продажу №02/09 від 24.06.2009 у розмірі 93 589,63 грн. (девяносто три тисячі пятьсот вісімдесят девять грн. 63 коп.), з яких: 86647,77 грн. основна заборгованість, 7941,86 грн. пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 935,90 грн. (девятьсот тридцять пять грн. 90 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 28.05.2010.