Рішення № 10046190, 25.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/124 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Державного підприємства «Севастопольський морський торговий порт»

(вул. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Промислово-торгова фірма ГІФ»

( вул. Бутакова, 4, кв. 36, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 2797,34 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Жих Т.Ю., довіреність № ДВ-02 від 11.01.2010;

відповідача – не з’явився.

          14.04.2010 Державне підприємство «Севастопольський морський торговий порт»(далі – Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Промислово-торгова фірма ГІФ»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2797,34 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати по рахунку №ПК1-19 за надані у лютому 2008 року послуги.

                    Позивач у судовому засіданні 08.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 19.04.2010, 13.05.2010, у судові засідання 13.05.2010, 25.05.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №17109 від 29.04.2010 /а.с.13-16/, повернення поштового відправлення вх. №17846 від 26.05.2010 /а.с.35-38/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          У лютому 2008 року Державним підприємством «Севастопольський морський торговий порт»були надані послуги по оформленню та видачі пропуску на разовий проїзд вантажного автомобіля вантажопідйомністю менш ніж 15 тонн на територію порту ПК-1 Приватному підприємству «Промислово-торгова фірма ГІФ».

          Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт №ПК-1-19 від 18.02.2008 /а.с.10/ на суму 2797,34 грн., який підписаний представниками обох сторін без зауважень.

          Позивачем був виставлений Відповідачу рахунок №ПК-1-19 від 18.02.2008 /а.с.9/ на суму 2797,34 грн.

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки за зобов’язанням з надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 901 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за надані Позивачем послуги у повному обсязі.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.          

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №ДГ-130 направлена претензія від 25.01.2010 /а.с.11/ про сплату заборгованості за рахунком №ПК-1-19 від 18.02.2008. Факт направлення претензії підтверджується списком згрупованих внутрішніх відправлень №422 /а.с.12/ та фіскальним чеком №7278 від 27.01.2010 /а.с.12 –на зворотньому боці/

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 2797,34 грн. доведеною та обґрунтованою.                    

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Промислово-торгова фірма ГІФ»(вул. Бутакова, 4, кв. 36, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 31848322 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський торговий порт»(вул. Нахімова, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 11255482, р/р 2600501885154 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Севастополь, МФО 384986) 2797,34 (дві тисячі сімсот дев’яносто сім грн. 34 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 28.05.2010.