Рішення № 100461758, 19.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 160/14456/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1688-53 від 25.02.2021 року про сплату недоїмки на суму 24 639,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірна вимога є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. Позивач наголошує, що ним не отримувався дохід та не здійснювалась підприємницька діяльність, а тому, враховуючи викладене, нарахування йому контролюючим органом недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконним та протиправним. Окрім цього позивач зазначив, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Також позивач зазначив, що оскаржувана вимога направлена позивачу з порушенням ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст.59 Податкового кодексу України. Окремо позивач зауважив, що оскільки він був фізичної особою-підприємцем та перебував на загальній системі оподаткування, заяв про застосування спрощеної системи оподаткування не подавав, йому протиправно нараховували єдиний соціальний внесок. Підсумовуючи позивач зауважив, що він був працевлаштований та його роботодавцем сплачувався за нього єдиний соціальний внесок. На підставі зазначеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

20.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

17.09.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач у справі зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою та на момент винесення вимоги не був знятий з обліку, що свідчить про те, що на момент прийняття відповідачем у справі спірної вимоги мав статус фізичної особи-підприємця та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі та строки, визначені Законом, незважаючи на те, отримував він чи ні дохід від підприємницької діяльності. Також відповідач зауважив, що фізичні особи-підприємці, в тому числі, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок. У зв`язку із зазначеним відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви та відзиву на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

25.02.2021 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано ОСОБА_1 вимогу №Ф-1688-53 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 24 693,90 грн. по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017 року по 4 квартал 2018 року та з 2 кварталу по 4 квартал 2020 року.

Зазначений борг розрахований наступним чином:

1) за 2017 рік – 8 448,00 грн.;

2) за 2018 рік – 9 828,72 грн.;

3) за 2 квартал 2020 року – 1 039,06 грн.;

4) за 3 квартал 2020 року – 3 178,12 грн.;

5) за 4 квартал 2020 року – 2 200,00 грн.

Зазначену вимогу надіслано за наступною адресою – АДРЕСА_1 .

Згідно довідки форми ОК-5, відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в період з 01.01.2017 року по 01.01.2021 року роботодавцями самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 .

Не погодившись з діями відповідача, щодо винесення податкової вимоги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно до п.п.42.4, 42.5 ст.42 Податкового кодексу України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Щодо доводів позивача про той факт, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 11.09.2018 року по справі №826/11623/16.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що доводи позивача про те, що облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування оскаржуваної вимоги, не віднайшли свого правового підтвердження, оскільки законодавством встановлено вичерпний перелік подій, якій передуються надсиланню платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), а саме: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. В свою чергу, законодавством не встановлено обов`язку податкового органу зазначати в податковій вимозі посилання на акт перевірки контролюючого органу.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для нарахування єдиного соціального внеску фізичним особам-підприємцям, які перебувають на загальній системі оподаткування, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Суд зазначає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не встановлено жодного обмеження щодо нарахування єдиного соціального внеску фізичним особам, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Отже, позивач дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування єдиного соціального внеску фізичним особам-підприємцям, які перебувають на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим дані доводи позивача є безпідставними та такими, які не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної вимоги.

Щодо доводів позивача, що його роботодавцем сплачено суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з довідки форми ОК-5, виданої Пенсійним фондом України, роботодавцями позивача з 01.01.2017 року по 01.01.2021 року перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також, суд звертає увагу, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.6 ст.4 Закону №2464-VI (в редакції від 01.01.2021 року) особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Окрім цього, суд звертає увагу, що законодавцем з 01.01.2021 року врегульовано питання подвійної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які мають основне місце роботи.

Отже, враховуючи той факт, що за вказані періоди за позивача було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування його роботодавцем, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, на підставі чого сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки): №Ф-1688-53 від 25.02.2021 року.

Щодо вимоги позивача про визнання дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області протиправними, суд зазначає, що позивачем не зазначено, які саме дії відповідача підлягають визнанню протиправними та, які, в свою чергу, порушують його права.

Отже, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1688-53 від 25.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 24 693,90 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 454,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1688-53 від 25.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 24 693,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський