Рішення № 100461759, 19.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 160/14356/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , за період з 01.03.2016 року по 14.08.2017 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала померлій ОСОБА_2 , за період з 01.03.2016 року по 14.08.2017 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати ОСОБА_2 пенсії, нарахованої за період з 01.03.2016 року по 31.05.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати ОСОБА_2 пенсії, нарахованої за період з 01.03.2016 року по 31.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на недоотриману померлою матір`ю ОСОБА_3 пенсію, зокрема за період з 01.03.2016 року по 31.05.2019 року, оскільки пенсія за вказаний період була не отримана ОСОБА_2 з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому повинна були виплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відтак, позивач вказує, що відмова відповідача у виплаті позивачу недоотриманої ОСОБА_3 пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.05.2019 року є протиправною, оскільки дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства та є незаконними.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 01.09.2021 року клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

Витребувано у приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. (АДРЕСА_2) належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи №228/2019, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.09.2021 року на виконання ухвали суду від 01.09.2021 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. надано до суду копію спадкової справи №228/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

06.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що пенсійним органом на запит нотаріуса було повідомлено про суму недоотриманої пенсії у зв`язку за смертю ОСОБА_2 в розмірі 125 150,38 грн.

04.03.2020 року до Управління звернувся представник позивача із заявою про виплату недоотриманої пенсії, яка належала ОСОБА_2 . Згідно заяви, пенсійним органом нараховано суму недоотриманої пенсії померлої в розмірі 119211,41 грн. за період з 04.03.2017 по 31.08.2019 з урахуванням ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Недоотриману пенсію в сумі 119 211,41 грн. позивачем отримано 29.10.2020 року за разовим дорученням №914130318983/17 від 07.10.2020р., з урахуванням ст.46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідач також зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Проте існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Отже, право на нарахування пенсії не входить до складу спадщини, адже має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у соціальних та трудових відносинах.

Оскільки, померла, за життя не вживала заходів щодо своєчасного нарахування та отримання пенсії, тому у позивача відсутнє право на спадкування права на нарахування пенсії померлої ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 12.04.1961 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 04.12.2019 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , на підставі заяви позивача від 05.12.2019 року, приватним нотаріусом Маріуполського міського округу Куркчи Г.І. було відкрито спадкову справу №228/2019, спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є її рідний син - ОСОБА_1 .

Також, 05.12.2019 року приватним нотаріусом направлено запит до Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області за №1151/02-14, яким запитано інформацію про повну суму заборгованості по пенсії, яка була нарахована, але не виплачена за життя пенсіонера - ОСОБА_2 .

16.01.2020 року Маріупольським об`єднаним управленням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь на запит приватного нотаріуса від 05.12.2019 року та зазначено, що у гр. ОСОБА_2 недоотримана пенсія складає 125 150,38 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої.

Пенсійним органом була нарахована сума недоотриманої суми в розмірі 119211,41 грн. за період з 04.03.2017 року по 31.08.2019 року.

29.10.2020 року позивачем отримано недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 в сумі 119211,41 грн. за разовим дорученням №914130318983/17.

29.06.2021 року за №5037/8 представник позивача звернувся до відповідача із зверненням щодо визначення розміру недоотриманої пенсії померлої матері позивача - ОСОБА_2 .

Листом від 05.07.2021 року за №0500-1520-8/27824 пенсійний орган надав відповідь на звернення представника позивача, в якій зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявами:

- із заявою № 9711 від 17.12.2019 про виплату допомоги на поховання за померлу мати ОСОБА_2 згідно статті 53 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058);

- із заявою № 3303 від 04.03.2020 про виплату недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_2 згідно статті 52 Закону №1058;

- із заявою № 8273 від 14.08.2020 про виплату недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_2 згідно статті 52 Закону №1058.

Період, за який ОСОБА_2 на час смерті не отримала пенсію, складає з 01.03.2016 по 31.05.2019.

Статтею 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Таким чином, розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1058, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами.

Суд зауважує, що спірним питанням у цій справі є визначення періоду, за який відповідачу належить сплатити позивачу суму недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_2 , оскілки на думку позивача обрахунок суми недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_2 повинен бути вчинений за період з 01.03.2016 року по 31.05.2019 року, в той час, як відповідач вважає, що вірним періодом для обрахунку недоотриманої пенсії за померлу є період з 04.03.2017 року по 31.05.2019 року.

Відтак, позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не в повному обсязі було нараховано та виплачено йому недоотриману пенсію матерії ОСОБА_2 і звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, правом на звернення до органів ПФУ за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера без оформлення спадщини наділені виключно члени сім`ї померлого, зазначені в частині першій статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатні члени сім`ї, зазначені у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні), та мають можливість реалізувати вказане право протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до п. 2.26. Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Отже, після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини підставою для звернення до органів ПФУ за недоотриманими спадкодавцем сумами пенсії є свідоцтво про право на спадщину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.03.2019 в справі №617/7748/12 висловив правову позицію, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Аналіз викладених норм свідчить, що положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

При цьому, дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 по справі №428/5818/18.

Відтак, доводи відповідача про те, що розмір недоотриманої пенсії померлих спадкодавців залежить від дати звернення до органів Пенсійного фонду, є безпідставними та відхиляються судом.

При цьому, суд зауважує, що згідно заяви позивача, пенсійним органом нараховано суму недоотриманої пенсії померлої в розмірі 119211,41 грн. саме за період з 04.03.2017 по 31.08.2019, відтак зазначення позивачем, що пенсійним органом нараховано цю суму за період з 14.08.2017 по 31.05.2019 року є недоведеними та безпідставними, а тому належним для донарахування та виплати недоотриманої пенсії померлої на користь позивача є період з 01.03.2016 року по 04.03.2017 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід дійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала померлій ОСОБА_2 , за період з 01.03.2016 року по 04.03.2017 року.

Щодо вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Нормами положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Згідно з п. 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину позивачу підлягала до виплати сума недоотриманої пенсії померлої матері, у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Взявши до уваги наведені вище норми права суд вважає, що сума недоотриманої пенсії померлої матері, у зв`язку зі смертю пенсіонера, має разовий характер, тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушення термінів виплати позивачу суми недоотриманої пенсії померлої матері, у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Як встановлено судом між позивачем та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною укладено Договір про надання правової допомоги №54 від 18.06.2021 року.

Суд вказує, що п. 3.1. Договору встановлено, що гонорар за договором становить 2000,00 грн за одну годину, але не більше 30 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата здійснюється наступним чином:30000,00 грн. в день підписання договору.

08.09.2021 року між позивачем та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною складено акт виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги №54 від 18.06.2021 року, відповідно до якого встановлено детальний опис робіт:

- попереднє усне консультування Клієнта щодо порушеного права - 3 год./ 6000,00 грн.

- складання та направлення відповідачу адвокатського запиту - 2год./4000,00 грн.

- складання клопотання про витребування доказів - 1 год./2000,00 грн.

- складання позовної заяви - 11 год./22000,00 грн.

- виготовлення копії позовної заяви та доданих документів для відповідача - 1 год./2000,00 грн.

- виконання оплати судового збору - 1 год./2000,00 грн.

- направлення позовної заяви до суду - 1 год./2000,00 грн.

- складення заяви про уточнення позовних вимог - 4 год./8000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

Позовна заява у цій справі має немайновий характер.

Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата позивачу недоотриманої пенсії, яка належала померлій матері позивача, в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 30 000,00 грн.

Надаючи оцінку співмірності заявленим витратам, суд зазначає про таке.

Так, суд вказує, про неспівмірність заявлених вимог по відшкодуванню 6000,00 грн. - попереднє усне консультування Клієнта щодо порушеного права (3 годин), 22 000,00 грн. - складання позовної заяви (11 годин), 8000,00 грн. - складення заяви про уточнення позовних вимог (4 години), 2000,00 грн. - виготовлення копії позовної заяви та доданих документів для відповідача (1 година), 2000,00 грн. - направлення позовної заяви до суду (1 година), оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви та уточненої позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знання, як наслідок сума витрат на її написання є завищеною, як і сума витрат на усне консультування Клієнта щодо порушеного права, виготовлення копії позовної заяви та доданих документів для відповідача, направлення позовної заяви до суду.

Складання та направлення адвокатського запиту до пенсійного органу відбувалось до початку розгляду справи, а тому такі витрати не може бути віднесено до витрат, які пов`язані з розглядом справи, відтак витрати щодо складання та направлення відповідачу адвокатського запиту - 2год./4000,00 грн. заявлені до відшкодування необґрунтовано та безпідставно.

Також є непідтвердженими витрати з виконання оплати судового збору (1 год./2000,00 грн.), оскільки з матеріалів справи не вбачається, що виконання оплати судового збору відбулось саме за участю представника позивача.

Отже, суд враховує заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам, на думку суду.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , за період 01.03.2016 року по 04.03.2017 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала померлій ОСОБА_2 , за період 01.03.2016 року по 04.03.2017 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський