Рішення № 10046061, 18.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-10/113 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»

(вул. Антонова, 5, літ. Б, пов.6, м. Київ, 03186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»

( вул. Вакуленчука, 29, кв. 322, м.Севастополь, 99053)

про стягнення заборгованості у розмірі 20582,66 грн., у тому числі: 16750,00 грн. – основний борг, 302,18 грн. –3% річних, 1387,50 грн. –інфляційних втрат, 2142,98 грн. –пеня,

за участю представників:

позивача –не з’явився;

відповідача –Худолей М.В., довіреність №б/н від 17.05.2010.

.

01.04.2010 Закрите акціонерне товариство «Банг і Бонсомер»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20582,66 грн., у тому числі: 16750,00 грн. –основний борг, 302,18 грн. –3% річних, 1387,50 грн. –інфляційних втрат, 2142,98 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №83 від 05.08.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за отриманий товар.

          Позивач у судове засіданні не з’явився, але до початку розгляду справи надав клопотання від 11.05.2010 (вх. №9374-д) про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності його представника.

          Відповідач у судовому засіданні 18.05.2010 надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»визнав частково у сумі 20321,93 грн., у тому числі: 16750,00 грн. –основний борг, 302,18 грн. –3% річних, 1304,50 грн. – інфляційних втрат, 1965,25 грн. –пеня.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

          05.08.2009 між Закритим акціонерним товариством «Банг і Бонсомер»(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу №83 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця альгінати та іншу сировину для харчової промисловості (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити Товар у порядку та на умовах передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору) /а.с.12-14/.

Пунктом 4.3 Договору визначений порядок оплати за Товар –передплата 50%, згідно рахунку-фактури та 50% відсотків на протязі п’яти календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання Товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Набрання Договором чинності визначено сторонами з моменту його підписання, або в день зазначений на початку, і діє до 31.12.2009, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов’язань за Договором (пункт 9.3 Договору).

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

На виконання пункту 4.3 Договору Відповідачем 30.07.2009 було здійснено предоплату в розмірі 20250,00 грн.

          26.08.2009 Позивачем було передано, а Відповідачем прийнято Товар, на загальну суму 40500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АО-0001026 від 26.08.2009 /а.с.15/. Товар отриманий уповноваженою на то особою, що підтверджується довіреністю серії ЯПМ №571817 від 26.08.2009 /а.с.16/.

                    З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія від 05.08.2010 /а.с.17/ про сплату заборгованості. Вказана претензія отримана 10.08.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.18/.

                    16.09.2010 на адресу Відповідача була направлена претензія №5 від 15.01.2010 /а.с.19/ з проханням погасити заборгованість. Вказана претензія отримана 05.02.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.20/.

          У період з 09.12.2010 по 02.02.2010 Відповідач частково погасив заборгованість у сумі 3500,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 20.04.2010 /а.с.57/.

Таким чином, зобов’язання з передачі Товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 4.3 Договору належним чином не виконав –за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, у зв’язку з чим за Відповідачем склалась заборгованість у сумі 16750,00 грн.

Відповідач відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 20.04.2010 /а.с.57/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень, визнав заборгованість перед Позивачем у сумі 16750,00 грн.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 16750,00 грн. визнається Відповідачем, є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, позов          в частині стягнення з Відповідача           16750,00 грн. заборгованості за переданий Товар підлягає задоволенню у повному обсязі.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 1387,50 грн. за період з 31.08.2009 по 19.03.2010, 3% річних у розмірі 302,18 грн. за період з 31.08.2009 по 19.03.2010, 2142,98 грн. пені за період з 31.08.2009 по 19.03.2010.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.2 Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми простроченого платежу. Строк уплати пені не обмежується.

Обчислюючи розмір пені /а.с.4/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

                    Посилання відповідача на те, що у відповідності до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, помилкові, виходячи з наступного.

                    Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

                    Так, Пунктом 6.2 Договору встановлено, що строк уплати пені не обмежується.

          Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України).

          Отже, пунктом 6.2 Договору сторони визначили порядок нарахування штрафних санкцій, а саме, що період нарахування пені не обмежується.

Суд, перевіривши розрахунок пені /а.с.4/, встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2142,98 грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з 31.08.2009 по 19.03.2010 /а.с.5/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат невідповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості в межах позовних вимог, складають 1309,94 грн.:

18750,00 грн. х (100,8% х 100,9% х 101,1% х 100,9% х 101,8%), інфляційне збільшення склало: 19588,08 –18750,00 грн. = 838,08 грн.).

16750,00 грн. х (101,9% х 100,9% ), інфляційне збільшення склало: 17221,86 грн. –16750,00 грн. = 471,86 грн.).

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 1309,94 грн.,

                    Розрахунок Позивача 3% річних за період з 31.08.2009 по 19.03.2010 /а.с.4/ у розмірі 302,18 визнаний судом вірним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 302,18 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продбиопром»(вул. Вакуленчука, 29, кв. 322, м.Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 23662784, р/р 2600255226001 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) на користь Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»(вул. Антонова, 5, літ. Б, пов.6, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код 30109727, р/р 26003216199400 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005) заборгованість в сумі 20505,10 грн. (двадцять тисяч п’ятсот п’ять грн. 10 коп.), з яких: 16750,00 грн. –основний борг, 2142,98 грн. –пеня, 302,18 грн. –3% річних, 1309,94 грн. –інфляційних втрат, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 205,05 грн. (двісті п’ять грн. 05 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,11 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 11 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.05.2010.