Рішення № 10046029, 18.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-9/040 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 44)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Деан” (99022, м. Севастополь, вул. Ладозька, буд. 8)

про стягнення 3189,76 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Гладченко Олена Іванівна, довіреність №16376/0/2-09 від 29.12.2009;

відповідача –не з’явився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Деан” (далі - ТОВ „Деан”) про стягнення 3189,76 грн. за споживання електричної енергії.

Ухвалою суду від 08.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/040.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №4050 від 01.08.2003, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.23).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з юридичної адреси особи з позначками „за зазначеною адресою не значиться”, „за зазначеною адресою не зареєстрований” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (а.с.30-33, 41-43).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.

          Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

01.08.2003 між ВАТ „ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник) та ТОВ „Деан” (Споживач) укладений Договір №4050 про постачання електричної енергії (далі –Договір) строком дії із дня підписання до 01.08.2004, який відповідно до умов пункту 10.4 Договору був продовженим на наступні періоди (а.с.8-16).

Цей договір не був розірваний, натомість, сторонами вчинялись дії з його виконання.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, встановлено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно пункту 2.1.2 Договору Постачальник зобов’язувався постачати Споживачу електричну енергію, як різновід товару, в обсягах, визначених розділом 5 Договору (Додаток №1 „Обсяги постачання електричної енергії”) з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7 та 8 Договору.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.4 Договору Споживач, зокрема, зобов’язався:

-          дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 Договору;

-          сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами Додатку №3 „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” та №4 „Розрахунок витрат у мережах споживача...” у відповідності з умовами, визначеними у розділі 8 цього Договору.

Згідно пункту 3.1.1 Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібних тарифах, які розраховані відповідно до умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та інші платежі, які обумовлені даним Договором.

Відповідно до пункту 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 23 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Згідно пункту 8.3 Договору Споживач щомісячно 23 числа надає Постачальнику звіт про обсяги поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою додатком №6 „Звіт про обсяги поставки електроенергії за розрахунковий період”. Якщо Постачальник не отримав у вказаний строк данні про обсяг спожитої Споживачем електроенергії визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється по середньодобовому обсягу споживання за попередній розрахунковий період.

За період з 22.09.2008 по 23.10.2008 відповідач звіт про обсяги отриманої електроенергії не надав, позивач самостійно здійснив нарахування за спожиту електроенергію, за період з 22.09.2008 по 23.10.2008 в розмірі 3394,90 грн. та виставив відповідний рахунок на 3189,76 грн. (з урахуванням переплати).

Відповідачем зобов’язання щодо оплати цього рахунку не виконувались, у результаті чого у нього утворилася заборгованість по оплаті за спожиту активну електричну енергію перед позивачем.

Це стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно пункту 6.1 Правил користування електричною енергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Порядок розрахунків встановлений сторонами у пункті 8.3 Договору.

У зв’язку з тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання за договором №4050 від 01.08.2003, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, суд визнає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості з активної електроенергії в розмірі 3189,76 грн. такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

На підставі вищевикладеного, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, кошти в розмірі 3189,76 грн. підлягають стягненню на рахунок із спеціальним режимом використання.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі, заявленому позивачем.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Деан” (99022, м. Севастополь, вул. Ладозька, буд. 8, ідентифікаційний код 31019870, р/р 26003011354002 в Приморський філіал ОКБ, МФО 324399) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) заборгованість по активної електроенергії в розмірі 3189,76 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання: р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Деан” (99022, м. Севастополь, вул. Ладозька, буд. 8, ідентифікаційний код 31019870, р/р 26003011354002 в Приморський філіал ОКБ, МФО 324399) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 21.05.2010.