Рішення № 10046007, 13.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-11/095-2/057-9/433 За позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Фенікс” (03187, м. Київ, пр. Глушкова, 1 а/с 59)

до Закритого акціонерного товариства “Севастопольське трансагентство” (99003, м. Севастополь, вул. Токарева, 18)

про стягнення 15854,27 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - не з’явився;

відповідача - Олейников Анатолій Олександрович, довіреність №46 від 24.03.2009.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Фенікс” (далі –ЗАТ СК „Фенікс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Севастопольське трансагентство” (ЗАТ „Севастопольське трансагентство”) про стягнення 15047,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №006/06-Т від 23.02.2006, який був укладений між ЗАТ "Страхова компанія „Фенікс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бук-Лізінговий дім” (далі –ТОВ „Бук-Лізінговий дім”), на підставі страхового Акту №04/11-2006 від 13.11.2006 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ТОВ „Бук-Лізінговий дім” у розмірі 39217,96 грн. Частина зазначеної суми у розмірі 24990,00 грн. відшкодована позивачу ВАТ ”Страхова компанія „Універсальна”, тому в порядку регресного позову позивач просить стягнути з відповідача залишок шкоди у розмірі 14227,96 грн., витрати позивача на отримання довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн. та витрати позивача на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 785,00 грн.

Ухвалою від 12.05.2008 у справі призначалась судова автотоварознавча експертиза, яка проведена 14.11.2008 (т., а.с.43-48).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.04.2009 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 липня 2009 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Фенікс” задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 09 квітня 2009 року у справі №5020-11/095-2/057 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 02.10.2009 справа №5020-11/095-2/057 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з присвоєнням №5020-11/095-2/057-9/433, справу призначено до розгляду на 03.11.2009.

Ухвалою від 03.11.2009 суд призначив повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз.

11.01.2010 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 03.02.2010 суд призначив повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив Кримському науково –дослідному інституту судових експертиз.

19.04.2010 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 29.04.2010 поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду.

Згідно уточнень позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 15854,27 грн., з яких: шкоду в порядку регресу на суму 15047,01 грн. та компенсацію за втрачений заробіток та добові у розмірі 807,26 грн. (т.2 а.с.132-133).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (т.1, а.с.81-82), в якому заперечує проти позову, вважаючи, що вина його працівника у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) відсутня, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, розрахований невірно, та просить в задоволенні позову відмовити.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

13.10.2006 приблизно о 22:25 на об’їзній дорозі м. Кіровограда водій Макаров В.М., керуючи транспортним засобом „Вольво” державний номер СН 3539 АВ при проїзді перехрестя з автодорогою м. Кіровоград - м. Кривий Ріг, виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу „Камаз” державний номер 11641 ОН, у результаті чого трапилося зіткнення зазначених автомобілів, та автомобіль „Камаз” державний номер 11641 ОН відкинуло на автомобіль „Камаз” державний номер АА 3410 АЕ, що стояв.

На час вчинення ДТП Макаров В.М. перебував у трудових відносинах з відповідачем та знаходився при виконанні своїх службових обов'язків. Вказані обставини підтверджуються відповідачем.

За результатами розгляду адміністративної справи відносно водія Макарова В.М. Нахімовським районним судом міста Севастополя 01.12.2006 винесена постанова, відповідно до якої дії водія Макарова В.М. кваліфіковані за статтею 124 Кодексу Украйни про адміністративні правопорушення, водій Макаров В.М. притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51,00 грн. (т.1 а.с.50).

Також судом встановлено, що 23.02.2006 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бук-Лізінговий дім” укладений договір добровільного страхування автотранспортних засобів № 006/06-Т, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажним автомобілем „Камаз” 53215 державний номер АА 3410 АЕ з автопричепом НЕФАЗ 8332 державний номер АА 1661 ХХ (том справи №1, а.с. 8-10).

Згідно звіту про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу № 254 від 27.10.2006 в результаті ДТП автомобілю „Камаз” 53215 державний номер АА 3410 АЕ завданий матеріальний збиток у розмірі 39217,96 грн. (т.1, а.с.98-134).

Відповідно до страхового акту № 04/11-2006 від 13.11.2006 (том справи №1, а.с. 12) позивачем сплачена Товариству з обмеженою відповідальністю „Бук-Лізінговий дім” сума страхового відшкодування у розмірі 39217,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1210 від 17.11.2006 (т.1 а.с.13).

За твердженням позивача, цивільна відповідальність відповідача застрахована у Відкритому акціонерному товаристві „Страхова компанія „Універсальна” відповідно до полісу цивільної відповідальності № ВА/4972446. 07.08.2007 Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна” оплатило позивачу суму матеріальної шкоди у розмірі 24990,00 грн., яка покривалася зазначеним полісом.

06.06.2007 позивачем на адресу відповідача направлена претензія про відшкодування у порядку регресу залишку суми матеріальної шкоди у розмірі 14227,96 грн., витрат на отримання довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн. та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 785,00 грн. (т.1, а.с.59).

Відповідачем зазначені витрати позивача не відшкодовані.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 цього Кодексу, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, встановлено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша).

Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно вимогам статті 35 Господарського процесуального кодексу України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для господарського суду у відношенні фактів, які встановлені судом та мають значення для вирішення спору.

Дослідивши постанову суду по адміністративній справі, суд визначив, що постановою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 01.12.2006 встановлено, що водій Макаров В.М. винний у ДТП, яке відбулося.

Таким чином, факт вини у скоєні ДТП водія Макарова В.М. не підлягає доказуванню.

Проте, висновком судової автотоварознавчої експертизи (т.2 а.с.43-48) встановлено, що матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля марки „Камаз-53215” державний номер АА 3410 АЕ, в результаті ДТП, з технічної точки зору з урахуванням ПДВ –20%, складає 20268,63 грн.

Позивачем не оспорюється факт того, що 07.08.2007 ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” оплатило позивачу суму матеріальної шкоди у розмірі 24990,00 грн., яка покривалася зазначеним полісом.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2009 по даній справі вказано, що поза увагою суду залишився висновок експерта - автотоварознавця Лісничого Миколи Івановича №254 від 27.10.2006, який містить суттєві розбіжності з висновком автотоварознавчої експертизи №420 від 14.11.2008 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса щодо розміру матеріальної шкоди (т.2 а.с.106-110).

Ухвалою суду від 03.02.2010 була призначена повторна автотоварознавча експертиза.

Згідно пункту 4 ухвали суду від 03.02.2010 у разі неможливості огляду об’єкту дослідження, експертиза підлягає проведенню по матеріалах, долучених до матеріалів справи.

Повторна експертиза проводилась на підставі документів, які містяться в матеріалах справи №5020-11/095-2/057-9/433 в двох томах (том 1 а.с.161, том 2 а.с.145) у зв’язку із неможливістю огляду транспортного засобу.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №344 від 06.04.2010 зазначено, що вартість матеріальної шкоди визначити не передбачається можливим та, відповідно до висновку спеціаліста №254 від 27.10.2006 та №420 від 14.11.2008, зазначено, що рама автомобілю марки „Камаз-53215” отримала механічні пошкодження при ДТП, однак заміна рами не здійснювалась, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, з листа Севастопольського транспортного прокурора за вих.№08/1-1351 від 23.12.2009 (т.2 а.с.137) вбачається, що автомобіль марки „Камаз-53215”, колишній номер АА 3410 АЕ, відновлений та на даний час експлуатується в технічно виправленому вигляді на праві власності в Закритому акціонерному товаристві „Креатив”, ознак знищення, зміни або підробки первісних ідентифікаційних позначень транспортного засобу та рами не встановлено.

Суд дослідив висновок приватного підприємця, експерта –автотоварознавця Лісничого Миколи Івановича №254 від 27.10.2006 щодо визначення матеріальної шкоди та вважає, що його не можна оцінювати як висновок судового експерта в розумінні статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його було надано без відповідного доручення суду, та спеціаліста, що його надав, не було попереджено про відповідальність, встановлену законом.

Крім того, дослідження вартості матеріальної шкоди було проведено у відсутності особи, яка була винною у скоєнні ДТП.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому чинним законодавством.

Двома судовими експертизами встановлено, що заміна рами на автомобілі марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер АА 3410 АЕ, не здійснювалася. Наданими сторонами до матеріалів справи доказами висновок експертизи не спростовується.

Згідно статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У позивача докази здійснення відповідних робіт відсутні, суду не надані.

З цих підстав суд дійшов висновку, що при розрахунку шкоди, який здійснений експертом, товарознавцем Лісничим М.І., була безпідставно включена вартість нової рами та вартість робіт по її зміні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за результатами ДТП підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у розмірі 20268,63 грн., витрати позивача на отримання довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн. та витрати позивача на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 785,00 грн. ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” перераховані 24990,00 грн., тобто сума матеріальної шкоди та витрати позивача на отримання довідки та проведення експертизи відшкодовані на момент звернення його до суду в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, збільшення позовних вимог на 807,26 грн. (добові та втрачений заробіток) позивач обґрунтовує нормами статті 85 Цивільного процесуального кодексу України. Господарський процесуальний кодекс України такі норми не містить, тому вимоги в цієї частині також задоволенню не підлягають.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Відповідач оплатив проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 450,72 грн., що підтверджується копіями рахунку та банківської виписки (т.2, а.с.65). Інші докази суду не надані.

Витрати відповідача по оплаті судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 450,72 грн. у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Фенікс”(03187, м. Київ, пр. Глушакова, 1 а/с 59, код ЄДРПОУ 13525951, р/р 265006 в Київській філії ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк”, МФО 322755) на користь Закритого акціонерного товариства “Севастопольське трансагентство” (м. Севастополь, вул. Токарева, 18, код ЄДРПОУ 24501155, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати по оплаті судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 450,72 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 18.05.2010