Рішення № 10046011, 13.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-11/049 За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс”

          (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 32)

до:           Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:           Севастопольської міської Ради

(99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3)

          Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (м.Севастополь, вул.Папаніна, 1-А)

про:           спонукання вчинити певні дії,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Філонов О.О., довіреність № 140 від 17.07.2008, ТОВ "Гарант плюс";

відповідача - Сарахман С.О., довіреність б/н від 01.03.2010, Фонд комунального майна СМР;

третьої особи - не з’явився, Севастопольська міська Рада;

третьої особи - не з’явився, КП „ Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” СМР.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - відповідач) про спонукання підготувати відомості по об’єкту –не житловому приміщенню офісу, загальною площею 37,60 кв.м., що розташоване за адресою: м.Севастополь, вул.Велика Морська, 28, та направити їх до Севастопольської міської Ради для включення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

Ухвалою від 11.02.2010 порушено провадження у справі, справу прийнято до провадження судді Дмитрієва В.Є., до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучена Севастопольська міська Рада.

Ухвалою від 23.03.2010 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучене Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що спірний об’єкт відноситься до переліку об’єктів культурної спадщини та об’єктів, соціально значущих для міста, які відносяться комунальній власності, приватизація яких не допускається. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що станом на дату подання позову позивач не був орендарем спірного майна.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2001 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс” (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 154-01.

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності”, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його належним правонаступником.

Відповідно до розділу 1 цього договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вбудоване приміщення загальною площею 38,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28. Орендоване приміщення буде використовуватися під офіс. Згідно п. 7.1. договору строк дії договору встановлено до 26.02.2004.

Протоколом узгодження змін до договору від 27.02.2004 сторони продовжили строк дії договору до 25.02.2005.

Згідно з довідкою Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 17 залишкова балансова вартість приміщення по вулиці Велика Морська, 28 у місті Севастополі станом на 01.01.2002 становить 8190,00 грн.

Наказом начальника Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації від 05.09.2002 № 388 було узгоджено проведення реконструкції зазначеного нежитлового приміщення за рахунок власних коштів орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс”.

04.12.2003 Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю Севастопольської міської державної адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-плюс” та Управлінню з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації було видано дозвіл № 441/640 на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення по вул. Велика Морська, 28 під офіс.

Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації від 21.05.2004 № 725-р було затверджено акт державної комісії про приймання до експлуатації закінченого реконструкцією об'єкту нежитлового приміщення по вулиці Велика Морська, 28.

Наказом начальника Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації від 21.12.2004 № 867 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень в сумі 4124,00 грн. (з урахуванням ПДВ), здійснених в нежитловому приміщенні по вул. Велика Морська, 28, що становить понад 25 % його балансової вартості.

Наказом начальника Управління з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації від 17.06.2005 № 482 оформлене право комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради на вбудовані в житловий будинок літ. «А»нежитлові приміщення офісу загальною площею 36,7 кв.м., розташовані по вулиці Велика Морська, 28 в місті Севастополі.

23.06.2005 Управлінням з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації було видано свідоцтво про право власності на майно відповідно до якого об'єкт, розташований в місті Севастополі по вулиці Велика Морська за № 28 в цілому належить територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на праві комунальної власності.

23.06.2005 право власності на спірне майно було зареєстроване Державним комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” міста Севастополя за Севастопольською міською Радою.

27.07.2005 між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради від імені якої діє Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (Орендар) укладено Договір № 48-05 оренди нерухомого майна (далі - Договір) (а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду в житловому будинку під літ. „А” вбудовані нежилі приміщення офісу, загальною площею 37,60 м2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що він діє до 25.02.2007.

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. за реєстровим № 1891.

Після закінчення реконструкції об'єкту оренди позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення приватизації орендованого майна шляхом викупу.

Листом від 04.11.2005 № 1202 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив позивача що зазначена вище заява була зареєстрована та буде розглянута Севастопольською міською Радою при формуванні змін та доповнень до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, конкурсі.

Листом від 09.12.2005 № 1321 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив позивача, що будівля по вулиці Велика Морська, 28, в якій розташоване орендоване приміщення, включена до реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'ятників. У вказаному листі також зазначено, що питання про включення вказаного приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації буде розглянуто Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, встановлених Законом України „Про тимчасову заборону приватизації об'єктів пам'яток культурної спадщини”.

07.10.2009 за вих. № 228 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повідомити про результати розгляду заяви про приватизацію спірного приміщення.

22.10.2009 відповідач направив на адресу позивача лист № 4525, в якому зазначив, що у жовтні 2008 року позивачу було направлено повідомлення про зняття обмежень на приватизацію об'єктів культурної спадщини та запропоновано надати копію попереднього договору про укладення у майбутньому охоронного договору на пам'ятник (або його частку) на орендовані вбудовані нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, укладеного з Відділом державної служби охорони культурної спадщини Управління культури та туризму Севастопольської міської державної адміністрації. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 6650 від 14.04.2009 „Про мораторій на внесення доповнень до рішення Севастопольської міської Ради № 2061 від 12.06.2007 „Про Програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2007-2010 роки в місті Севастополі” на 2009 рік встановлено мораторій на внесення доповнень до рішення Севастопольської міської Ради № 2061 від 12.06.2007 в частині додатку № 4 „Перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, по конкурсу”.

За твердженням позивача, на момент звернення до суду з даним позовом заява позивача про приватизацію спірного об'єкта належним чином не розглянута.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” (далі - Закон) (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Статтею 1 Закону передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.

Частиною першою статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції, відповідно, щодо розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Згідно з частиною п’ятою статті 7 цього Закону встановлено, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

-          особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

-          є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

-          не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з листів відповідача, заява позивача про проведення приватизації по суті ним не розглянута з тих підстав, що спірне приміщення було включено до реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'ятників (держ. номер 3.2.6/24-Св-2.12.1).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток об'єктів культурної спадщини” заборонена приватизація пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Проте, будинок № 28 по вул. Велика Морська в місті Севастополі до вказаного переліку не увійшов.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 2061 від 12.06.2007 затверджено програму оптимізації комунального майна та підвищення ефективності його використовування на 2007-2010 роки, розділом 6 якої передбачено, що приватизація майна, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя здійснюється відповідно до Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та діючою Державною програмою приватизації.

Пунктом 2 зазначеного рішення затверджено перелік комунальних підприємств, установ та закладів, їх структурних підрозділів, які не підлягають приватизації. До вказаного переліку спірне майно також не увійшло.

Відповідно до пункту 2 Рішення Севастопольської міської Ради № 6650 від 14.04.2009 на 2009 рік встановлено мораторій на внесення доповнень в рішення Севастопольської міської Ради № 2061 від 12.06.2007 в частині Додатку № 4 „Перелік об'єктів комунальної власності (в тому числі нежилих приміщень та споруд, які знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу по викупу, на аукціоні, на конкурсі”.

Статтею 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що об'єктами, які не можуть бути приватизовані є будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які складають національну, культурну та історичну цінність і знаходяться під охороною держави, а також спеціалізовані підприємства торгівлі, які обслуговують виключно громадян, що мають пільги, відповідно до чинного законодавства.

Стаття 6 цього Закону передбачає можливість виключення з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень, Верховної Ради АРК і місцевих рад установ культури, приміщень і будівель соціально-побутового призначення, побудованих за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони, мікрорайони.

Судом встановлено, що спірне майно не потрапляє під жодну зі вказаних категорій об'єктів і на нього не розповсюджуються обмеження на приватизацію, встановлені вказаними законами, а відповідно позивач має право на його приватизацію.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини” пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані.

З аналізу положень частини першої статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” випливає, що майбутнього власника можна визначити тільки після визначення способу приватизації та проведення всіх необхідних за законом процедур. Таким чином, укладення попереднього охоронного договору на етапі розгляду заяви про приватизацію неможливо.

Крім того, з положень частини п’ятої статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” випливає, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації. Така правова позиція викладена в мотивувальної частині Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі №1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ (в редакції від 27.11.2003, далі -Програма), передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.

Відповідно до статті 5 Програми до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Отже, спірне майно - вбудоване нежитлове приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28 - віднесене до групи А об'єктів приватизації.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі №1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення частини п'ятої вказаної статті слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити в приватизації. Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації. Однак, у встановлений законом місячний термін позивач відповідь про результати розгляду своєї заяви від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради не отримав.

Таким чином, запропонований позивачем спосіб приватизації „викуп” є обов'язковим для відповідача.

Посилання відповідача на те, що спірний об’єкт відноситься до переліку об’єктів культурної спадщини та об’єктів, соціально значущих для міста, які відносяться комунальній власності, приватизація яких не допускається, судом не приймаються до уваги, з урахуванням наступного.

Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження переліку об’єктів культурної спадщини та об’єктів, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, які вони займають), які відносяться комунальній власності, приватизація яких не допускається” встановлена, зокрема, заборона на приватизацію об’єктів торгівлі, сфери громадського харчування, побутових послуг населенню, офісні приміщення, та інші об’єкти (нежитлові приміщення), які знаходяться на першому поверсі та вище у будівлях, розташованих у черті центру, (ядро міста, відокремлене вулицями Леніна, Велика Морська, проспект Нахімова) та на площах міста.

Проте, відповідно до копій інвентарної справи Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризацій та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (а.с. 92-97) спірні вбудовані нежитлові приміщення знаходяться у напівпідвалі будинку № 28 по вул.Велика Морська у місті Севастополі.

За таких обставин, зазначені приміщення не підпадають під заборону, встановлену рішенням Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 „Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11.12.2002 „Про затвердження переліку об’єктів культурної спадщини та об’єктів, соціально значущих для міста (у тому числі нежитлових приміщень, які вони займають), які відносяться комунальній власності, приватизація яких не допускається”.

Доводи відповідача про те, що право на викуп спірного приміщення може отримати лише орендар вказаного приміщення, а позивач не є орендарем з 25.02.2007, суд також не приймає до уваги у зв’язку з тим, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про проведення приватизації орендованого майна шляхом викупу позивач був орендарем спірного приміщення на підставі діючого договору оренди.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про рахунки в установах банків відсутні) підготувати відомості по об'єкту - нежитловому приміщенню офісу загальною площею 37,60 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 28, та направити їх до Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3) для включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 32, код ЄДРПОУ 25149476, відомості про рахунки в установах банків відсутні).

3.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс” (99011, м.Севастополь, вул.В.Морська, 32, код ЄДРПОУ 25149476, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України та

підписано 18.05.2010.