Рішення № 10046004, 12.05.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-2/037 За позовом:          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до:                    товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм”

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47)

про          стягнення заборгованості у розмірі 5117,40 грн та зобов’язання виконати певні дії

суддя Шевчук Н.Г.

Представник:

позивача –Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача –Заєць С.А., довіреність № БВК/045/09 від 01.06.2009.

СУТЬ СПОРУ:

          Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм” про стягнення заборгованості у розмірі 5117,40 грн, розірвання договору №104-03 від 11.07.2003 та зобов’язання повернути орендоване приміщення.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №104-03 від 11.07.2003 оренди нерухомого майна. Позивач зазначає, що у відповідача за період з 01 січня 2009 року по лютий 2010 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 4870,78 грн, яку позивач просить стягнути разом з пенею –196,27 грн, 3 % річних –50,35 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 104-03 від 11.07.2003 та зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм” повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Відповідач надав заяву про визнання позову в частині розірвання договору і повернення майна, а також в частині стягнення основної заборгованості у сумі 4870,78 грн (арк. с. 38).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

11.07.2003 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступник –Фонд комунального майна Севастопольської міської ради; Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю„Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №104-03 (далі –Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення, загальною площею 51 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. Сілаєва, 5а, що знаходиться на балансі Ленінської районної державної адміністрації, для розміщення офісу (арк.с. 11-12).

Протоколами узгодження змін від 04.03.2003, 29.04.2008, 25.06.2008 сторонами були внесені зміни до Договору оренди №104-03 від 11.07.2003 (арк.с. 15, 16, 18).

За умовами пунктів 3.1-3.3 Договору з урахуванням внесених змін розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 524,17 грн. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату.

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2009 по 28.02.2010 складає 4870,78 грн.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованість по орендній платі такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Докази погашення Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2009 по 28.02.2010 у розмірі 4870,78 грн відсутні, також відповідач повністю визнав заборгованість, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 50,35 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з пунктом 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 196,27 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №104-03 та зобов’язати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача). Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право розірвати Договір на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов’язань та з інших підстав передбачено пунктом 7.3 договору №104-03.

Як зазначено вище, порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №104-08 в частині строків внесення орендної плати –орендна плата не сплачується з 01.01.2009, що є суттєвим порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Окрім того, відповідач у процесі розгляду справи погодився з вимогами про розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору №104-03 встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу протягом одного тижня з моменту припинення дії договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об’єкт оренди –вбудоване приміщення загальною площею 51 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. Сілаєва, 5а –підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

За даних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм”(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47, ідентифікаційний код 30581343, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість по орендній платі у розмірі 4870,78 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят грн 78 коп.), пеню у розмірі 196,27 грн (сто дев’яносто шість грн 27 коп.), три відсотка річних у розмірі 50,35 грн (п’ятдесят грн 35 коп.), витрати по оплати державного мита в розмірі 187,00 грн (сто вісімдесят сім грн 00 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп. ).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Вважати розірваним договір оренди нерухомого майна №104-03 від 11.07.2003, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) та товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47, ідентифікаційний код 30581343), з моменту набрання рішенням законної сили.

4.          Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Біовіткорм” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47, ідентифікаційний код 30581343, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення, загальною площею 51 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. Сілаєва, 5а, шляхом передачі по акту приймання-передачі.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

17.05.2010