Рішення № 10045861, 15.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р. Справа № 20/46

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Олександріївської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна податкова інспекція у Рівненському районі

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Агро”

про стягнення в сумі 2 554 грн. 83 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Від прокурора: Зубілевич К.М. (посв. № 43 від 20.07.09р.).

Від третьої особи: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Рівненського району (надалі - Прокурор) в особі Олександріївської сільської ради (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Агро” (надалі –Відповідач) на користь Позивача заборгованість по орендній платі за земельну ділянку в сумі 2554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 83 коп., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна податкова інспекція у Рівненському районі (надалі - Третя особа). В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

В судовому засіданні 27 квітня 2010 року представник Відповідача подав відзив від 27 квітня 2010 року (надалі - Відзив; а.с. 53-54), в якому заперечує проти позовних вимог, з підстав вказаних в останньому.

Заслухавши пояснення Прокурора, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 1 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди землі (надалі –Договір; а.с. 7-9), відповідно до пункту 1 якого Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0363 га, яка знаходиться в с. Олександрія, Рівненського району по вул. 1 Травня, 69 для обслуговування забійного пункту.

На виконання умов Договору земельна ділянка була передана в оренду Відповідачу та складено і підписано сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки від 1 серпня 2007 року (а.с. 40).

У відповідності до пункту 8 Договору, останній укладений на 360 днів. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 34 Договору визначено, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

1 серпня 2008 року сторонами підписана додаткова угода до Договору від 1 серпня 2008 року (а.с. 59), пунктом 1 якої продовжено строк дії Договору на 11 місяців.

16 липня 2009 року Позивачем прийнято рішення № 863 (а.с. 41), яким продовжено строк дії Договору на 11 місяців, однак додаткової угоди щодо продовження строку дії Договору не укладалось.

Пунктом 35 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до пункту 21 Договору, після припинення дії Договору Відповідач повертає Позивачу земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Однак, як свідчать матеріали справи, Відповідач після закінчення строку дії Договору не повернув земельну ділянку Позивачу та продовжує нею користуватися.

Суд зауважує, що відповідно до статті 15 Закону України № 2535-XII від 3 липня 1992 року “Про плату за землю” (надалі - Закон), у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності до пункту 9 Договору, за оренду земельної ділянки Відповідач сплачує Позивачу орендну плату в розмірі 7 760 (сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 50 коп. за рік.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди до Договору від 1 серпня 2008 року, орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінці земельної ділянки, а саме 7977 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп..

Згідно пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

У декларації від 29 січня 2009 року (а.с. 47-48), поданій Третій особі, Відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання по орендній платі на 2009 рік згідно з договором в сумі 7977 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп..

У декларації від 25 січня 2010 року (а.с. 44-45), поданій Третій особі, Відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання по орендній платі на 2010 рік згідно з договором в сумі 7977 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп..

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата сплачується помісячно.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Відповідачем щомісячно рівними частками протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

У відповідності до частин 1, 2 статті 17 Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В позовній заяві Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованості по орендній платі за земельну ділянку за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року в сумі 2554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 83 коп. (розрахунок а.с. 19).

Таким чином, Прокурор в позовній заяві, відповідно до розрахунку суми позовних вимог (а.с. 19), станом на 19 березня 2010 року визначає заборгованість Відповідача по орендній платі в сумі 2554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 83 коп., зокрема:

- за листопад 2009 року в сумі 560 (п’ятсот шістдесят) грн. 41 коп.;

- за грудень 2009 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп.;

- за січень 2010 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп.;

- за лютий 2010 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп..

Суд зауважує, що згідно статті 17 Закону, податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням норм статті 17 Закону податкове зобов’язання по орендній платі за лютий 2010 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп.. мало бути сплачено до 30 березня 2010 року включно, тоді як Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою 19 березня 2010 року.

З урахуванням усього вказаного вище, господарський суд приходить до висновку, що у Відповідача на час подачі позовної заяви не настав обов’язок щодо сплати орендної плати за лютий 2010 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп..

В даному випадку суд вбачає порушення частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки (з урахуванням статті 17 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII “Про плату за землю”) Позивач та Прокурор звернулися до суду за відсутності порушення Відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів Позивача.

З урахуванням усього вищевказаного позов не підлягає до задоволення в частині стягнення орендної плати за лютий 2010 року в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп..

Таким чином на момент подачі позовної заяви до суду та станом на 15 червня 2010 року за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем по орендній платі за період з листопада 2009 року по січень 2010 року в сумі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев’яносто) грн. 05 коп..

Доказів погашення заборгованості Відповідач суду не подав.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, статтей 17, 19, 20 Закону України “Про плату за землю”, позовні вимоги про стягнення 1 890 (одна тисяча вісімсот дев’яносто) грн. 05 коп. заборгованості по орендній платі ґрунтуються на Договорі та законі та підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює доводи Відповідача висвітлені у Відзиві, з огляду на наступне.

У Відзиві Відповідач заперечує проти позовних вимог зазначаючи, що дана заборгованість є податковим боргом.

Згідно статті 2 Закону, за земельні ділянки надані в оренду справляється орендна плата.

Відповідно до статті 20 Закону, платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Статтею 14 Закону передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Суд зауважує, що відповідно до статті 2 з Закону ВР УРСР від 4 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У відповідності до підпункту 2.1.4. пункту 2.1. статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Слід зазначити, що у відповідності до статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже зобов’язання самостійно визначенні особою в податковій декларації є узгодженими податковими зобов’язання, не виконання яких в строк визначений в цій декларації з урахуванням норм чинного законодавства веде до віднесення даних зобов’язань до податкового боргу, тобто в будь-якому випадку зобов’язання визначенні в деклараціях та не сплачені у визначений строк є податковим боргом.

Аналіз вищезазначених норм дає змогу віднести орендну плату за оренду землі державної та комунальної власності до обов’язкових платежів, які справляються до бюджетів. Контроль за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів обов’язкових платежів покладено на податкові органи.

Однак, органами, що діють від іменні держави в правовідносинах стосовно оренди земель державної та комунальної власності виступають не податковий органа, а сільські, селищні та міські ради, які і є одержувачами орендної плати за землю до місцевих бюджетів.

Таким чином, при порушенні строків та порядку сплати орендної плати за землю порушуються права держави, а органом який виступає від імені держави в даних правовідносинах в даному випадку є Позивач, а тому твердження Відповідача висвітлені у Відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Агро”, 35314, Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, вул. Жовтнева, 2, р/р 2600901000157 в РФ АТ “Кредобанк”, МФО 333670, код 31894444 на користь Олександріївської сільської ради, 35320, Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, 66, р/р 33218812700299 банк ГУ ДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код 13050200, одержувач місцевий бюджет Олександріївської сільської ради –1 890 (одна тисяча вісімсот дев’яносто) грн. 05 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Агро”, 35314, Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, вул. Жовтнева, 2, р/р 2600901000157 в РФ АТ “Кредобанк”, МФО 333670, код 31894444 в доход державного бюджету 75 (сімдесят п’ять) грн. 46 коп..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Агро”, 35314, Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, вул. Жовтнева, 2, р/р 2600901000157 в РФ АТ “Кредобанк”, МФО 333670, код 31894444 в доход державного бюджету 174 (сто сімдесят чотири) грн. 59 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя