Ухвала суду № 10045780, 11.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2010 р. Справа № 14/45

За позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»

до відповідача Дубенської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»

про визнання недійсним рішення №1187 від 22.02.2008 року та про визнання права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах

та

за зустрічним позовом

Дубенської міської ради

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»

про визнання недійсним рішення міської ради, визнання права власності на торгівельний павільйон-кіоск та визнання права власності на земельну ділянку, зайняту таким об’єктом та необхідну для його обслуговування.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): голова Марчук Я.І., представник Герасимчук О.П.

відповідача (позивача за зустрічним позовом): представник Бержецький О.М. (довіреність №14 від 15.02.2010 року)

третьої особи: представник Крук О.М. (довіреність б/н від 14.04.2010 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради про визнання недійсним Рішення №1187 від 22.02.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба» та про визнання права на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки, площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно, на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна –кіоск «Сніжинка».

05.06.2008 року Дубенською міською радою подано зустрічну позовну заяву до ГТОВ «Дубенчанка»про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025 га, що розташована на Майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з будинком №9) та про зобов'язання звільнити вказану земельну ділянку, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

До участі в справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСББ «Садиба».

13 червня 2008 року господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі за №14/45, яким позов ГТОВ «Дубенчанка»задоволено частково, скасовано рішення Дубенської міської ради №1187 від 22.02.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба», в частині надання дозволу ОСББ «Садиба»на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м.Дубно, Майдан Незалежності, 9 за рахунок земель, які перебувають в законному користування ГТОВ «Дубенчанка», визнано за ГТОВ «Дубенчанка право на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки, на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна –кіоск «Сніжинка», площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно. У задоволенні зустрічного позову Дубенської міської ради до ГТОВ «Дубенчанка»відмовлено повністю.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року за розглядом апеляційних скарг Дубенської міської ради та ОСББ «Садиба», рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2008 року по справі №14/45 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові ГТОВ «Дубенчанка»відмовлено, а зустрічний позов Дубенської міської ради задоволено, зобов‘язано ГТОВ «Дубенчанка»не чинити Дубенській міській раді перешкодити в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025га, що розташована на майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з буд №9) та звільнити земельну ділянку площею 0,0025га, що розташована на майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з буд №9), шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

          Постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2008 року за розглядом касаційної скарги ГТОВ «Дубенчанка», рішення господарського суду Рівненської області від 13 червня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року у справі №14/45 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду та до прийняття рішення у справі, 14 квітня 2009 року, ГТОВ «Дубенчанка»подано заяву про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами. Згідно з даною заявою, ГТОВ «Дубенчанка»повністю підтримало свої позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Дубенської міської ради №1187 від 22.02.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба», в частині надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м.Дубно, Майдан Незалежності, 9, та заявив додаткові вимоги про визнання за собою права власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га., а також частково змінює предмет позову, та відмовляючись від своїх вимог в частині визнання права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах, просить з тих же підстав, визнати за собою право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка»та необхідна для його обслуговування.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2009 року позов ГТОВ «Дубенчанка»задоволено, а саме: визнано недійсним рішення Дубенської міської ради №1187 від 22.02.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба», в частині надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м.Дубно, Майдан Незалежності, 9; визнано за ГТОВ «Дубенчанка»право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м.Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.; визнано за ГТОВ «Дубенчанка»право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка»та необхідна для його обслуговування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 року за результатами розгляду апеляційних скарг Дубенської міської ради м. Дубно та Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба «залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2009 року, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2009р. касаційні скарги Дубенської міської ради Рівненської області та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. скасовано частково, в результаті чого Рішення від 21.04.2009 Господарського суду Рівненської області змінено та викладено у наступній редакції: позов ГТОВ «Дубенчанка»до Дубенської міської ради задовольнити частково. Визнано за ГТОВ «Дубенчанка»право власності на торгівельний павільйон-кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га. Визнано недійсним рішення Дубенської міської ради №1187 від 22 лютого 2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба», в частині надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба»на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га. за адресою: м. Дубно, Майдан Незалежності, 9. В частині позовних вимог про визнання за ГТОВ «Дубенчанка»права власності на земельну ділянку, площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 16.02.2010 року задоволено касаційну скаргу Дубенської міської ради, а саме: скасовано постанову Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. та рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2009 року. справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому у Постанові Верховного суду України зазначено наступне: «відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 38, 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, та оцінює докази після всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок судів про те, що торгівельний павільйон-кіоск «Сніжинка», розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, є об'єктом, зданим в експлуатацію у 1990 році, взагалі не підтверджений матеріалами справи.

Висновок про те, що кіоск «Сніжинка»належить до категорії нерухомого майна суд зробив на підставі «Технічного звіту про стан конструкцій торгівельного павільйону «Сніжинка», проведеного Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція»на замовлення ГТОВ «Дубенчанка»3 червня 2008 року.

У цьому технічному звіті зазначено, що кіоск влаштований на підмурівці із звичайної глиняної цегли висотою 40 см, яка заглиблена в землю на 5-10 см. Огороджуючими конструкціями кіоску служать металеві профілі, обшиті зовні металевими листами, з внутрішньої сторони - ДСП. Зазначені обставини та положення ст. 181 ЦК України про належність до нерухомого майна лише тих об'єктів, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, суд не врахував та належним чином не дослідив обставини щодо наявності у спірного кіоску ознак об'єкту нерухомого майна».

Відповідно до положень ст. 111-21 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання. Разом з тим, постанова Верховного Суду України за результатами перегляду у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права повинно бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просить суд визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка» право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.; та визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка»та необхідна для його обслуговування.

          Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зазначивши що ГТОВ «Дубенчанка»в результаті приватизації державного майна набуто у власність в складі цілісно-майнового комплексу торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», і вказана споруда є об'єктом нерухомого майна, право власності на який, у зв'язку з оспоренням та невизнанням Дубенською міською радою, підлягає судовому захисту, відповідно до ст.ст.377,392 ЦК України. Також стверджує, що у зв'язку з тим, що за чинним на час приватизації законодавством земельні ділянки, на яких розташовані цілісні майнові комплекси не приватизувалися окремо від таких комплексів, ГТОВ «Дубенчанка»в результаті приватизації державного майна набуто у власність в складі цілісно-майнового комплексу закріплені за об'єктами нерухомості, згідно з довідками земельних ресурсів виконавчого комітету міськради №6 від 06.06.1995 року та №7 від 06.06.1995 року та необхідні для їх обслуговування земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м.Дубно. Зазначає, що у зв'язку з оспоренням та невизнанням Дубенською міською радою права власності на вказану земельну ділянку, таке право підлягає судовому захисту, відповідно до ст.ст.377,392 ЦК України. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вимог по зустрічному позову не визнає, покликаючись на ту, обставину, що торгівельний павільйон - кіоск «Сніжинка» ГТОВ «Дубенчанка»не споруджувався, а набувався в межах приватизації цілісного майнового комплексу і право власності на нього підтверджено свідоцтвом про право власності №23 від 05.05.1996 року, що видане Представництвом Фонду державного майна України в м.Дубно, а факт закріплення за даною спорудою відповідної земельної ділянки підтверджено матеріалами справи. Відтак, просить відмовити в задоволенні зустрічного позову за його безпідставністю.

Представник відповідача вимог ГТОВ «Дубенчанка»за первісним позовом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог не визнає. Стверджує, що позивач не є ні власником, ні законним користувачем земельної ділянки на Майдані Незалежності в м.Дубно, з огляду на відсутність у нього правовстановлюючих документів на землю та на торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка». Вказує, що оскільки, відповідно до ст.116 ЗК України, юридичні особи набувають право власності чи право користування земельною ділянкою лише за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а такого рішення, стосовно передачі земельної ділянки на Майдані Незалежності у м.Дубно у власність чи користування не приймалося ні органами виконавчої влади, ні органами місцевого самоврядування, ГТОВ «Дубенчанка користується земельною ділянкою на Майдані Незалежності у м.Дубно без відповіднихна теправових підстав. Також доводить, що кіоск «Сніжинка», яка належить ГТОВ «Дубенчанка», розташована на майдані Незалежності у м.Дубно без належного дозволу, отримання якого передбачено «Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності». Крім того, зазначає, що жодними доказами зі сторони позивача не доведено, що на Майдані Незалежності у м.Дубно знаходиться належний йому кіоск. Відтак просить в позові ГТОВ «Дубенчанка»відмовити, а зустрічний позов, відповідно, задоволити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - ОСББ «Садиба», у задоволенні первісного позову з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову та доповнення первісних вимог додатковими вимогами просить відмовити, зустрічний позов Дубенської міської ради - задоволити. Вказує на відсутність будь-якої перешкоди щодо прийняття Дубенською міською радою рішення №1187 від 22.02.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність ОСББ «Садиба»та про його відповідність вимогам чинного законодавства України. Той факт, що межі земельної ділянки, дозвіл на складання проекту відведення якої надано ОСББ «Садиба»(загальна площа 0,0433 га.) згідно з рішенням Дубенської міської ради №1187 від 22.02.2008 року частково, у розмірі 0,02 га., накладаються на межі земельної ділянки, дозвіл на складання проекту відведення якої надано ГТОВ «Дубенчанка»(загальна площа 0,016 га.) згідно з рішенням Дубенської міської Ради №1543 від 29.12.2005 року, вважає таким, що не впливає на законність рішення Дубенської міської ради рішення №1187 від 22.02.2008 року, позаяк рішення Дубенської міської Ради №1543 від 29.12.2005 року має обмежений календарним роком строк дії, і у зв'язку з його нереалізацією в цей строк, припинило свою дію.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

          При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Відповідно до вимог ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи ту обставину, що цивільні відносини з приводу права власності ГТОВ «Дубенчанка»на спірний об'єкт, виникли в 1995-1996 роках, до них підлягають застосуванню чинні на той час норми законодавства, і не поширюються ті акти цивільного законодавства, якими вносились зміни та доповнення до актів, якими було врегульовано дані цивільні відносини на момент їх виникнення.

Статтею 15 Закону України «Про приватизацію державного майна»№2163-XII від 04.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №89/97-ВР від 19.02.1997 року) визначалося наступні способи приватизації:

1.          шляхом продажу об'єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти;

2. продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

3. викупу майна державного підприємства, зданого в оренду;

4. викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації;

5. викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів.

При цьому, згідно з відсилочною нормою частини 2 даної статті, приватизація майна державних невеликих підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

          В свою чергу, стаття 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15.05.1996 року), об'єктами малої приватизації визначає цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Балансова вартість зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20000000,00 карбованців за станом на 1 травня 1992 року.

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення приватизації у 1995 році»№468/95 від 23.06.1995 року, об'єкти приватизації класифіковано за групами залежно від первісної (балансової) вартості основних фондів, зазначеної у балансовому звіті за квартал, що передував даті прийняття органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, і якісних ознак. При цьому, об'єкти малої приватизації віднесено до групи А, і визначено як об'єкти, вартість основних фондів яких у цінах на 1 січня 1995 року не перевищувала 33600000000,00 карбованців (крім підприємств групи Г, тобто підприємств-монополістів).

Відповідно до наказу Представництва ФДМУ в м.Дубно №38 від 28.09.1995 року, виданого на підставі п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15.05.1996 року) та відповідно до рішення Дубенської міської ради «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Дубно, що будуть приватизовуватись у 1995 році»№36 від 12.01.1995 року, ДКВТПГХ «Дубенчанка», в складі кафе «Українські страви»та ларьку «Сніжинка», підлягало приватизації в 1995 році.

Згідно з матеріалами приватизаційної справи цілісного майнового комплексу Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка»(скорочено - ДКВТПГХ «Дубенчанка»), вказаний об'єкт приватизовано Товариством покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка», що зареєстроване у представництві ФДМУ в м.Дубно 08.12.1995 року. Договором купівлі-продажу державного майна при викупі №31 від 20.12.1995 року, вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу визначено в розмірі 1815800000,00 карбованців.

Таким чином, Товариством покупців членів трудового колективу цілісний майновий комплекс ДКВТПГХ «Дубенчанка»набуло у власність в ході приватизації, здійсненої відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», позаяк і суб'єктний і об'єктний склад відповідає такому виду приватизації.

Відповідно до вимог ст.128 ЦК Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 року (що діяв до 01.01.2004 року), момент виникнення права власності у набувача майна за договором право визначено моментом передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу положень ст.25 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15.05.1996 року), право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації та підлягає нотаріальному посвідченню. В силу вимог частини 5 даної статті, після виплати повної ціни продажу об'єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства.

Право власності на приватизоване державне майно ДКВТПГХ «Дубенчанка»підтверджено договором купівлі-продажу державного майна при викупі №31 від 20.12.1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Фенюк В.П. 22.12.1995 року, реєстр.№1770, зареєстрованому в місцевій раді 29 квітня 1996 року і виникло з 29 квітня 1996 року, тобто з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства за №23. На підтвердження цьому, 05 травня 1996 року Представництвом ФДМУ в м.Дубно Товариству покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка»видано свідоцтво на право власності за №23.

Згідно з додатком №1 до акту прийому-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства №23 від 29.04.1996 року, до складу основних фондів цілісного майнового комплексу, що приватизувався увійшла будівля кафе «Українські страви»з підсобним приміщенням, розташована на вул. Замкова в м.Дубно та торгівельний павільйон - кіоск «Сніжинка», розташований на Майдані Незалежності в м. Дубно. Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель та споруд (додаток №4 до методики оцінки вартості об'єктів приватизації) ДКВТПГХ «Дубенчанка», балансова вартість кафе «Українські страви»визначена в розмірі 34 205 000 карбованців, а кіоску «Сніжинка»–49 467 000 карбованців.

Товариство покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка»було перетворене шляхом зміни організаційно-правової форми та перейменування в Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка», яке в свою чергу, стало правонаступником всіх його прав і обов'язків. Відповідні відомості про перетворення були 02 березня 2001 року внесені до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта за кодом ЄДРПОУ 22584651.

Таким чином, ГТОВ «Дубенчанка», як правонаступник Товариства покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка», є законним власником будівлі кафе «Українські страви»з підсобним приміщенням, розташованої на вул. Замкова в м.Дубно та торгівельного павільйону - кіоску «Сніжинка», розташованого на Майдані Незалежності в м.Дубно.

Верховним судом України в процесі перегляду даної справи вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановили, чому право власності ГТОВ «Дубенчанка»на кіоск «Сніжинка» не зареєстровано згідно чинного законодавства.

На виконання наведених вище вказівок Верховного суду України судом встановлено, що чинним на час приватизації цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшов торгівельний павільйон – кіоск «Сніжинка», законодавством, а саме Законом України «Про приватизацію державного майна»№2163-XII від 04.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №89/97-ВР від 19.02.1997 року), Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15.05.1996 року) та ЦК Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 року не передбачалося державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна в якості передумови набуття права власності. А норми ЦК України №435-IV від 16.01.2003 року, зокрема в частині положень ч.4 статті 334, за якими право власності у набувача на майно, придбане за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, та відповідне Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким передбачено такий порядок, затверджено наказом Мін'юсту України №7/5 від 07.02.2002 року, а також норми ст.22 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»№2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції Закону №189/96-ВР від 15.05.1996 року з подальшими змінами та доповненнями) та норми ст.27 Закон України «Про приватизацію державного майна»№2163-XII від 04.03.1992 року (в редакції Закону №89/97-ВР від 19.02.1997 року з подальшими змінами та доповненнями), згідно з якими, право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації, не мають зворотної дії у часі, а відтак не можуть регулювати цивільні відносини, які виникли раніше і були відповідним чином врегульовані актами законодавства, чинними на час їх виникнення. Сама по собі відсутність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна не позбавляє такого об'єкта ознак нерухомого майна та права такої особи у будь-який час зареєструвати його.

Відтак, право власності на торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка»виникло у зв’язку з його приватизацією, і підтверджено відповідними матеріалами приватизаційної справи.

Крім того, Верховним судом України встановлено, що судами при вирішенні справи не дослідили обставин щодо наявності у спірного кіоску ознак об'єкту нерухомого майна.

З урахуванням вказівок Верховного суду України. судом встановлено, що торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», що розташований на Майдані Незалежності в м.Дубно, згідно з технічним звітом про стан конструкцій, розробленим Рівненською філією ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», є спорудою, що має фундамент, цоколь, стіни, перекриття та покрівлю; внутрішнє опорядження кіоску –ДСП, зовнішнє –поштукатурені стіни; стан споруди відповідно до його несучих та огороджуючих конструкцій відноситься до задовільного, а будівля кіоску визначена інститутом як придатна для експлуатації за умови виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до вимог ст.181 ЦК України, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення належать до нерухомих речей.

Як вбачається з технічного звіту про стан конструкцій, розробленим Рівненською філією ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»та доданими відповідачем до матеріалів справи фотокарток торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка», цей об'єкт не може бути переміщений без непоправного пошкодження конструкції кіоску в цілому. А саме: при переміщенні кіоску не зможуть зберегти свою цілісність несучі конструкції цього об'єкту, поштукатурені стіни, підмурівка фундаменту. Відповідно, таке переміщення перетворить торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка»на сукупність будівельних матеріалів, а це, у будь-якому разі, знецінює такий об'єкт та змінює його функціональне призначення. З огляду на підтвердження технічним звітом про стан конструкцій факту розташування торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка»на земельній ділянці на фундаменті та на технічні характеристики його несучих конструкцій в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказана споруда має всі ознаки об'єкту нерухомого майна, позаяк переміщення торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка»є неможливим без його знецінення та зміни його призначення.

Разом з тим, право власності ГТОВ «Дубенчанка»на вказану споруду не визнається Дубенською міською радою, з огляду на відсутність правовстановлюючого документу, яким на думку суб'єкта владних повноважень є свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане відповідним бюро технічної інвентаризації. Однак, такі обставини не є доказом відсутності ознак об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник вправі пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

          Зважаючи на факт оспорювання та невизнання права власності позивача на торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», як на об'єкт нерухомого майна, що позбавляє його права володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та враховуючи той факт, що його право доведене належними і допустимими доказами по справі, зокрема, договором купівлі-продажу державного майна при викупі №31 від 20.12.2006 року, актом прийому-передачі №23 від 29 квітня 1996 року та свідоцтвом про право власності №23 від 05.05.1906 року, суд вважає за необхідне захистити це право, визнавши за ГТОВ «Дубенчанка»право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.

Також матеріалами справи, зокрема довідками Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Дубенської міської ради №6 від 06.06.1995 року та №7 від 06.06.1995 року, підтверджено, що на момент приватизації відповідно до рішення Дубенської міської ради №69 від 27.07.1993 року, за кафе «Українські страви», була закріплена земельна ділянка на вул. Замкова в м.Дубно площею 0,04 га, а за кіоском «Сніжинка»–земельна ділянка на майдані Незалежності площею 0,01 га. Вказане рішення міської ради визначене також, як правова підстава розміщення цілісного майнового комплексу на земельній ділянці та зазначене в предметі договору купівлі-продажу державного майна при викупі №31 від 20.12.1995 року.

          Стаття 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»№2163-XII від 04.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №89/97-ВР від 19.02.1997 року), тобто на момент приватизації цілісного майнового комплексу ДКВТПГХ «Дубенчанка», земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, не виділяла в окремий об'єкт приватизації. Порядок, за яким продаж земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації здійснюється окремо, було запроваджено з 01.01.2006 року, у зв'язку з доповненням положень Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-XII від 04.03.1992 року, статтею 18-1, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»№3235-IV від 20.12.2005 року (що набув чинності з 01.01.2007 року). З цієї ж дати було доповнено інші відповідні норми Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-XII від 04.03.1992 року, що врегулювали питання продажу та оформлення земельних ділянок, як окремих об'єктів приватизації.

Стаття 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) №2171-XII від 06.03.1992 року (в редакції, до внесення змін шляхом викладення у новій редакції, згідно з Законом України №189/96-ВР від 15.05.1996 року) також не відокремлювала цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств та земельні ділянки, на яких вони розміщені в окремі об'єкти малої приватизації. А частина 3 статті 2, містила імперативну норму, згідно з якою, будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизувалися разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. І лише при наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об'єкти, передавалися у довгострокову оренду.

Відповідно до цього та враховуючи відсутність у матеріалах приватизаційної справи доказів існування прямої заборони Представництва ФДМУ в м.Дубно та Дубенської міської ради на приватизацію основних фондів, розташованих в об'єктах приватизації та на приватизацію земельних ділянок, на яких розташовані вказані об'єкти приватизації, Товариство покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка», правонаступником якого є ГТОВ «Дубенчанка», під час приватизації набуто у власність не лише об'єкти цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшла будівля кафе «Українські страви»з підсобним приміщенням та торгівельний павільйон - кіоск «Сніжинка», а й земельні ділянки на яких вони розміщенні. Доказом цього слугує також відсутність факту передачі відповідних земельних ділянок у довгострокову оренду.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 року (що діяв з 15.03.1991 року по 01.01.2002 року) до набувача від відчужувача переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Суд також враховує те, що станом на дату виникнення спірних правовідносин, крім ст.30 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 року не існувало інших нормативно-правових актів, які б визначали перехід прав на земельну ділянку при приватизації об'єкту нерухомості, що на ній знаходився.

Відповідно до ст.67 ЗК України розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Разом з тим, не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки, щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15 розділу X «Перехідні положення»ЗК України №561-XII від 18.12.1990 року).

Відтак, до ГТОВ «Дубенчанка», як до правонаступника особи, що придбала споруду - торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», перейшло право власності на земельну ділянку, на якій ця споруда розміщена, площа якої згідно з довідкою Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Дубенської міської ради №7 від 06.06.1995 року становить 0,01 га. Оскільки договором купівлі-продажу державного майна №31 від 20.12.1995 року розмір земельної ділянки не визначений, то до позивача перейшло не лише право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята спорудою, а й на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування. З врахуванням державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених Наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 року, санітарних норм та правил пожежної безпеки, розмір земельної ділянки, зайнятий торгівельним павільйоном –кіоском «Сніжинка», та необхідної для його обслуговування складає 0,0160 га. Вказані розміри земельної ділянки є обґрунтованими і підтверджуються проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Дубенським ПП «Ленд Сервіс»на замовлення ГТОВ «Дубенчанка»та на виконання рішення Дубенської міської Ради №1543 від 29.12.2005 року.

Суд відхиляє відповідні доводи Дубенської міської ради, позаяк обов'язок щодо оформлення вказаної земельної ділянки у власність Товариства покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ «Дубенчанка», лежав саме на органі місцевого самоврядування.

До того ж, обов'язок міської ради передати (відвести) земельну ділянку у власність або у користування, відрізняється від обов'язку оформити право власності на земельну ділянку, яке вже виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду в результаті приватизації, а відсутність належного оформлення права, яке виникло в силу закону, не позбавляє власника його права власності на таку земельну ділянку.

Крім того, суд відхиляє доводи Дубенської міської ради щодо того, що жодними з матеріалів справи не підтверджено місцезнаходження кіоску «Сніжинка»на Майдані Незалежності в м. Дубно Рівненської області. Таке спростовується матеріалами інвентарної справи та проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Дубенським ПП «Ленд Сервіс» на замовлення ГТОВ «Дубенчанка»та на виконання рішення Дубенської міської Ради №1543 від 29.12.2005 року. У експлікації земель, що передаються у власність та наведеній у ньому ситуаційній схемі зазначене місце розташування торгівельного павільйону-кіоску «Сніжинка»та опис меж земельної ділянки.

Разом з тим, зважаючи на факт оспорювання та невизнання права власності позивача на земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м.Дубно, на якій розміщений та яка необхідна для обслуговування торгівельного павільйону –кіоску «Сніжинка», що позбавляє його права володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та враховуючи той факт, що його право доведене належними і допустимими доказами по справі, суд вважає за необхідне захистити це право відповідно до вимог ст.ст.377, 392 ЦК України №435-IV від 16.01. 2003 року, визнавши за ГТОВ «Дубенчанка»право власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до цього, не можуть бути задоволені вимоги Дубенської міської ради по зустрічному позову щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,0025 га, що розташована на Майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з будинком №9) та про зобов'язання ГТОВ «Дубенчанка»звільнити вказану земельну ділянку, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 111-21 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(код ЄДРПОУ 22584651) право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон –кіоск «Сніжинка», 1990 року введення в експлуатацію, розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, площа забудови 0,0025 га.

3.Визнати за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(код ЄДРПОУ 22584651) право власності на земельну ділянку, площею 0,016 га. на Майдані Незалежності в м.Дубно, яка зайнята належним йому об'єктом нерухомого майна –кіоском «Сніжинка»та необхідна для його обслуговування.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, Дубенський район, м.Дубно, вул.Замкова 4, р/р 35413001001524 Управління Державного казначейства в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 05391063) на користь Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка»(35600, Рівненська область, Дубенський район, м.Дубно, вул.Замкова 19, код ЄДРПОУ 22584651) 170,00 грн. витрат на оплату держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                               Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «16»червня 2010 року