Рішення № 10045643, 02.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2010 р. Справа № 19/7

за позовом Приватне підприємство "РКС"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "ФУНДАМЕНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: підприємець Іванов Валентин Мирославович

про стягнення в сумі 335 452 грн. 23 коп.

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача : Тищук К.Т.

Від відповідача : Ручка О.С.

Від третьої особи: не з'явився

В судових засіданнях 12.05.2010 року та 19.05.2010 року оголошувалась перерва до 26.05.2010 року для надання можливості сторонам подати додаткові докази.

В судовому засіданні 26.05.2010 року оголошено перерву до 02.06.2010 року для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача коштів сумі 335452,23 грн., з яких: 199999,12 грн. - основний борг, 117453,19 грн. - збитки від інфляції, 17999,92 грн. - 3% річних. В обгрунтування вимог зазначає, що згідно видаткових накладних №№ РН-0000053, РН-0000054, РН-0000055 від 26.12.2006 року відповідачу було поставлено товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) на суму 199999,12 грн., які останнім не були оплачені. Направлена на адресу відповідача претензія № 84 від 27.11.2009 року з вимогою погасити заборгованість залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Відтак, просить стягнути борг в судовому порядку.

В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача кошти в сумі 304653,71 грн., з яких: 183522,85 грн. - основний борг, 107777,19 грн. - збитки від інфляції, 13353,67 грн. - 3% річних. Заява мотивована тим, що позивачем враховано зарахування зустрічних однорідних вимог з відповідачем за договором № 1 від 14.08.2008 року на суму 16476,27 грн.

Зважаючи, що заява про уточнення вимог подана до винесення рішення у справі, остання приймається судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов проти вимог заперечив, мотивуючи тим, що договором № 1 від 14.08.2008 року зараховано зустрічні однорідні вимоги між сторонами, в результаті чого борг ТзОВ фірми "Фундамент" перед ПП "РКС" зменшився на 16476,27 грн. Окрім цього, в серпні 2008 року ТзОВ фірма "Фундамент" отримала від ПП "РКС" повідомлення про відступлення права вимоги, згідно якого ПП "РКС" відступило фізичній особі-підприємцю Іванову Валентину Мирославовичу право вимоги до ТзОВ "Фундамент" за накладними №№ РН-0000053, РН-0000054 в загальній сумі 180816,54 грн. Також відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку на даний час заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, натомість борг ПП "РКС" перед ТзОВ фірмою "Фундамент" становить 68861,26 грн. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19.03.2010 року, за заявою позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено фізичну особу-підприємця Іванова Валентина Мирославовича та зобов'язано останнього подати документи в підтвердження відступлення права вимоги. В судові засідання підприємець Іванов В.М. не з'явився, витребовуваних судом доказів не надав, однак надіслав інформацію про те, що його підприємницька діяльність припинена шляхом здійснення процедури банкрутства в судовому порядку. При цьому зазначив, що документи по підприємницькій діяльності у нього відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості ПП "РКС" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Фундамент" товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) на суму 199999,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0000053 від 29.12.2006 року на суму 110120,85 грн.;

- № РН-0000054 від 29.12.2006 року на суму 87171,96 грн.;

- № РН-0000055 від 29.12.2006 року на суму 2706,31 грн.

Зазначені товарно-матеріальні цінності отримані відповідачем по довіреності серії ЯНА № 894877 від 29 грудня 2006 року.

Розрахунку за отримані товари відповідач не здійснив.

14 серпня 2008 року між приватним підприємством "РКС" та ТзОВ фірмою "Фундамент" було укладено договір № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до даного договору сторони погодили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16476,27 грн. виходячи з того, що ТзОВ фірма "Фундамент" зобов'язане за накладною № 0000053 від 29.12.2006 р. сплатити ПП "РКС" 110120,85 грн., а ПП "РКС" зобов'язане за накладною № 64 від 31.07.2007 р. сплатити ТзОВ фірмі "Фундамент" 16476,27 грн. Відтак, пунктом 5 договору сторони визначили, що після проведення заліку взаємних однорідних вимог заборгованість ТзОВ фірми "Фундамент" перед ПП "РКС" за отримані товарно-матеріальні цінності по накладній № 0000053 від 29.12.2006 р. становить 93644,58 грн. (110120,85 - 16476,27 = 93644,58).

Зазначений факт підтверджено позивачем та відображено у заяві про уточнення позовних вимог.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 183522,85 грн. (93644,58 + 87171,96 + 2706,31 = 183522,85).

Стосовно поданих відповідачем доказів про відступлення права вимоги ПП "РКС" до ТзОВ фірми "Фундамент" фізичній особі-підприємцю Іванову Валентину Мирославовичу за договорами № 1 від 18.08.2008 року та № 2 від 20.08.2008 року на загальну суму 180816,54 грн. (а.с. 30-34) судом встановлено та враховано слідуюче.

Як з'ясовано в судових засіданнях, оригінали зазначених документів у відповідача відсутні. Згідно його ж пояснень, оригінали зазначених договорів можуть бути лише у позивача (цедент) та третьої особи (цесіонарій), оскільки укладалися у двох автентичних примірниках по одному для кожної із сторін (п. 15 договорів).

З наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що такі договори з підприємцем Івановим В.М. не укладались. Про дану обставину свідчать дані бухгалтерського обліку ПП "РКС" (оборотно-сальдові відомості по контрагентам) з яких не вбачається будь-яких господарських відносин з підприємцем Івановим В.М., а також складений посадовими особами ПП "РКС" акт від 30.04.2010 року про відсутність вказаних документів. Разом з цим на вимогу суду фізичною особою-підприємцем Івановим Валентином Мирославовичем не подано жодних доказів в підтвердження існування таких договорів. Таким чином існування копій договорів не підтверджується наявністю їх оригіналів, а відтак зазначені копії суд не вважає належним доказом.

Подані відповідачем документи, які на його думку свідчать про погашення боргу перед новим кредитором - підприємцем Івановим В.М. (і як наслідок підтвердження існування договорів про відступлення права вимоги), не приймаються судом до уваги, оскільки в представлених видаткових накладних (а.с. 63-66) не зазначається, що товари (щебінь) передаються в рахунок погашення заборгованості. Тобто зазначені документи засвідчують лише факт існування між ТзОВ фірмою "Фундамент" та підприємцем Івановим В.М. господарських відносин купівлі-продажу товарів, а не факт покриття заборгованості. Подана відповідачем заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 37 від 01.12.2008 р. по господарських операціях між ТзОВ фірмою "Фундамент" та підприємцем Івановим В.М. (а.с. 77), в тексті якої відповідач повідомляє про зарахування поставлених товарів в рахунок боргу, що виник з договорів про відступлення права вимоги, також не може вважатися належним доказом зазначених обставин, оскільки являється одностороннім правочином з боку ТзОВ фірми "Фундамент", прийняття якого жодним чином не підтверджено зі сторони підприємця Іванова В.М.

За умовами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на відсутність оригіналів договорів № 1 від 18.08.2008 року та № 2 від 20.08.2008 року про відступлення права вимоги ПП "РКС" до ТзОВ фірми "Фундамент" фізичній особі-підприємцю Іванову Валентину Мирославовичу на загальну суму 180816,54 грн. та відсутність інших доказів які б стверджували їх наявність, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту існування таких відносин. Таким чином подані відповідачем копії зазначених документів суд не приймає в якості належних та допустимих доказів, а відтак доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Відносно вчиненої відповідачем під час розгляду справи заяви № 12 від 12.03.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПП "РКС" та ТзОВ фірмою "Фундамент" (а.с. 55), на підставі якої відповідач зараховує однорідні вимоги стосовно заборгованості ПП "РКС" перед ТзОВ "Фундамент" в сумі 82654,57 грн. та заборгованість ТзОВ "Фундамент" перед ПП "РКС" в сумі 13793,31 грн. суд зазначає слідуюче.

За умовами п. 4 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Як вбачається із заяви № 12 від 12.03.2010 року ТзОВ фірма "Фундамент" зараховує зі свого боку борг ПП "РКС" в сумі 26476,25 грн. (згідно договору зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2006 р.) та зі сторони ПП "РКС" борг ТзОВ фірми "Фундамент" в сумі 2706,31 грн. (накладна № РН-0000055 від 29.12.2006 р.), тобто за вимогами поза трирічним строком позовної давності. Строк закінчився відповідно 01.12.2009 року та 29.12.2009 року, а заява вчинена в березні 2010 року. Окрім цього інші зарахування по накладним від 2007-2008 року жодним чином не відносяться до предмету спору та зазначені у даній заяві накладні відповідачем не прикладаються, що в свою чергу не підтверджує здійснення зарахувань. Виходячи з викладеного, подана заява № 12 від 12.03.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі 183522,85 грн. згідно видаткових накладних №№ РН-0000053, РН-0000054, РН-0000055 від 26.12.2006 року є документально обгрунтованою та не спростованою відповідачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

Вбачається, що позивач за видатковими накладними передав відповідачу товар на суму 199999,12 грн., а останній в свою чергу прийняв товар згідно довіреності від 29.12.2006 р. та взяв на себе зобов'язання його оплати. Тобто між сторонами виникли господарські відносини купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів сплати коштів в сумі 183522,85 грн. за отримані товари згідно накладних №№ РН-0000053, РН-0000054, РН-0000055 від 26.12.2006 року відповідач суду не надав.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 183522,85 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначені даною статтею особливі форми відповідальності за порушення грошового зобов'язання за своєю правовою природою є збитками.

Вбачаючи прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, позивачем здійснено нарахування збитків від інфляції в сумі 107777,19 грн. за період прострочення з 30.12.2006 року по 30.11.2009 року та 3% річних в сумі 13353,67 грн. за період прострочення з 30.12.2006 року по 29.12.2009 року. Нарахування проведено позивачем у відповідності до заяви від 25.05.2010 року про уточнення позовних вимог. Надані суду розрахунки перевірено та визнано правильними.

Поряд з цим за результатами розгляду позовних вимог в цій частині судом враховано слідуюче.

Як вбачається із видаткових накладних №№ РН-0000053, РН-0000054, РН-0000055 від 26.12.2006, в графі "Умова продажу" зазначено - попередня оплата. Тобто, позивач мав право не відпускати товар відповідачу за відсутності його попередньої оплати, з метою недопущення порушення зобов'язання по його оплаті і, як наслідок, нарахування неустойки, збитків тощо. Однак вказаного зроблено не було. Відтак порушення зобов'язання відбулося частково з вини позивача.

За умовами ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи викладене, суд зменшує розмір нарахованих збитків від інфляції та 3% річних на 90%. Задоволенню підлягають нараховані збитки від інфляції в сумі 10777,72 грн. та 3% річних в сумі 1335,37 грн.

Зважаючи на вищевикладене позов підлягає задоволенню частково в сумі 195635,94 грн., з яких: 183522,85 грн. - основний борг, 10777,72 грн. - збитки від інфляції, 1335,37 грн. - 3% річних. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог відносно заявлених (уточнених) становить 64,2 %.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Фундамент" (33000, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112 в, код ЄДРПОУ 05011675) на користь Приватного підприємства "РКС" (33024, м. Рівне, вул. Князя Острозького, 1, код ЄДРПОУ 32171116) - основний борг в сумі 183522 грн. 85 коп., збитки від інфляції в сумі 10777 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 1335 грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2153 грн. 91 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 151 грн. 51 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Суддя Тимошенко О.М.

підписано "02" червня 2010 р.