Рішення № 100456228, 12.10.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4005/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Ганкіної І.А.

секретаря судового засідання Жигаровій Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Первинно ПАТ «БМ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний

договір №1/94/150808. За умовами цього договору банк ОСОБА_2 надав кредит в сумі 112 200 швейцарських франків на поточні потреби з кінцевим строком повернення 14 серпня 2018 року, відповідно до графіка погашення передбаченого в додатку №1 до кредитного договору. Процентна ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 10,99 % річних. Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» є правонаступником усіх прав і зобов`язань

Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», яке діяло на підставі статуту, затвердженого установчими зборами ВАТ «БМ Банк» (Протокол №1 від 16.06.2008 р.) та було правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», яке діяло на підставі статуту, затвердженого Установчими зборами ТОВ «БМ Банк» (Протокол №1 від 15.08.2005 р.) (п. 1.1. і п. 1.2 Статуту, витяг з якого додається). Зобов`язання Банку щодо надання ОСОБА_2 кредиту, відповідно до умов Кредитного договору, виконані належним чином та в повному обсязі. Відповідно до п. 5.1.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит, а також виконати інші зобов`язання згідно даного договору. Позичальник скористався кредитними коштами в повному обсязі, але належним чином не виконував умови кредитного договору по сплаті процентів за користування кредитом, тому, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12.09.2016 р. частково задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 і з останнього на користь банку станом на 30.09.2014 р. стягнуто наступну заборгованість: 39 162,54 швейцарських франків- заборгованість по кредиту; - 17 553,55 швейцарських франків -відсотки за користування кредитом; - 101 738,83 грн - пеня; - 25 391,04 грн. судовий збір. ПАТ «БМ Банк» оскаржено рішення суду в частині необґрунтованої відмови у стягненні з відповідача частини кредиту у розмірі 3 740,0 швейцарських франків. Позивач вважає, що заборгованість по тілу кредиту складає 42 902,54 швейцарських франків. Відповідачем рішення суду не виконано. Кредит в розмірі 42 902,54 швейцарських франків не погашено. Ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно п. 3.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з першого по останній календарний день поточного місяця. П.3..5 кредитного договору передбачена сплата процентів позичальником щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Станом на 03 жовтня 2016 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором: - у розмірі 9613,33 швейцарських франків відсотків за користування кредитними коштами за період з 30.09.2014р. по 02.10.2016 р.; - у розмірі 18 513,74 швейцарських франків, що еквівалентно по курсу НБУ 492 772,00 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 04.10.2015р. по 02.10.2016 р.; - у розмірі 6126,35 швейцарських франків, що еквівалентно но курсу НБУ 163 062,34 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.10.2015р. по 02.10.2016 р. Згідно до п.8.1 Кредитного договору, при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування кредитом позичальник додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9613,33 швейцарських франків та 655 834,34 грн., в тому числі: 9 613,33 швейцарських франків; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами – 492 772,00 грн; пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 163 062,34 грн та судовий збір в сумі 13 675,63 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року була здійснена заміна первісного позивача АТ "БМ Банк" у зв`язку з тим, що 21.10.2020 року між останніми та АТ «Універсал Банк» було укладено Договір № 75-РБ «Про відступлення права вимоги», у зв`язку з яким до нового власника перейшли всі кредиторні заборгованості та боржники згідно додатків до Договору про відступлення права вимоги.

В подальшому, 29.04.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та АТ «Універсал Банк» було укладено Договір факторингу № НІ/11/2-Ф, у зв`язку з яким до нового власника перейшли всі кредиторні заборгованості та боржники згідно додатків до Договору та відповідно ухвалою суду від 25.05.2021 року проведено заміну на нового позивача в порядку правонаступництва.

Представник позивача адвокат Пономаренко О.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в разі відсутності відповідача просить розглянути справу в порядку заочного розгляду, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно ч.11 ст. 128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний

договір №1/94/150808 (а.с. 6, 7-8).

За умовами цього договору банк ОСОБА_2 надав кредит в сумі 112 200 швейцарських франків на поточні потреби з кінцевим строком повернення 14 серпня 2018 року, відповідно до графіка погашення передбаченого в додатку №1 до кредитного договору. Процентна ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 10,99 % річних.

Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» є правонаступником усіх прав і зобов`язань Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», яке діяло на підставі статуту, затвердженого установчими зборами ВАТ «БМ Банк» (Протокол №1 від 16.06.2008 р.) та було правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», яке діяло на підставі статуту, затвердженого Установчими зборами ТОВ «БМ Банк» (Протокол №1 від 15.08.2005 р.) (п. 1.1. і п. 1.2 Статуту, витяг з якого додається).

Зобов`язання Банку щодо надання ОСОБА_2 кредиту, відповідно до умов Кредитного договору, виконані належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит, а також виконати інші зобов`язання згідно даного договору.

Позичальник скористався кредитними коштами в повному обсязі, але належним чином не виконував умови кредитного договору по сплаті процентів за користування кредитом, тому, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12.09.2016 р. частково задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 і з останнього на користь банку станом на 30.09.2014 р. стягнуто наступну заборгованість: 39 162,54 швейцарських франків- заборгованість по кредиту; - 17 553,55 швейцарських франків -відсотки за користування кредитом; - 101 738,83 грн - пеня; - 25 391,04 грн. судовий збір (а.с.22-25).

ПАТ «БМ Банк» оскаржено рішення суду в частині необґрунтованої відмови у стягненні з відповідача частини кредиту у розмірі 3 740,0 швейцарських франків.

Кредит в розмірі 42 902,54 швейцарських франків не погашено.

Ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 3.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з першого по останній календарний день поточного місяця. П.3..5 кредитного договору передбачена сплата процентів позичальником щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.

Станом на 03 жовтня 2016 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором: - у розмірі 9613,33 швейцарських франків відсотків за користування кредитними коштами за період з 30.09.2014р. по 02.10.2016 р.; - у розмірі 18 513,74 швейцарських франків, що еквівалентно по курсу НБУ 492 772,00 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 04.10.2015р. по 02.10.2016 р.; - у розмірі 6126,35 швейцарських франків, що еквівалентно но курсу НБУ 163 062,34 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.10.2015р. по 02.10.2016 р. (а.с.4-5).

Згідно до п.8.1 Кредитного договору, при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування кредитом позичальник додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 265 ЦПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі за № 6-284цс17: Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» є такими, що підлягають задоволенню, так як знайшли своє підтвердження під час розгляду даної цивільної справи.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 141, 224, 264, 265, 268, 273 – 274 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов АТ «ТАСКОМБАНК» -задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ «ТАСКОМБАНК» (реквізити IBAN: НОМЕР_2 в НБУ; ІПН 098064408241; код банку: 339500) заборгованість за кредитом по кредитному договору від 15.08.2008 року за № 1/94/150808 в розмірі: 9613,33 швейцарських франків та 655 834,34 грн., в тому числі: 9 613,33 швейцарських франків; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами – 492 772,00 грн; пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 163 062,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ «ТАСКОМБАНК» (реквізити IBAN: НОМЕР_2 в НБУ; ІПН 098064408241; код банку: 339500) судовий збір в розмірі 13 675,63 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.А. Ганкіна