Ухвала суду № 100448563, 20.10.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5674/21

№ провадження 1-кп/646/705/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.21 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

за участі секретаря судових засідань – Матвійчук В.В.,

прокурора – Куриленка Д.В.,

представника потерпілого – Дайниховської О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018220060001734 від 06.09.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження, в якому потерпілим є Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.

04.10.2021 року у підготовчому судовому засіданні представник потерпілого подав цивільний позов в порядку ст.128 КПК України, який, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.175 та ст.177 ЦПК України, ухвалою суду від 04.10.2021 року було залишено без руху.

На виконання вищевказаної ухвали суду представником потерпілого було подано цивільний позов у новій редакції.

Крім того, разом із вказаним цивільним позовом представником потерпілого подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо вказаної заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Норми ЦПК України можуть застосовуватися судом при розгляді цивільного позову у кримінальному проваджені у тому випадку, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК.

Разом з тим, нормами КПК врегульовано процесуальні відносини щодо арешту майна.

Так, згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 6 статті 170 КПК України визначено, що у такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Отже, в порядку ст.171 КПК України подається клопотання про арешт майна, а не заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, у позовній заяві представник потерпілого просить визнати потерпілого цивільним позивачем у кримінальному провадженні.

Разом з тим, підстав для цього не вбачається, оскільки обсяг процесуальних прав потерпілого, які передбачені ст.56 КПК України, включають також ті процесуальні права, які надані цивільному позивачу положеннями ст.61 КПК України.

Отже надання потерпілому окремого процесуального статусу цивільного позивача не потребується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 171, 369 -372 КПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника потерпілого про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовити у визнанні потерпілого цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12018220060001734 від 06.09.2018 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя І.С.Блага