Рішення № 10042999, 26.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2010 р.Справа № 22/49-10-1378 За позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт";

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство";

про стягнення 44481,55 дол. США та 28515,15 грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Буданцев Р.О. –за довіреністю №ЮО-0216/85 від 25.12.2009р.;

Від відповідача: Дяков В.Л. –за довіненістю № ЮС/Д-92 від 28.04.2010р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 44481,55 дол. США та 28515,15 грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, в обґрунтування позовних вимог, посилався на укладені між сторонами договори № 340/007 АКО та №386/011 КФО, відповідно до умов яких порт зобов'язався надавати суднам відповідача та флоту комплекс послуг, в тому числі по обробці суден, а відповідач в свою чергу –оплатити надані послуги, а також цільові портові збори відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.00 № 1544 "Про портові збори" та інших нормативно-правових актів України, обов`язкових постанов порту Ізмаїл та положень цього договору, проте, відповідач відмовився від сплати корабельного збору в розмірі 44481,55 дол. США та 28515,15 грн.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, надав відзив на позов, в якому посилається на те, що право користування акваторією порт набув 20.11.2009р., а тому на момент виникнення спору позивач був позбавлений права справляти корабельний, адміністративний та якірний збори тому, що судна відповідача не заходили на акваторію порту, оскільки акваторія порту не належала на праві користування.

В судовому засіданні оголошувалась перерви з 12.05.10р. по 26.05.10р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

01.01.08р. між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" та Відкритим акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" було укладено договір № 340/007 АКО, відповідно до умов якого позивач зобов’язався здійснювати комплекс послуг для суден відповідача, які обслуговуються в порту Ізмаїл, а також флоту, що знаходиться в його оперуванні, а відповідач зобов’язався оплачувати порту за надані послуги згідно законодавчих та нормативних документів.

01.01.2009р. між позивачем та відповідачем було переукладено договір №340/007 АКО шляхом оформлення нового аналогічного договору №386/011 КОФ.

Згідно п. 5.3 договору оплата портових зборів і зборів плат за послуги, надані портом здійснюється судновласником для суден судновласника, а також суден, що знаходяться в його оперуванні під прапором України впродовж 10 банківських днів з дати виставлення рахунку.

У період з жовтня 2008р. по листопад 2009 року позивачем було виставлено 22 рахунки за надані послуги та портові збори суднам відповідача на загальну суму 95928,25 дол. США.

Однак, відповідач частково здійснив оплату на суму 56759,28 дол. США.

Згідно з п. 1.2 договорів позивач та відповідач погодили, що справляння портових зборів і плат здійснюється з врахуванням Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови КМУ від 12.10.2000 №1544, наказу МТУ від 27.06.1996 №214 у редакції Наказу МТУ від 15.12.2000 №711 із змінами та доповненнями, зводу звичаїв порту, інших нормативних актів України, Обов'язкових постанов по порту Ізмаїл. Тобто, межі акваторії було погоджено сторонами із посиланням на Обов'язкові постанови, в п. 1.10 яких визначено, що до акваторії Ізмаїльського порту відноситься водний простір Кілійського гирла ріки Дунай від 78 до 96 км, рахуючи від лівого берега до умовної лінії державного кордону України, що проходить ..посередині фарватеру ріки Дунай.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, п. 5.3 договору №340/007 АКО від 01.01.2008 року та договору №386/011 КФО від 01.01.09р. позивач та відповідач також обумовили, що оплата портових зборів для суден під іноземним прапором повинна здійснюватись у вигляді попередньої оплати, яка закривається за домовленістю сторін.

Відповідач у порушення умов зазначених договорів безпідставно не перераховував позивачу грошові кошти у якості попередньої оплати за свої судна під іноземним прапором. У подальшому, відповідач взагалі безпідставно відмовився оплачувати обов'язкові портові збори, чим порушив договірні зобов’язання.

Обов'язкове справляння портами України портових зборів прямо передбачено ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, де чітко визначено, що у морському порту справляються наступні цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Розмір портових зборів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 84 КТМ України КМУ своєю Постановою №1544 від 12.10.2000 затвердив «Положення про портові збори».

У Положенні про портові збори передбачається справляння портових зборів при настанні певної події. Зокрема, корабельний збір справляється за кожен вхід судна у порт та вихід з нього за встановленими ставками, якірний збір стягується за стоянку суден на внутрішньому рейді порту, а адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна в порт.

Статтею 73 Кодексу торговельного мореплавства України (далі –КТМУ) визначено правовий статус морського порту як державного транспортного підприємства, призначеного для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також для перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належить порту. Відповідно до статті 75 вказаного Кодексу всі порти України виконують два основні види послуг, які надаються морським портом, а саме: послуги, що надаються портом у процесі його господарської діяльності та послуги щодо забезпечення безпеки мореплавства. Статтею 75 КТМУ передбачено, що функції у сфері забезпечення безпеки мореплавства є обов'язком морського порту і відповідно до положень КТМУ не можуть належати та передаватись іншим особам, що не мають статусу морського порту. Згідно статті 85 КТМУ під час перебування у морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України, у тому числі і тих, що стосуються нарахування та сплати портових зборів.

Відповідно до статті 84 КТМУ у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Розмір портових зборів визначається Кабінетом міністрів України. Так, розмір та порядок нарахування встановлені Положенням про портові збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.00. За правилами пункту 1 Положення про портові збори портові збори справляються у морських портах із суден відповідних груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Судами попередніх інстанцій установлено, що самохідні і несамохідні баржі, що являються предметом даного спору належать до суден групи В. Пунктом 17 Положення про портові збори із суден групи "В" корабельний збір справляється за кожне заходження в порт і вихід з порту. Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві або документі, що його замінює. Згідно пункту 12 Положення судна, що заходять у порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати корабельного збору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов’язання за цим договором має виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня на підставі п. 5.3 укладених договорів. В договорах сторони погодили, що у разі порушення грошового зобов'язання нарахування пені припиняється у день фактичного перерахування грошових коштів. За період після виникнення основного боргу у розмірі 39 168,97ам дол. та по день пред'явлення даного позову відповідач не перераховував позивачу грошових коштів на погашення заборгованості. Відтак, пеня була нарахована по дату пред'явлення позову в межах річного строку позовної давності, передбаченого п. 2 ст. 258 ЦК України.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами та наявними доказами в матеріалах справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (вул. Краснофлотська, 28 м. Ізмаїл 68600, р/р2600601531105/840 в Ізмїльській філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 328629, ЄДРПОУ 01125815) на користь Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (вул. Портова 7, м. Ізмаїл, Одеська обл., Україна, 68600, р/р 260020153192, ВАТ „Державний Експортно-імпортний банк України” відділення в м. Ізмаїл, МФО 328629, ЄДРПОУ 01125816) 39168,97 дол. США (310414,09 грн. за курсом НБУ) основного боргу по корабельному, адміністративному та якірному зборам, суму 5312,58 дол. США (42102,2 гри. за курсом НБУ) пені за прострочку платежу та суму 28515,15 грн. завданих Порту збитків, а всього 44481,55 дол. США (352516,29 грн. за курсом НБУ) та 28515,15 грн. боргу, державне мито 285,78 грн. та 444,74 дол. США, 236 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 31.05.2010р.

Суддя