Рішення № 10042996, 28.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2010 р.Справа № 20/48-10-1956 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Цемент”

Відповідач: Виконавчий комітет Одеської міської ради в особі Відділу державних реєстраторів

про: зобов’язання внести зміни до Єдиного державного реєстру

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Корнієнко В.Ю., діюча за дов. б/н від 16.10.2009року.

Від відповідача: Чернега О.В., діюча за дов.№03-51 від 19.05.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Цемент” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить зобов’язати Виконавчий комітет Одеської міської ради в особі Відділу державних реєстраторів внести зміни до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, в частині закріплення за ТОВ “Цемент” ідентифікаційного коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є правонаступником Одеського цементного заводу у зв’язку із придбанням ТОВ “Цемент” сукупних активів Одеського цементного заводу в процесі банкрутства ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного. З урахуванням чого, з посиланням на норми Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118, відповідно до якого ідентифікаційний юридичної особи зберігається за її правонаступником. Позивач, зокрема, стверджує, що внаслідок незбереження державним реєстратором ідентифікаційного коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного за ТОВ “Цемент”, як за особою, яка придбала активи останнього та, відповідно, є його правонаступником, відбулося порушення прав ТОВ “Цемент”.

В якості факту підтвердження правонаступництва Позивач також вказує, на те, що йому, як правонаступнику ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, здійснено переоформлення дозвільної документації щодо користування надрами, яка була видана ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного (спеціальний дозвіл на користування надрами).

Відповідач проти заявленого позову заперечує, вказуючи на те, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 Закону зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Відповідно до п. 5 ст. 19 Закону державний реєстратор має право залишити без розгляду реєстраційну картку, якщо реєстраційна картка оформлена з порушенням вимог, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону, або якщо до реєстраційної картки не додано документи, передбачені частиною першою цієї статті або якщо до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Враховуючи, що державному реєстратору виконавчого комітету Одеської міської ради О.В. Чернегі були надані документи, а саме: реєстраційна картка за формою 6, яка заповнена друкованими літерами та державною мовою, що відповідає ч. 1 та 2 ст. 8 Закону; оригінал свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «ЦЕМЕНТ»з ідентифікаційним кодом 31519010, виданого Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 11 червня 2001 року; довіреність, видана директором для отримання свідоцтва, державний реєстратор О.В.Чернега не мала підстав для залишення документів без розгляду.

Крім того, на вимогу суду, сформульовану в ухвалі від 12.05.2010р., відповідачем у судовому засіданні 28.05.2010р. було надано оригінали реєстраційних справ щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" та Закритого акціонерного товариства "Одесацемент", які були оглянуті судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Одеський цементний завод створено в 1965 році. В 1971 році Одеському цементному заводу здійснено гірниче відведення по видобуванню корисних копалин, та надано дозвіл на використання надр щодо розробки Єлізаветівського родовища цементних вапняків та суглинків на території Єгорівської сільської ради.

В 1997 році здійснено реорганізацію Одеського цементного заводу в ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного. У відповідності до норми статті 37 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв в момент реорганізації Одеського цементного заводу, при реорганізації юридичних осіб майно (права та обов’язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного отримав усі права та обов’язки Одеського цементного заводу в результаті реорганізації. Тобто, ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного є правонаступником Одеського цементного заводу.

В 1997 році ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного надано ліцензію на видобування, експлуатацію, геологічне вивчення Єлізаветівського родовища, дію якого подовжено 1 грудня 2005 року.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи (а.с.12-16) мирової угоди від 18 квітня 2001 року між ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного та комітетом кредиторів ЗАТ “Одесацемент” у справі про банкрутство № 17-2-18-3/2714, затвердженої ухвалою господарського суду від 3.05.2001р., якою також припинено провадження у справі про банкрутство (а.с.18), предметом мирової угоди є списання у повному обсязі кредиторської заборгованості боржника, суми неустойки та суми завданих збитків. Крім того, сторони визначили, що зобов’язання боржника виконуються інвестором –Дочірнім підприємством “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ”, який набуває прав власності на майно боржника, як на цілісний майновий комплекс з дня затвердження мирової угоди арбітражним судом Одеської області. До мирової угоди сторонами складено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу (а.с.17), відповідно до якого боржник (ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного) передав, а інвестор (ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ”) прийняв цілісний майновий комплекс згідно технічного паспорту (додається), розташований за адресою –м. Одеса, вул. Хутірська, 70 з правом користування землею, що закріплена за цим комплексом.

01 липня 2001 року між ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цемент” укладено договір купівлі-продажу № 01/07 (додається), у відповідності до якого ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ” продав, а ТОВ “Цемент” купив за компенсацію сукупні валові активи, які включаються до складу активів ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ”, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Хутірська, 70, та перелік яких встановлено в додатку до договору купівлі-продажу. Відповідно до Акту приймання-передачі сукупних валових активів, складеного 02 липня 2001 року, зазначені активи складаються з цілісного майнового комплексу, виробничих запасів та дебіторської заборгованості.

Ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що цілісний майновий комплекс –це господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розташований, автономними інженерними комунікаціями, системою енергозабезпечення.

22 травня 2006 року, Товариству з обмеженою відповідальністю “Цемент” виданий Акт № 1236 про надання гірничого відводу з метою розробки Єлізаветівського родовища вапняків та глину Роздільнянському районі Одеської області. Акт виданий Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду у відповідності до законодавства, та є чинним до 1 грудня 2017 року. Крім того, ТОВ “Цемент” переоформило виданий 04 грудня 1997 року спеціальний дозвіл на користування надрами № 1155 ЗАТ “Одесацемент ім. Посмітного”. Спеціальний дозвіл на користування надрами № 3669 видано ТОВ “Цемент” 01 грудня 2005 року.

В позовній заяві позивач, в обґрунтування своїх вимог щодо внесення змін в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, посилається на статтю 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” та зазначає, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Позивач зазначає, що придбання сукупних активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного за договором купівлі-продажу у підприємства, яке отримало їх за мировою угодою, визначає правонаступництво ТОВ “Цемент” після ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного та, як наслідок, вимагає закріплення за ТОВ “Цемент” ідентифікаційного номеру, який був закріплений за ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного.

Проте суд вважає, що така норма навпаки чітко визначає коло юридичних осіб, які можуть бути правонаступниками у разі припинення юридичної особи, та не передбачає придбання активів за договором купівлі-продажу як підставу для правонаступництва.

Згідно із Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, ідентифікаційні дані підприємства, а саме –ідентифікаційний код та найменування суб’єкта. Пункт 5 Положення визначає, що присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється, зокрема, державними реєстраторами суб’єктам, на яких поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Ідентифікаційний код зберігається за суб’єктом, якому він присвоєний протягом усього періоду його існування і є єдиним. Позивач посилається на пункт 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та зазначає, що за правонаступником зберігається ідентифікаційний код первісної особи.

Суд не може прийняти до уваги зазначене твердження позивача, оскільки у відповідності до пункт 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб’єктам забороняється. Таким чином, Положення абсолютно чітко визначає перелік випадків, коли за новоствореним суб’єктом можливо закріплення ідентифікаційного коду ліквідованої юридичної особи.

Ст. 108 Цивільного кодексу України визначає, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Таким чином, перетворенням суд може вважати зміну правової форми Одеського цементного заводу на ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, але придбання сукупних активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного за договором купівлі-продажу від 01 липня 2001 року позивачем, не є тотожним зміні організаційно-правової форми (перетворення). В такому випадку зберігання ідентифікаційного коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного за ТОВ “Цемент” неможливе. Оскільки факт придбання позивачем сукупних активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного не може вважатися перетворенням або приєднанням юридичної особи, а також створенням відокремленого підрозділу юридичної особи, присвоєння ТОВ “Цемент” ідентифікаційного коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемент” про зобов’язання Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, в якому зазначити ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемент” 03577496, як правонаступника ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, оскільки ТОВ “Цемент” здійснило придбання сукупних валових активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного у ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ”, не є обґрунтованими, оскільки ТОВ “Цемент” не є правонаступником ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного в результаті перетворення, приєднання або створення відокремленого підрозділу, що є обов’язковою вимогою для залишення ідентифікаційного коду за особою.

Відповідно, порушення прав ТОВ “Цемент у зв’язку із зміною ідентифікаційного коду та присвоєння йому ідентифікаційного коду, який відрізняється від коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, не має місця з урахуванням того, що ТОВ Цемент” є лише особою, яка придбала сукупні валові активи ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного в процесі банкрутства останнього, та отримала дозвільну документацію щодо гірничого відводу та користування надрами, але не є повним правонаступником ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного щодо усіх його прав та обов’язків.

На це вказують наступні обставини справи.

04 грудня 1997 року ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного надано ліцензію на видобування, експлуатацію, геологічне вивчення Єлізаветівського родовища, дію якого подовжено 1 грудня 2005 року. 01 грудня 2005 року ТОВ “Цемент”, яке здійснило придбання за договором купівлі-продажу від 01 липня 2001 року сукупних валових активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного в процесі банкрутства останнього, отримало переоформлений спеціальний дозвіл на користування надрами № 3669.

В момент здійснення зазначеного переоформлення в 2005 році, надання та переоформлення спеціальних дозволів регулювалося нормами постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2005 року № 827 “Про затвердження Порядку надання у 2005 році спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами”. У відповідності до пункту 17 зазначеного Порядку, дозвіл переоформлюється в разі:

-          реорганізації юридичної особи (користувача надрами) шляхом приєднання до іншої юридичної особи, злиття її з іншою юридичною особою відповідно до законодавства;

-          реорганізації юридичної особи (надрокористувача) шляхом її поділу або виділення з неї іншої юридичної особи відповідно до законодавства, якщо новостворена юридична особа має намір продовжити користування надрами згідно з дозволом, наданим попередньому надрокористувачу;

-          коли юридична особа (надрокористувач) виступає засновником юридичної особи, утвореної з метою продовження діяльності на наданій їй у користування ділянці надр, за умови, що новоствореній відповідно до законодавства юридичній особі передано майно, необхідне для користування надрами згідно з дозволом;

-          наявності необхідної ліцензії на провадження видів господарської діяльності, пов'язаної з користуванням надрами, якщо частка юридичної особи (надрокористувача) в статутному фонді новоствореної юридичної особи становить не менше 50 відсотків на час передачі права користування надрами;

-          передачі права користування надрами від юридичної особи (надрокористувача), яка є основним підприємством, юридичній особі, яка є її дочірнім підприємством, а також передачі права користування ділянкою надр від юридичної особи (надрокористувача), яка є дочірнім підприємством, юридичній особі, яка є основним підприємством, за умови, що такій юридичній особі передано майно, необхідне для користування ділянкою надр, а також наявності у цієї юридичної особи необхідних ліцензій на провадження видів господарської діяльності, пов'язаної з користуванням надрами;

-          придбання суб'єктом господарювання у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна (майнового комплексу) суб'єкта господарювання (надрокористувача) - банкрута, необхідного для продовження користування надрами згідно з умовами дозволу за умови, що він може бути надрокористувачем відповідно до законодавства;

-          зміни найменування юридичної особи (надрокористувача), а також зміни прізвища та/або імені та/або по батькові фізичної особи (надрокористувача).

Отже, підставою переоформлення спеціального дозволу на користування надрами не обов’язково є правонаступництво. Зважаючи, що ТОВ “Цемент” є особою, яка здійснила придбання сукупних валових активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного в процесі банкрутства останнього, до складу яких, згідно із додатком до договору купівлі-продажу від 01 липня 2001 року, відноситься майновий комплекс ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного із належними матеріальними та нематеріальними активами, ТОВ “Цемент” правомірно отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3669 від 1 грудня 2005 року та Акт гірничого відводу № 1236 від 22 травня 2006 року.

Тобто правомірне отримання дозволу на користування надрами не є доказом повного правонаступництва, а лише свідчить про придбання певного кола прав та обов’язків підприємства, що збанкрутіло, пов’язаних з діяльністю з видобутку корисних копалин.

Наявність повного правонаступництва ТОВ “Цемент” щодо прав та обов’язків ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного спростовується також і іншими обставинами з справи.

Зокрема, з наданих суду документів встановлено, що з метою розробки кар’єру “Єлізаветівка” на території Єлізаветівського родовища корисних копалин –цементних вапняків та суглинків, Одеському цементному заводу, на підставі розпорядження Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 992-р від 27 листопада 1972 року, розпорядження Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 409-р від 30 липня 1982 року, розпорядження Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки № 428-р від 01 грудня 1988 року здійснено відведення земельних ділянок, необхідних для розробки корисних копалин. Виходячи із зазначених актів, загалом площа земельного відводу Одеському цементному заводу склала 84,3 гектари землі, з яких: рілля –64,9 гектарів, вигін –16,2 гектарів, каменистих місць –2,0 гектари, польових доріг –0,4 гектари, ярів –0,8 гектари.

У відповідності до статті 16 Земельного кодексу Української РСР, від 08.07.1970 року, який діяв в момент здійснення відведення земельних ділянок Одеському цементному заводу, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР. Таким чином, відведення земельних ділянок в користування Одеського цементного заводу за рішенням Ради Міністрів Української РСР відповідав тодішнім вимогам та умовам законодавства.

Відведення земельних ділянок здійснювалося за проектами відводу земельних ділянок Одеському цементному заводу для розширення існуючого кар’єру із землекористування колгоспу ім. Калініна Роздільнянського району Одеської області які затверджені відповідними рішеннями виконкому Роздільнянської районної ради народних депутатів № 281 від 03.07.1981 року, висновками обласного управління сільського господарства № 11 від 31.08.1981 року, № 11-19-31 від 17.08.1982 року, виконкому Одеської обласної ради народних депутатів № 562/4 від 08.09.1981 року.

Одеський цементний завод здійснив часткову рекультивацію відведених ділянок, та повернув ділянки з користування. Повернення ділянок здійснено на підставі наданих позивачем копій актів та рішень: акт від 02.12.1975 року, акт від 12.10.1977 року, акт від 22.09.1980 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 392 від 08.10.1980 року, акт від 02.10.1981 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 442 від 20.11.1981 року, акт від 03.11.1982 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 443 від 22.11.1982 року, акт від 28.12.1983 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 21 від 21.08.1984 року, акт від 24.09.1985 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 392 від 22.11.1985 року, акт від 08.10.1987 року, акт від 11.12.1996 року, рішення виконкому Роздільнянської райради № 663-р від 23.12.1996 року.

Стаття 15 Земельного кодексу Української РСР 1970 року визначала, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається користування без заздалегідь встановленого строку. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.

Частина 4 статті 15 Земельного кодексу Української РСР 1970 року встановлювала, що тимчасове користування землею може бути короткостроковим –до трьох років і довгостроковим –від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового користування. По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п’ять років.

Виходячи із зазначеного, суд встановив, що граничний строк користування землею, відведеною Одеському цементному заводу за відповідними рішеннями (останнє з яких прийняте в 1988 році), міг складати десять років, з урахуванням того, що позивач не надав документів, яки доказували б продовження строку користування у відповідності до встановленої законодавством процедури такого продовження. Оскільки Одеському цементному заводу земля не могла бути надана в постійне безстрокове користування, та враховуючи, що граничний строк користування міг складати десять років з моменту відведення земельної ділянки, Одеський цементний завод втратив право користування зазначеними земельним ділянками не пізніше 1998 року.

Виходячи з наведеного, посилання позивача на факт придбання за договором купівлі-продажу від 01 липня 2001 року сукупних активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, як на підставу правонаступництва ТОВ “Цемент” після ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного та отримання усіх його прав та обов’язків, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки ТОВ “Цемент” не отримав земельні ділянки ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, тому що на момент придбання активів за договором купівлі-продажу право користування земельними ділянками було закінчено та не належало продавцеві активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемент” про зобов’язання Відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, в якому зазначити ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемент” 03577496, як правонаступника ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, у зв'язку з придбанням ТОВ “Цемент” сукупних валових активів ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного у ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгембХ”, оскільки ТОВ “Цемент” не є повним правонаступником ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, що має місце виключно в результаті перетворення, приєднання або створення відокремленого підрозділу.

Відповідно, порушення прав ТОВ “Цемент у зв’язку із зміною ідентифікаційного коду та присвоєння йому ідентифікаційного коду, який відрізняється від коду ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного, не має місця з урахуванням того, що ТОВ Цемент” є лише особою, яка придбала сукупні валові активи ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного та отримала дозвільну документацію щодо гірничого відводу та користування надрами в процесі банкрутства, але не є повним правонаступником ЗАТ “Одесацемент” ім. Посмітного щодо усіх його прав та обов’язків.

З урахуванням викладеного, у позові ТОВ “Цемент” слід відмовити, у зв'язку з чим підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемент” відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя