Рішення № 10040667, 02.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.10                                                                                           Справа№ 7/76

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Айя»

про стягнення неустойки

ціна позову: 1182,37грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Яцишин А.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Айя»про стягнення неустойки в розмірі 1182,37грн. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди №226 від 28.12.2006р. та договором про внесення змін від 16.03.2009р., актом приймання-передачі від 28.12.2006р., актом приймання-передачі від 28.01.2010р., розрахунком неустойки, претензією, заявою про припинення дії договору, реєстром відправленої рекомендованої кореспонденції з відбитком поштового штемпеля та фіскальними поштовими чеками, ст.ст.526, 530, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.17, 27, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 2, 35, 36, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/76 від 19.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 20хв. 30.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/76 від 30.04.2010р. та від 11.05.2010р., в тому числі з метою забезпечення принципу змагальності та представлення сторонами додаткових доказів по справі.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/76 від 19.04.2010р., 30.04.2010р. та від 11.05.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; довідку органу статистики про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 07.05.2010р.; уточнений розрахунок позовних вимог; акт звірки з супровідним листом Відповідачу та копію поштової квитанції про відправлення Відповідачу кореспонденції; реєстри про відправку кореспонденції Відповідачу з відбитком поштових штемпелів від 23.01.2010р., 17.03.2010р. та від 08.05.2010р.

Крім того, 27.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло повідомлення Позивача про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив; Відповідач вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Два коверти з ухвалами господарського суду Львівської області по справі №7/76 повернулись із зазначенням у поштовій довідці причини повернення –за закінченням терміну зберігання.

Ухвали господарського суду Львівської області по даній справі скеровувались Відповідачу за адресою 79032, м.Львів, вул.Пасічна, 102/2.

Враховуючи вищенаведене, судом зобов’язано Позивача надати довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи.

Відповідно до представленої представником Відповідача довідки органу статистики №20-09/872 від 07.05.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю «Айя»є юридичною особою, місцезнаходження - 79032, м.Львів, вул.Пасічна, 102/2.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2006р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір №226 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в стрококве платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно –вбудоване приміщення загальною площею 36,0 м2, яке розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: м.Львів, вул.Чернівецька, 17б (надалі –Майно).

До Договору внесено зміни договором про внесення змін від 16.03.2010р. (далі –Договір про внесення змін).

Відповідно до п.п.2.1, 2.4, 2.5 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна; у разі припинення цього Договору, Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу; Орендар повертає майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю за цим Договором; майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі; обов’язок по складенню акта приймання-передачі покладається на Сторону, яка передає Майно іншій Стороні Договору.

Згідно п.п.10.1, 10.6 Договору (з врахуванням Договору про внесення змін), цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє протягом 364 днів з 28.12.2006р. по 26.12.2007р. включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, за умови погодження з Балансоутримувачем та органом, уповноваженим управляти державним Майном.

Майно передане Орендарю згідно акту приймання-передачі по Договору від 28.12.2006р.

23.01.2010р. Позивачем скеровано заяву Відповідачу та Балансоутримувачу №11-03-00385 від 21.01.2010р. про припинення Договору, підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 23.01.2010р. та фіскальний поштовий чек №2029 від 23.01.2010р.

Майно повернуте Орендарем згідно акту приймання-передачі по Договору від 28.01.2010р.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2006р. 324,89грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чиним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць після першого визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інйляції звітного місяця; орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Обов’язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату визначений також п.5.2 Договору.

18.03.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію №11-11-01495 від 13.03.2010р. (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 18.03.2010р. та фіскальний поштовий чек №6400 від 18.03.2010р.), відповідно до якої, Позивач, враховуючи дату закінчення дії Договору (описані вище п.п.10.1, 10.6 Договору), та положення п.п.2.4, 2.5 Договору, мотивуючи статтею 231 Господарського кодексу України, 785 Цивільного кодексу України, пропонує Відповідачу сплатити пеню у розмірі подвійної плати за користуваня річчю за час прострочення в розмірі 1182,37грн.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області №7/76 від 19.04.2010р. зобов’язано Сторін провести звірку взаємних розрахунків, копію акту якої надати суду. Позивачем 08.05.2010р. на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків з відповідним супровідним листом (підтвердженням чого є поштова квитанція, реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 08.05.2010р., та фіскальний поштовий чек №0901 від 08.05.2010р.). Відповідачем не повідомлено суд про проведення звірки взаємних розхрахунків, копії акту не надано.

Позивачем до позовної заяви додано та в судовому засіданні подано деталізований розрахунок позовних вимог, вихідними даними для якого є величина орендної плати за листопад (520,34грн.) з врахуванням інфляційного збільшення, та кількість днів прострочення у грудні 2009р. (8 днів), та в січні 2010р. (28днів). Розрахунок проведено за період з 24.12.2009р. по 28.01.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Згідно з ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення заборгованості, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1182,37грн. неустойки підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.06.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, ч.1 ст. 759, ст. 785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір №226 оренди від 28.12.2006р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Айя»(79032, м. Львів, вул. Пасічна, 102/2, ідентифікаційний код 20806975) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців,3, код ЄДРПОУ 20823070) 1182грн.37коп. неустойки.

          3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Айя»(79032, м. Львів, вул. Пасічна, 102/2, ідентифікаційний код 20806975) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя