Рішення № 10040669, 14.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.10                                                                                                     Справа№ 7/84

за позовом приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс»

до відповідача виконавчий комітет Львівської міської ради

про визнання права власності на самочинно реконструйовані нежитлові приміщення

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Сільченко В.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Оліярник Р.І., начальник відділу правового забезпечення, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання за Позивачем права власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю під літ. «Б-3», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 214, загальною площею 2027,8 м2.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, актом санітарно-апідемічного обстеження об’єкта від 06.04.2010р., листом Залізничного РВ м.Львова ГУ МНСУ в Львівській області №3/160 від 17.03.2010р., довідкою управління Держкомзему у м.Львів №40/01-15/1581 від 12.04.2010р., технічним паспортом, на будівлю Б-3 по вул.Городоцька, 214, технічним паспортом на нежитлові приміщення по вул.Городоцька, 214, договором купівлі-продажу приміщення від 24.12.2002р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №547861 від 14.05.2003р., актом прийому-передачі приміщення від 29.04.2002р., довідкою органу статистики серії АА №057602, технічним звітом ОКП «БТІ та ЕО»2010р., ліцензією серії АВ №489276, технічним паспортом на будівлю Б-3, рішенням №351 від 02.06.1996р., довідкою про перетворення та зміну назв, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне збезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком про відправлення кореспонденції Відповідачу №4466 від 27.04.2010р., ст.ст.331, 344, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/84 від 30.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 30хв. 11.05.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/84 від 11.05.2010р. та від 03.06.2010р. В судовому засіданні 31.05.2010р. оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 03.06.2010р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/84 від 30.04.2010р., 11.05.2010р. та від 03.06.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесусуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про відсутність обставин, передачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідку про включення Позивача до ЄДРПОУ серії АД №630018 станом на 07.05.2010р.; довідку про вартість приміщення будівлі Б-3.

Крім того, 11.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 03.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача, в якому повідомляється, що реконструкцію нежитлової будівлі під літ.»Б-3», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 214, загальною площею 2027,8м2 було проведено господарським способом. Крім того, до листа додано довідку філії ДП «Укрдержбудекспертиза»№356 від 01.06.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію вписки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; копію рішення Львівської міської ради №1224 від 18.11.2005р. з додатками та змінами.

Крім того, представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що мотиви позовної заяви є безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1224 від 18.11.2005р. «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету від 06.05.2005р. №406»врегульовано питання узаконення самочинного будівництва у м.Львові. Даним рішенням, як зазначає Відповідач. передбачено, що розгляд питань погодження самочинного будівництва об’єктів у промислових зонах здійснює виконавчий комітет Львівської міської ради. Згідно данного рішення, за наслідками самочинного будівництва виконавчий комітет Львівської міської ради приймає по кожному конкретному випадку окреме рішення щодо погодження чи знесення самочинно збудованого об’єкту.

При цьому Відповідач зазначає, що здійснення реконструкції нежитлових приміщень, прийняття вказаних приміщень в експлуатацію передбачає відповідне документальне оформлення, зокрема: звернення до органу місцевого самоврядування щодо погодження самочинного будівництва, виготовлення та погодження проекту на віідповідність самочинного будівництва будівельним нормам і правилам, прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення в порядку, затвердженому вищевказаним рішенням, отримання дозволу Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, прийняття об’єкта в експлуатацію.

Відповідач також зазначає у відзиві, що згідно ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.22 Закону України «Про основи містобудування», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України, до матеріальної основи місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, розпорядження якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень; необхідною умовою надання земельної ділянки у власність із земель комунальної власності є наявність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки.

У Позивача, як стверджує у відзиві Відповідач, відсутні документи, які б стверджували про дотримання встановленого порядку погодження самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію. Тому узаконення самочинно реконструцованих нежитлових приміщень на вул.Городоцькій , 214 у м.Львові не може бути здійснено без рішення органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у користування для данного цільового цільового призначення, а також без виготовленого та погодженого у встановленому порядку проекту на відповідність ДБН та дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Крім того, Відповідач зазначає, що згідно ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник земельної ділянки (яким є Львівська міська рада) заперечує протии визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/84 від 11.05.2010р. викликано в судове засідання уповноважену посадову особу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Львівській області для дачі пояснень в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України з приводу вартості будівництва.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Львівській області Добушовський подав копію довіреності на право здійснення представництва та надав пояснення, в тому числі письмові, з приводу вартості приміщення.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АД №630018 станом на 07.05.2010р., приватне торговельно-посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс»є юридичною особою, місцезнаходження 80316, Львівська обл., Жовківський р.-н, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, б.6, ідентифікаційний код 13808034.

Згідно виписки з ЄДРПОУ серії ААА №312159, виконавчий комітет Львівської міської ради є юридичною особою, місцезнаходження 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 26256622.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2002р., Позивачем набуто на праві власності приміщення, визначене, позначене в поверховому плані будівлі літерою «Б-1», нежитловою площею 679,9 м2, що знаходиться у м.Львові по вул.Городоцька під №124. Підтвердженням наведеного є також витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №547861 від 14.05.2003р.

Позивачем було здійснено реконсрукцію вказаних приміщень, а саме –проведено будівельні роботи господарським способом, внаслідок яких площа приміщень стала 2027,8м2. А саме, влаштування другого поверху проведено за рахунок існуючого поверху висотою 6 метрів на два поверхи, та надбудовано третій поверх.

В матеріалах справи наявний технічний звіт ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відповідно до якого, існуюча нежитлова будівля під літерою «Б-3», що знаходиться у м.Львові по вул.Городоцька, 214, відповідає архітектурно-будівельним нормам та правилам України, в тому числі вибухово-пожежній та санітарно-технічній безпеці, та належить до нерухомого майна.

Також, наявний акт санітарно-епідемічного обстеження об’єкта від 06.04.2010р., відповідно до якого, санітарно-технічний стан всіх приміщень задовільний. Та наявний лист Залізничного РВ м.Львова ГУ МНСУ у Львівській області №3/160 від 17.03.2010р., відповідно до якого, будівля під літерою «Б-3» відповідає протипожежним вимогам.

Відповідно до довідки управління Держкомзему у м.Львів про правовий статус земельної ділянки №40/01-15/1581 від 12.04.2010р., земельна ділянка не перебуває в постійному користуванні Позивача.

Позивач стверджує у позовній заяві (абз.2 ст.2 позовної заяви) про відмову Відповідача у видачі свідоцтва на право власності на належні Позивачу нежитлові приміщення на вул.Городоцька, 214 у м.Львові, що перешкоджає державній реєстрації права вланості на них, чим порушуються права Позивача на набуття права вланості на новостворений об’єкт нерухомого майна.

Проте, в матеріалах справи відсутні та Сторонами ( в тому числі Позивачем) не наведені жодні доводи та не подані докази звернення до Львівської міської ради чи до виконавчого комітету Львівської міської ради щодо видачі свідоцтва про право власності, та, відповідно, розгляду Відповідачем данного питання чи відмови Відповідача у видачі свідоцтва про право власності.

Щодо доводів Позивача про те, що згідно ст.331 Цивільного кодексу України, право вланості на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) (абзац 3 ст.2 позовної заяви), суд зазначає наступне.

          Відповідно до абз.2 ч. 2, ч. 3 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). При цьому необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому КМУ, обумовлена приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.2004р. N1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами ( в тому числі Позивачем) не наведені жодні доводи та не подані докази прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого Позивачем приміщення.

Крім того, Позивач в позовній заяві наводить доводи, що згідно ст.376 Цивільного кодексу України, право вланості на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Проте, з данного приводу суд зазначає настуне.

1.          Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В матеріалах справи відсутні, Позивачем не наведені жодні доводи та не подані докази наявності належного доказу на реконструкцію Позивачем нежитлових приміщень, як і не представлено доказів належно затвердженого проекту.

2.          Крім того, згідно ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3.          Також, відповідно до ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В матеріалах справи відсутні, Позивачем не наведені жодні доводи та не подані докази надання земельної ділянки Позивачу під уже збудоване нерухоме майно.

Поряд з цим, відповідно до наявної в матеріалах справи наданої Позивачу довідки управління Держкомзему у м.Львів про правовий статус земельної ділянки №40/01-15/1581 від 12.04.2010р., згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул.Городоцькій, 214 у м.Львові: площею 0,0398га передана у постійне користування АТ ЗТ «Данфарм»для обслуговування складських і адміністративних приміщень (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований за №59 від 23.12.1997р. в книзі записів 1-3); площею 0,1655га ухвалою Львівської міської ради від 10.06.1999р. №255 передана в постійне користування ПП «Аптечний склад «Данфарм»для обслуговування споруд (державний акт на право потійного користування землею не зареєстрований); знаходиться в межах земельної ділянки, що передана в постійне користування ВАТ Львівська фірма «Юність»для виробничих потреб (державний акт на право постійного користування землею зареєстрований за №47 від 31.07.1996р. в книзі записів 1-3).

4.          Крім того, згідно ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

          В поданному відзиві на позовну заяву, Відповідач зазначає, що власник земельної ділянки (Львівська міська рада) категорично заперечує проти визнання права вланості на нерухоме майно Позивача, який здійснив самочинне будівництво.

          Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1224 від 18.11.2005р. «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету від 06.05.2005р. №406»врегульовано питання узаконення самочинного будівництва у м.Львові. Даним рішенням передбачено, що розгляд питань погодження самочинного будівництва об’єктів у промислових зонах здійснює виконавчий комітет Львівської міської ради. Згідно данного рішення, за наслідками самочинного будівництва виконавчий комітет Львівської міської ради приймає по кожному конкретному випадку окреме рішення щодо погодження чи знесення самочинно збудованого об’єкту.

В матеріалах справи відсутні та Позивачем не наведені і не представлені доводи чи докази звернення Позивача до Відповідача з питання узаконення самочинної реконструкції.

Відповідно, звернення Позивача до суду з позовом про визнання права власності на об’єкт самолчинного будівництва (реконстуркції) є передчасним.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст.22 Закону України «Про основи містобудування», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України, до матеріальної основи місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, розпорядження якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень; необхідною умовою надання земельної ділянки у власність із земель комунальної власності є наявність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки.

Враховуючи положення ст.377 Цивільного кодексу України, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Правочин щодо переходу права власності на такий об'єкт водночас є передумовою для переходу відповідного права на землю, а набувач з огляду на приписи статей 182, 657 Цивільного кодексу України, вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Згідно п.7 наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу приміщення від 24.12.2002р., право вланості чи право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об’єкт продажу, Покупець (Позивач) набуває на підставі чинного законодавства, а Продавець зобов’язується надати Покупцю для цього необхідні документи.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не подано доказів наявності у Позивача оформленного права на земельну ділянку у порядку, передбаченому законом та наявності відповідного дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення, у суда відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за Позивачем права власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю під літ.»Б-3», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 214, загальною площею 2027,8м2.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14.06.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.06.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 142-145 Конституції України, ст.ст. 4-7, 34, 43, 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 182, 331, абз. 3 ч.2 ст. 331, ч.1, 2, 3, 4 ст.376, 377, 392, 657 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 18, ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”; постановою Кабінету Мінстрів “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів” від 22.09.2004 року №1243; п.1.4, п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5), ст.ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ((Законом України від 11.02.2010р. N1878-VI цей Закон викладено у новій редакції), Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1224 від 18.11.2005р. «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету від 06.05.2005р. №406», суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя