Рішення № 10040223, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                                     Справа№ 7/59

за позовом приватне підприємство «Баядєра»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 62983,94грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Дейнека В.С., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Баядєра»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»про стягнення заборгованості; ціна позову: 62983,94грн., в тому числі 57293,66грн. основного боргу, 4963,86грн. пені, 726,42грн. відсотків річних за невиконання зобов’язання.

Відповідно до позовної заяви, 31.12.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №2305, відповідно до умов якого Позивачем поставлено Відповідачу товар загальною вартістю 60524,34грн., Відповідачем ж здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на суму 3230,68.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №2305 від 31.12.2008р. та протоколом розбіжностей до нього, видатковими накладними: №292790 від 14.08.2009р. на суму 8090,4грн., №293010 від 15.08.2009р. на суму 165,96грн., №293011 від 15.08.2009р. на суму 950,76грн., №294930 від 21.08.2009р. на суму 5250,6грн., №295456 від 25.08.2009р. на суму 4717,26грн., №296189 від 26.08.2009р. на суму 2158,68грн., №296190 від 26.08.2009р. на суму 217,16грн., №296936 від 28.08.2009р. на суму 3110,88грн., №297598 від 01.09.2009р. на суму 8522,52грн., №298432 від 02.09.2009р. на суму 955,92грн., №298433 від 02.09.2009р. на суму 1429,8грн., №299212 від 04.09.2009р. на суму 1770,42грн., №299969 від 08.09.2009р. на суму 3366,66грн., №300627 від 09.09.2009р. на суму 234грн., №300625 від 09.09.2009р. на суму 210,96грн., №300679 від 09.09.2009р. на суму 3240грн., №301532 від 11.09.2009р. на суму 4102,02грн., №302136 від 15.09.2009р. на суму 5130,9грн., №302800 від 18.09.2009р. на суму 1411,98грн., №302802 від 18.09.2009р. на суму 499,68грн., №303479 від 18.09.2009р. на суму 1486,26грн., розрахунком ціни позовних вимог, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №299607, довідкою з ЄДРПОУ №03-78-278, довіреністю на право здійснення представництва, платіжними дорученнями з відмітками банку №271 та №272 від 25.03.2010р. про оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення до цінного листа з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком від 29.03.2010р., ст.ст.526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4-1, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/59 від 31.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 50хв. 19.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/59 від 19.04.2010р., в тому числі з метою забезпечення принципу змагальності та представлення сторонами доказів по справі.

Також, у зв’язку з виявленою судом невідповідністю між загальною вартістю поставленого товару, вказаною у позовній заяві, та в поданих копіях видаткових накладних, ухвалою господарського суду Львівської області №7/59 від 30.04.2010р. розгляд справи відкладено на 15год. 00хв. 31.05.2010р., в тому числі для необхідності витребування нових доказів та зобов’язано Позивача уточнити (надавши письмове пояснення) невідповідність між загальною вартістю поставленого товару, вказаною у позовній заяві, та в поданих копіях видаткових накладених. Представником Позивача зазначені вимоги ухвали господарського суду Львівської області №7/59 від 30.04.2010р. виконані не були, причини невиконання представник Позивача пояснити не зміг.

В судовому засіданні 19.04.2010р. представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/59 від 31.03.2010р., 19.04.2010р. та від 30.04.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та поштові повідомлення), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу; оригінал довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 27.04.2010р.; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копії опису вкладення у цінний лист (акт звірки взаєморозрахунків) та фіскального поштового чеку про скерування відповідачу акту звірки взаєморозрахунків.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Протягом розгляду справи Відповідачу скеровано дві ухвали господарського суду Львівської області по справі №7/59 від 31.03.2010р. та від 19.04.2010р. Конверти із зазначеними ухвалами повернулись, на поштовій довідці про причину повернення зазначено –за зазначеною адресою немає. Конверт із ухвалами скеровувались за адресою –82400, Львівська обл,. м.Стрий, вул.Шевченка, 88б.

Проте, відповідно до представленого представником Відповідача на вимогу суду оригіналу довідки з ЄДРПОУ серії АД №375446 станом на 27.04.2010р., з 08.06.2007р. по 27.04.2010р. Відповідач є юридичною. особою, ідентифікаційний код 35130711, місцезнаходження –82400, Львівська обл,. м.Стрий, вул.Шевченка, 88б.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 57293,66грн. основного боргу.

31.12.2008р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №2305 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі –Товар) на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору, найменування, ассортимент та кількість Товару визначаються у видаткових накладних, які складаються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару; партією Товару вважається найменування, кількість та ассортимент Товару, зазначені в одній видатковій накладній.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, ціна кожної одиниці Товару визначається Постачальником та вказується у видаткових накланих; вартість однієї партії Товару являє собою вартість Товару, зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється; загальна сума Договору складається із сумм всіх видаткових накладних, складених Відповідно до цього Договору.

Згідно п.п.4.1, 4.2 Договору, розрахунки за Товар здійснюються за кожною поставленною партією Товару шляхом оплати Покупцем вартості партії Товару протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії; оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або в іншій формі та спосіб, що не заборонені чиним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із Постачальником.

Відповідно до п.10.2 Договору (з врахуванням протоколу розбіжностей до від 31.12.2008р. до Договору), Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009р., а відносно грошових зобов’язань –до повного їх виконання.

Відповідно до наступних видаткових накладних: №292790 від 14.08.2009р. на суму 8090,40грн., №293010 від 15.08.2009р. на суму 165,96грн., №293011 від 15.08.2009р. на суму 959,76грн., №294930 від 21.08.2009р. на суму 5250,60грн., №295456 від 25.08.2009р. на суму 4717,26грн., №296189 від 26.08.2009р. на суму 2158,68грн., №296190 від 26.08.2009р. на суму 218,16грн., №296936 від 28.08.2009р. на суму 3110,88грн., №297598 від 01.09.2009р. на суму 8522,52грн., №298432 від 02.09.2009р. на суму 955,92грн., №298433 від 02.09.2009р. на суму 1429,80грн., №299212 від 04.09.2009р. на суму 1770,42грн., №299969 від 08.09.2009р. на суму 3366,66грн., №300627 від 09.09.2009р. на суму 234грн., №300625 від 09.09.2009р. на суму 210,96грн., №300679 від 09.09.2009р. на суму 3240грн., №301532 від 11.09.2009р. на суму 4102,02грн., №302136 від 15.09.2009р. на суму 5130,90грн., №302800 від 18.09.2009р. на суму 1411,98грн., №302802 від 18.09.2009р. на суму 499,68грн., №303479 від 18.09.2009р. на суму 1486,26грн., Позивачем поставлено Товару Відповідачу на суму 57032,82грн.

Згідно доводів позовної заяви, Відповідач частково опатив товар Позивачу в розмірі 3230,68грн.

Позивачем подано розрахунок позовних вимог, в якому, зокрема, зазначено номер, дату та суму кожної накладної. Згідно представленного розрахунку, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 60524,34грн.

Проте, вихідні дані (номер, дата та сума накладних) у доданному до позовної заяви розрахунку вказано невірно. Так, в розрахунку зазначено наступне:

накладна №293011 від 15.08.2009р. видана на суму 944,22грн., проте, згідно даних накладної №293011 від 15.08.2009р., остання видана на суму 959,76грн.;

накладна №293548 від 18.08.2009р. на суму 5299,56грн., проте, копія наведеної накладної в матеріалах справи відсутня та на вимогу суду не надана, як і не подано оригіналу даної накладної для огляду;

накладна №295456 від 25.08.2009р. на суму 4649,46грн., проте, згідно накладної №295456 від 25.08.2009р., остання видана на суму 4717,26грн.;

накладна №296189 від 26.08.2009р. видана на суму 2090,28грн., проте, згідно накладної №296189 від 26.08.2009р., остання видана на суму 2158,68грн.;

накладна №296936 від 28.08.2009р. видана на суму 2429,04грн, проте, згідно накладної №296936 від 28.08.2009р., остання видана на суму 3110,88грн.;

накладна №297598 від 01.09.2009р. видана на суму 8428,56грн., проте, згідно накладної №297598 від 01.09.2009р., остання видана на суму 8522,52грн.;

накладна №298433 від 02.09.2009р. видана на суму 1369,32грн., проте, згідно накладної №298433 від 02.09.2009р., остання видана на суму 1429,8грн.;

накладна №299969 від 08.09.2009р. видана на суму 3257,04грн., проте, згідно накладної №299969 від 08.09.2009р., остання видана на суму 3366,66грн.;

накладна №301532 від 11.09.2009р. видана на суму 3662,1грн., проте, згідно накладної №301532 від 11.09.2009р., остання видана на суму 4102,02грн.;

накладна №302136 від 15.09.2009р. видана на суму 4892,64грн., проте, згідно накладної №302136 від 15.09.2009р., остання видана на суму 5130,90грн.;

накладна №302800 від 18.09.2009р. видана на суму 1393,68грн., проте, згідно накладної №302800 від від 18.09.2009р., остання видана на суму 1411,98грн.;

накладна №303479 від 18.09.2009р. видана на суму 1472,34грн., проте, згідно накладної №303479 від 18.09.2009р., остання видана на суму 1486,26грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Позивачем невірно розраховано суму основного боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем протягом розгляду справи не подано доказів та не наведено доводів здійснення повного чи часткового погашення боргу, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, в тому числі дані представлених Позивачем видаткових накладних, та доводи Позивача про часткову оплату Відповідачем за товар в розмірі 3230,68грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 53802,14грн., в частині стягнення 3491,52грн. боргу слід відмовити.

Щодо стягнення 4963,86грн. пені.

Позивач в розрахунку позовних вимог надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є сума боргу по кожній поставці Товару, терміни прострочення (перевіривши правильність розрахунку судом встановлено, що розрахунок проведено за 182 дні з моменту прострочення за кожною партією Товару), дані облікової ставки НБУ. Загальний розмір пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 4963,86грн.

Відповідно до п.7.1 Договору, за невиконнаня чи неналежне виконання умов цього Договору, винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконаням) збитки та сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції; відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання зобов’язань за даним Договором.

Згідно п.7.2.1 Договору з урахуванням протоколу розбіжностей, за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу; при цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ст..629 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Не заперечуючи періоду протермінування та розміру облікової ставки НБУ, зазначених в розрахунку, суд звертає увагу, що з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, в тому числі щодо недостовірних даних описаних накладних, розрахунок пені проведено невірно.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку пені, врахувавши дані видаткових накладних, описаних в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 4619,22грн., в частині стягнення пені в розмірі 344,64грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 726,42грн. 3% річних за невиконання зобов’язання.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, вихідними даними для якого є сума боргу по кожній поставці Товару, розмір відсотків –3% річних (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору), терміни прострочення. Загальний розмір 3% річних, відповідно до проведенного розрахунку, становить 726,42грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не заперечуючи періоду протермінування, зазначеного в розрахунку, суд звертає увагу, що з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, в тому числі щодо недостовірних даних описаних накладних, розрахунок 3% річних проведено невірно.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, врахувавши дані видаткових накладних, описаних в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 675,97грн., в частині стягнення 3% річних в розмірі 50,45грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.05.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», Постановою НБУ від 10.08.2009 N 468, договором поставки №2305 від 31.12.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»(82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 88Б, ідентифікаційний код 35130711) на користь приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, Центрально-Міський р-н, вул. Озерянівська,2, ідентифікаційний код 13491057) 53802грн. 14коп. основного боргу, 4619грн. 22коп. пені, 675грн. 97коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 591грн. державного мита, 221грн. 84коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 3491грн. 52коп. боргу, 344грн. 64коп. пені, 50грн. 45коп. 3% річних відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя