Рішення № 10040213, 19.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10 Справа№ 19/20

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал”, м.Львів;

Про: стягнення 50389,21грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники :

Позивача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2- предст. (дов. б/н від 22.12.2009р.);

Відповідача: не зявився;

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів до відповідача: ТзОВ “Бізнес Центр “Український Капітал”, м.Львів про стягнення 50389,21грн.

Обставини Справи:

Ухвалою від 01.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 24.03.2010р.

В судовому засіданні 24.03.2010р. сторони відмовились від здійснення технічного запису судового процесу.

Ухвалою суду від 24.03.2010р. розгляд справи відкладено на 08.04.2010р. з підстав, наведених в ухвалі.

В судовому засіданні 08.04.2010р. оголошено перерву до 19.04.2010р.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, своїм правом на захист не скористався, хоча був попереджений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно із ст.ст. 263, 264 ГК України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст.ст. 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

07.11.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал”, м.Львів було укладено Договір купівлі-продажу №07/11/08.

Відповідно до умов п.2.1. Договору №07/11/08 від 07.11.2008р., загальна сума договору складає 42397,00грн.

Як вбачається з накладної №РН-0000047 від 19.12.2008р., Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал” передбачений договором товар на загальну суму 42397,00грн.

Згідно з п.2.2. Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал” повинно було здійснити оплату товару до:

-05.04.2009р. в сумі 10599,25грн.

-05.05.2009р. в сумі 10599,25грн.

-05.06.2009р. в сумі 10599,25грн.

-05.07.2009р. в сумі 10599,25грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 23.12.2009р. про повернення заборгованості та надсилав Акт звірки розрахунків. Відповідач відповіді не надав та акт звірки розрахунків не повернув.

Враховуючи вищенаведене, вартість проданого Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал” за Договором купівлі-продажу №07/11/08 від 07.11.2008р. у розмірі 42397,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із вимогами ст.193 ГК України, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином та у встановлений у цьому зобовязанні строк.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, позивачем правомірно відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, нараховано відповідачу 2565,07грн. інфляційних, та 926,91грн. 3% річних. Відповідач не виконав своїх зобовязань своєчасно, а тому інфляційні та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до умов п.5.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару, Покупець (відповідач) повинен сплатити Продавцю (позивачу) неустойку в сумі 1000,00грн. за кожен день протермінування.

Відтак, позивачем правомірно відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, нараховано відповідачу 4500,23грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховно пеню.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклав з адвокатом ОСОБА_3 договір від 22.12 2009р. №12/09-3 про підготовку та проведення господарської справи про стягнення з Відповідача боргу в сумі 42397,00грн.

Відповідно до п.3.1. Договору №12/09-3 від 22.12.2009р. вартість послуг адвоката становить 4500,00грн.

Згідно з платіжним дорученням №22 від 23.03.2010р., Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на підставі зазначеного Договору №12/09-3 від 22.12.2009р., сплачено адвокату ОСОБА_3 4500,00грн.

Відповідно до вимог ст.44 ГПК України, до складу судових витрат відносяться витрати по оплаті послуг адвоката.

Однак, вимоги позивача щодо стягнення адвокатських витрат в сумі 4500,00грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено (не підтверджено відповідними документами, а саме: актом виконаних робіт в оригіналі, а також договором №12/09-3 від 22.12.2008р. в оригіналі) факту надання вказаних послуг.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, керуючись ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України,-

суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр “Український Капітал” (79024, м.Львів, вул.Промислова, код ЄДРПОУ 32894026) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79022, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 42397,00грн. основного боргу, 2565,07грн.- інфляційних, 926,91грн.- 3% річних, 4500,23грн.- пені, 504,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти судових витрат відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя