Рішення № 10040207, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                           Справа № 2/29

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Кокотка С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД”, м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства “Фарм-Сервіс”, м. Львів про стягнення 21824 грн. 77 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Фарм-Сервіс”, м. Львів про стягнення 27324 грн. 77 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.02.2010р. призначив розгляд справи на 11.03.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 30.03.2010р., 12.05.2010р. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судовому засіданні 30.03.2010р. представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 22438 грн. 40 коп. Станом на 30.03.2010р. основний борг відповідачем частково в сумі 3500 грн. 00 коп. був сплачений. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 3560 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 495 грн. 17 коп., інфляційних втрат в сумі 830 грн. 24 коп.

В судовому засіданні 12.05.2010р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 16938 грн. 40 коп., пеню в сумі 3560 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 495 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 830 грн. 24 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 22.02.2010р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1043 поставки товару.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався поставляти і передавати у власність покупця (відповідача) лікарські препарати та медичні товари, передбачені даним договором, а покупець зобов’язувався приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 21.07.2009р. по 12.08.2009р. поставив відповідачу по згідно товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (оригінали товарно-транспортних накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 22438 грн. 40 коп.

Пунктом 4.2. договору №1043 поставки товару від 01.04.2008р. передбачено, що термін оплати покупцем кожного конкретного постачання вказує у відповідній накладній. У випадку, якщо постачальником не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більше десяти календарних днів з дати одержання товару.

Товарно-транспортними накладними, згідно яких позивач передав відповідачу товар, встановлено відтермінування оплати на 14 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 16938 грн. 40 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору №1043 поставки товару від 01.04.2008р., за несвоєчасну оплату поставленного товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних з простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 3560 грн. 96 коп., 3% річних в сумі 495 грн. 17 коп., інфляційних втрат в сумі 830 грн. 24 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 16938 грн. 40 коп. основного боргу, 3560 грн. 96 коп. пені, 495 грн. 17 коп. 3% річних, 830 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Фарм-Севіс”, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 5, квартира 10 (ідентифікаційний код 31363684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД”, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, 3а (ідентифікаційний код 21947206) 16938 грн. 40 коп. основного боргу, 3560 грн. 96 коп. пені, 495 грн. 17 коп. 3% річних, 830 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 218 грн. 24 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя