Рішення № 10040138, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 16/218

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКОМ ЛТД”, м.Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс-Галичина”,м.Дрогобич

про стягнення 136703,25грн. заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: Панов В.Ю.-представник, Ференець О.Є.-адвокат

Від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНФОКОМ ЛТД”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс-Галичина”, м. Дрогобич про стягнення 136703,25грн. заборгованості , в тому числі 94 468.20 грн. основного боргу, 5% штрафу у розмірі 4 723, 41 грн., 22 869, 07 грн. неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 14 642, 57 грн. втрат від інфляції. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.12.09р. прийнято позовну заяву , порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання. представники позивача з”явилися, позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, докази витребувані ухвалою суду представили, надали оригінали документів для огляду.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №5021598, жодних клопотань чи заяв від відповідача на адресу суду не поступало, про поважні причини невиконання вимог ухвал суду не повідомлено. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав, що в свою чергу згідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України покладає на сторін відповідальність за доведеність їхніх вимог чи заперечень та надає право суду в порядку ст.75 ГПК України вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

15 вересня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоком ЛТД»(постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс - Галичина»(покупець) укладено договір поставки № 308/149 із додатком, згідно до умов якого позивач узяв на себе забов”язання поставити та передати відповідачу продукцію промислово - технічного призначення, а відповідач забов”язався прийняти товар і оплатити його.

За умовами п. 4.3 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін Акту передачі - приймання товару або супровідних документів на товар           Згідно до п. 5.3 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. розрахунки здійснюються безготівково, шляхом перерахування відповідачем встановленої ціни на поточний рахунок позивача в строк не пізніше трьох банківських днів з дня оформлення у встановленому порядку Акту передачі - приймання товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до даного договору.

Відповідно до Додатку № 1, до договору поставки № 308/149 від 15 вересня 2008р загальна вартість товару, що поставляється, становить 94 468, 20 грн. (дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 20 коп.). Спосіб розрахунків - 100 % оплата по факту поставки, протягом 5 (п'яти ) банківських днів. На виконання умов договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. на підставі довіреності ЯПГ № 340388 виданої представнику відповідача Мельку Івану Пилиповичу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоком ЛТД» поставлено Відкритому акціонерному товариству «Нафтопереробний комплекс - Галичина»товар на загальну суму 94468,20грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000533 від 20.10.2008р.

Позивачем листами № 0237 від 18.02.2009р., № 0336 від 05.03.2009р., № 0554 від 15.04.2009р., № 1038 від 23.07.2009р. на адресу Відповідача надсилались вимоги про сплату заборгованості , однак останні залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем не здійснено оплати вартості за отриманий товар, згідно накладної №РН-0000533 від 20.10.2008р., відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 94468,20грн.

За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).          

Станом на день прийняття рішення, у суду відсутні докази оплати відповідачем повної вартості отриманого ним товару в сумі 94468,20грн.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до п. 7.3 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р у випадку прострочення відповідачем термінів оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу на його вимогу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно до п. п. 7.3 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. позивачем за період з 25.10.08р. по 16.11.09р. нараховано пеню в розмірі 22869,07грн.. Однак, дослідивши поданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивач при обрахунку припустився арифметичної помилки, з огляду на наступне. Згідно до вимог ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи поставка товару відбулася 20.10.08р., за умовами договору оплата повинна відбутися у п”яти денний термін , з моменту поставки товару. Згідно до вимог ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Відтак, боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на наступний день після останнього дня строку. Однак, при обрахунку позивач припустився помилки, оскільки розрахунок провів із 25.10.08р., не врахувавши загальні правила обчислення строків. Так, періодом для нарахування пені є період часу з 26.10.08р. по 26.04.09р., що складає встановлений законом термін. Відтак, пеня підлягає судом перерахунку і становить 11348,06грн.

За умовами п. 7.4 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом терміну дії договору, винна сторона сплачує іншій стороні на її вимогу штраф у розмірі 5% від ціни товару. Так , на підставі п. 7.4 договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. позивачем додатково нараховано 4723,41грн. штрафу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Тобто, ЦК України розглядає штраф і пеню як різновид неустойки. Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Так, ГК України розглядає штраф і пеню, як штрафні санкції. Пунктом 7.5. договору № 308/149 від 15 вересня 2008р. визначено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов”язань по цьому договору, тобто даний пункт договору також відносить відповідальність визначену у попередніх пунктах договору , а саме п.п.7.3,7.4 до штрафних санкцій. Згідно до вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В даному випадку штрафні санкції нараховуються за одне й те ж правопорушення, а саме –невиконання умов договору щодо оплати товару , тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.          Окрім цього, належить заувжити на тому, що згідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Одностороння відмова від зобов'язання може бути наслідком порушення зобов'язання іншою стороною. Згідно із положеннями ст.ст. 235, 236 ГК України відмова від зобов”язання є одним із видів господарсько-правової відповідальності. За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами договору не передбачено права повністю або частково відмовитись від зобов”язання, доказів фактичної відмови відповідача від своїх зобов’язань, позивачем не представлено. З врахуванням наведеного вище, вбачається, що правова природа відмови від зобов”язання є відмінною уявленню позивача, зокрема правової природи неналежного виконання господарського зобов'язання відповідачем та правових наслідків, які бажає застосувати позивач.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем за період з 25.10.09р. по 16.11.09р. нараховано інфляційні втрати у розмірі 14642,57грн., однак при обчисленні суми інфляційних втрат , позивач припустився арифметичної помилки, тому в перерахунку фактичні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції становлять 14548,10грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач позов не заперечив, наведені обставини не спростував, доказів оплати боргу не представив.

Враховуючи вищевикладене, подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 94468,20 грн. основного боргу , 11348,06грн. пені , 14548,10грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 69,75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»(82103 м. Дрогобич, вул. Бориславська,82 код ЄДРПОУ 00152388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком ЛТД»( 69001 м. Запоріжжя бул. Т.Шевченка,56 код ЄДРПОУ20501767) 94468,20 грн. основного боргу, 11348,06грн. пені , 14548,10грн. інфляційних втрат, 1203,68 грн. державного мита, та 207,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК Україні.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя