Рішення № 10040104, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 16/28

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. розглянувши у відкритому

судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства „ЕСКУДО”, м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства „Цемекс-Бетон”, м. Львів

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: Писко В.Я. представник

Від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством „ЕСКУДО”, м. Львів до Дочірнього підприємства „ Цемекс - Бетон”, м. Львів про стягнення 11048грн. заборгованості в тому числі 9360грн. основного боргу, 967,29грн.-пені, 580,31грн.- інфляційних та 140,40грн.-3%річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2010р. прийнято позовну заяву , порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. У зв”язку із клопотанням відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів в порядку ст.38 ГПК України, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи ухвалою суду від 16.03.10р. відкладався.

В судові засідання представник позивача з”явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, докази витребувані ухвалами суду представив, надав оригінали документів для огляду.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №№ 5117102, 5147265. В канцелярію суду (вх.№6337 від 29.03.10р.) відповідач повторно подав клопотання про відкладення розгляду вих. №15 від 29.03.10р. у зв”язку із підписанням представником договору в м. Одесі та неможливістю забезпечити явку представника. Однак, доказів в підтвердження обставин викладених у клопотаннях вих. № 12 від 12.03.10р., вих. №15 від 29.03.10р., відповідачем суду не представлено. Позивач, проти повторно заявленого відповідачем клопотання, заперечив. За умовами ст. 22 ГПК України , сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи. З врахуванням, не подання доказів на підтвердження обставин викладених у клопотаннях відповідача про відкладення розгляду справи, наявності заперечень позивача проти повторного задоволення заявленого клопотання відповідачем, відсутність та не наведення відповідачем будь-яких поважних причин, які б унеможливили б подання/надіслання на адресу суду доказів в підтвердження своїх заперечень та відзиву, відсутні підстави для повторного задоволення, непідтвердженого доказами клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

          За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов”язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.           З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

          Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

17.03.2009р. між ПП ”Ескудо” та ДП ”Цемекс-Бетон” укладено договір №1703/09 ,згідно до умов якого продавець продає пісок будівельний по ціні 62,40грн. за м.куб. з ПДВ., а покупець оплачує за пісок згідно рахунків. Згідно до п.4.1 договору №1703/09 від 17.03.09р. покупець оплачує за пісок згідно рахунків. Форма розрахунків –попередня оплата протягом 3-х днів з дня виписки шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

          Позивач зазначає, що на виконання умов даного договору №1703/09 від 17.03.09р. позивачем поставлено відповідачу пісок на загальну суму 9360грн. Як вбачається із матеріалів справи, ПП ”Ескудо” передано товар ДП ”Цемекс-Бетон” на загальну суму 9360грн., що підтверджується накладними №23/09 від 16.07.09р. на суму 936грн. та №19/09 від 25.06.09р. на суму 8424грн.           ПП ”Ескудо” на адресу відповідача надіслано претензію із вимогою оплатити заборгованість в розмірі 9360грн., що підтверджується поштовою квитанцією від 01.02.10р., однак остання залишена без відповіді та задоволення.

          За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день прийняття рішення у суду відсутні докази в підтвердження оплати відповідачем заборгованості з основного боргу, яка становить 9360грн.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до п. 5.2 договору №1703/09 від 17.03.09р.. за невиконання умов договору винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, оплата проводиться не пізніше 10 днів з дня виконання поставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України та п. 5.2 договору №1703/09 від 17.03.09р., позивачем нараховано відповідачу за період з 01.08.09р по 01.02.10р. 967,29грн. пені, 580,31грн. інфляційних витрат, 140,40грн. -3%річних.

Згідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть доказуватися іншими засобами доказування. Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

          За умовами ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг, підставу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.           

          Дослідивши представлені суду накладні №23/09 від 16.07.09р. на суму 936грн. та №19/09 від 25.06.09р. на суму 8424грн, судом встановлено, що останні не містять посилання на договір №1703/09 від 17.03.09р, зокрема як підставу для здійснення господарських операцій, інших доказів в підтвердження поставки товару згідно вказаних накладних на підставі договору №1703/09 від 17.03.09р. суду не надано. Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність посилань у накладних на договір №1703/09 від 17.03.09р. та інших доказів в матеріалах справи, які б підтвердили, що поставка товару згідно вказаних накладних відбулася на виконання умов даного договору, відсутні правові підстави для нарахування пені на підставі умов даного договору. У зв”язку із наведеним, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені .

          Щодо стягнення інфляційних витрат то дана вимога задоволенню не підлягає виходячи із наступного.          Згідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Із змісту даної норми вбачається, що в даному випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків .Як вбачається із поданого до позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено обрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за період 01.08.09р по 01.02.10р. Однак, як вбачається із претензії та поштової квитанції про її надіслання, вимога надіслана відповідачу лише 01.02.10р. , доказів виставлення рахунків позивачем не представлено. Тому з врахуванням положень ст. 530 ЦК України та обставин справи, за період визначений позивачем, а саме з 01.08.09р по 01.02.10р., позовна вимога щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення, в іншій частині позовних вимог, належить відмовити.

          Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, згідно до ст.49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст.4-2- 4-7, 22, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Цемекс-Бетон” (79025 м.Львів, вул..Левандівська,3 ЄДРПОУ 36078490) на користь Приватного підприємства „Ескудо” (79007 м.Львів,вул..Ветеранів,6/23 ЄДРПОУ 32639438) 9360грн. основного боргу , 93,60грн. державного мита, та 199,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК Україні.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя