Рішення № 10039772, 07.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.10 Справа№ 25/69

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 51 637,24 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Котягін А.С.-представник, довіреність від 26.04.2010 року

від відповідача :Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 51 637,24 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.04.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.04.2010 року. Ухвалою від 29.04.2010 року розгляд справи відкладено до 07.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.05.2010 року розгляд справи відкаледно до 14.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.05.2010 року розгляд справи відкладено до 21.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 21.05.2010 року розгляд справи відкладено до 28.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 28.05.2010 року розгляд справи відкладено до 07.06.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.04.2010 року, про відкладення від 29.04.2010 року, від 07.05.2010 року, від 14.05.2010 року, від 21.05.2010 року, від 28.05.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.04.2010 року за вх.№8409 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

11.05.2010 року за вх.№8988 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.06.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача 35 964,00 грн. боргу, 7 192,80 грн. штрафу, 1 179,61 грн. 3% річних, 4 056,89 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати, в т.ч. витрати на оплату правовї допомоги адвоката, а також відмовляється від позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 243,94 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.04.2010 року, про відкладення від 29.04.2010 року, від 07.05.2010 року, від 14.05.2010 року, від 21.05.2010 року, від 28.05.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 23.04.2010 року, від 31.05.2010 року повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою “про закінчення терміну зберігання”, хоча у підтвердження зазначеної в позовній заяві адреси відповідача позивачем надано Довідку з ЄДРПОУ станом на час звернення з позовом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.06.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тропік” (надалі позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір поставки №01/09.

На виконання даного договору 05.02.2009 року відповідач придбав у ТзОВ “Тропік” 450 ящиків бананів на загальну суму 35 964,00 грн. На підтвердження факту поставки сторонами оформлено видаткову накладну №55/4 від 05.02.2009 року.

Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач не висував.

Згідно п.3.2 договору, оплата товару покупцем здійснюється протягом 7 календарних днів з дати здійснення поставки. Але відповідач поставлений товар позивачу не оплатив. Станом на 01.04.2010 року заборгованість перед ТзОВ “Тропік” за поставлений товар складає 35 964,00 грн.

ТзОВ “Тропік” надіслало відповідачу дві вимоги про сплату заборгованості ( від 25.01.2010 року та 04.02.2010 року). Однак, за твердженням позивача, відповідач заборгованість не погасив, відповіді на вимоги не надав.

Таким чином, на думку позивача, не сплативши заборгованість у передбачений п.3.2 Договору поставки 7-денний строк, відповідач порушив вимоги ч.1 ст.526 ЦК України, яка передбачає, що зобов”язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.5.2 договору, за прострочення понад 20 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості товару.

Крім того, позивачем відповідачу нараховано 3% річних 1 179,61 грн., інфляційні втрати 4 056,89 грн., пеня 3 243,94 грн., штраф 7 192,80 грн.

29.03.2010 року ТзОВ “Тропік” уклало договір №29/03/10 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат Котягін А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3800/10 від 20.11.2008 року) зобов”язується здійснити підготовку документів для звернення в суд та представництво інтересів ТзОВ “Тропік” на стадії розгляду даного спору у Господарському суду Львівської області.

На виконання даного договору 30.03.2010 року позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 3 500,00 грн.

Позивач представив суду оригінал банківської виписки про оплату правової допомоги за договром №29/03/10 від 29.03.2010 року.

В судовому засіданні 07.06.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача 35 964,00 грн. боргу, 7 192,80 грн. штрафу, 1 179,61 грн. 3% річних, 4 056,89 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати, в т.ч. витрати на оплату правовї допомоги адвоката, а також відмовляється від позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 243,94 грн.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 07.06.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з відповідача 35 964,00 грн. боргу, 7 192,80 грн. штрафу, 1 179,61 грн. 3% річних, 4 056,89 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати, в т.ч. витрати на оплату правовї допомоги адвоката, а також відмовляється від позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 243,94 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову.

Отже, суд дійшов висновку, що в частині стягнення пені в розмірі 3 243,00 грн. провадження слід припинити.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 48 394,24 грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 48 394,24 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Позивач представив суду оригінал банківської виписки про оплату правової допомоги за договром №29/03/10 від 29.03.2010 року на суму 3 500,00 грн.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №187 від 30.03.2010 року на суму 516,37 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №188 від 30.03.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79018, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тропік” (79010, м.Львів, вул.Некрасова,35А/12, код ЄДРПОУ 20831737, р/р 26006310001001 у Філії АБ “Південний” м.Львова, МФО 385532) - борг у сумі 48 394 (сорок вісім тисяч триста дев”яносто чотири) грн. 24 коп., 516 (п”ятсот шістнадцять) грн. 37 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3 500 (три тиясчі п”ятсот) грн. 00 коп. на оплату витрат адвоката.

3.В частині стягнення пені в розмірі 3 243,00 грн. провадження припинити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя