Рішення № 10039518, 07.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.10                                                                                           Справа№ 3/62

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

До відповідача: Виробничого підприємства „Спецбуд”, м. Дрогобич

Про стягнення 131955,53 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” до Виробничого підприємства „Спецбуд” про стягнення 131955,53 грн.

В судовому засіданні 31.05.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 07.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець) та Виробничим підприємством „Спецбуд” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L952-07/07, відповідно до умов якого Лізингодавець, на підставі Договору купівлі-продажу (поставки), зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно умов договору позивач придбав у власність предмет лізингу та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування. В свою чергу, відповідач зобов’язувався оплатити лізингові платежі, однак, свої договірні зобов’язання не виконував належним чином, тому Позивачем було прийняте рішення про дострокове розірвання Договору та вилучення Предмету лізингу, про що було письмово повідомлено відповідача.

У зв’язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу у відповідача відповідно до п.5.1 та п.6.4. Договору виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 131955,53 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу № L952-07/07 від 30.07.2007 року позивач придбав у власність предмет лізингу, а саме вантажний самоскид КРАЗ-6510 2007 року випуску та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування, що підтверджується актом приймання передачі предмета лізингу (а.с.19).

Відповідно до п. 4 Договору фінансового лізингу № L952-07/07 від 30.07.2007 року лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточного) здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України –гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Згідно загальних умов фінансового лізингу (п.5.2., п5.3.), які є невід’ємною частиною Договору № L952-07/07 від 30.07.2007 р., Лізингоодержувач сплачує, зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договору, та сплачує зазначені в графіку поточні платежі щомісяця авансом до 8-го числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5-го числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконував неналежним чином, виставлені позивачем рахунки не оплачував, в зв’язку з чим Позивач вирішив в односторонньому порядку відповідно до п.6 Договору фінансового лізингу розірвати даний договір та вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, про що було письмово повідомлено відповідача.

Відповідно до п.5.1. Договору фінансового лізингу –за несвоєчасну сплату будь якого платежу (цого частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати пов’язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі.

Внаслідок дострокового припинення договору Лізингоодержувач відповідно до п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу до договору № L952-07/07 від 30.07.2007 р., Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити Лізингодавцю наступні платежі: 1) комісію Лізингодавця за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету Лізингу, що становить 2165,17 грн.; 2) нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня) –пеня у розмірі 6454,99 грн.; 3) суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем –додаткові витрати, пов’язані з вилученням та зберіганням предмета лізингу у розмірі 15116,10 грн.; 4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях, що складає 93586,57 грн.; 5) суму непогашеної вартості Предмету Лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в п. з Графіку правилами, що становить 14632,70 грн.

Враховуючи вище викладене, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складає 131955,53 грн. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1319,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Виробничого підприємства „Спецбуд” (82127, Львівська область, Дрогобицький район, с. Лишня, код ЄДРПОУ 20829388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп. Московський, буд.9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) –131955,53 грн. –заборгованості, 1319,55 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.06.2010 року.

Суддя