Рішення № 10039379, 03.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10                                                                                           Справа№ 6/75

За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг ” в особі Львівської філії НАК „Украгролізинг”, м.Львів

до відповідача: Золочівського відкритого акціонерного товариства “Ремсервіс”, м.Золочів

про: стягнення 48535грн. 32коп.

Суддя Гоменюк З.П.

                                                                      Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Брухаль Л.Б.

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

          Представнику прокуратури роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Львівської філії НАК “Украгролізинг” подано позов про стягнення з Золочівського відкритого акціонерного товариства “Ремсервіс” 46200грн. 00коп. основного боргу, 1271грн. 45коп. пені, 877грн. 80коп. інфляційних втрат та 186грн. 07коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 30.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2010р.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2010р. не з”явився.

На адресу суду повернувся поштовий конверт в якому надсилалась ухвала про порушення провадження у справі, направлений на адресу, зазначену в позовній заяві, з довідкою поштового відділення про те, що “організація не працює”. Враховуючи вказану обставину, ухвалою суду від 25.05.2010р. розгляд справи відкладено на 03.06.2010р. та зобов”язано прокурора та позивача представити від Державного реєстратора довідку (виписку) з Єдиного державного реєстру (ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”) щодо перебування відповідача в ЄДР станом на час розгляду справи.

На вимогу ухвали суду від 25.05.2010р. представник прокуратури подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.04.2010р. відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: 80700, Львівська область, Золочівський район, м.Золочів, вул. Львівська, буд.50.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 03.06.2010р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд встановив наступне.

02.08.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (Лізингодавець) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Техбудсервіс” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №13-05-648 пфл. (прямий фінансовий лізинг).

У зв’язку із зміною сторони по договору фінансового лізингу №13-05-648 пфл від 02.08.2005р. між Львівською філією Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (Лізингодавець), Науково - виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Техбудсервіс” (Лізингоодержувач) та Золочівським відкритим акціонерним товариством „Ремсервіс” (Лізингоодержувач 1) було укладено додатковий договір №1 від 28.08.2009р., відповідно до умов якого Лізингоодержувач зобов’язується передати Лізингоодержувачу 1 предмет лізингу (зернозбиральний комбайн ДОН-1500Б з навісним обладнанням, вказаний в додатку №1 до договору №13-05-648 пфл), а він в свою чергу прийняти його у платне користування на умовах договору фінансового лізингу №13-05-648 пфл.

Відповідно до п.2 додаткового договору №1 від 28.08.2009р. сторони домовились, що всі права та обов’язки по договору фінансового лізингу від 02.08.2005р. №13-05-648 пфл, які ніс Лізингоодержувач беззаперечно і без інших умов з моменту підписання даного додаткового договору приймає на себе Лізиногоодержувач-1.

За актом приймання-передачі майна від 28.08.2009р. Львівською філіїєю ВАТ НАК “Украгролізинг” передано Золочівському відкритому акціонерному товариству “Ремсервіс” зернозбиральний комбайн ДОН-1500Б з навісним обладнанням, заводський №90917.

Відповідно до п.4.1. договору № 13-05-648 пфл з моменту одержання предмета лізингу за користування ним Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу та суми винагороди. Розмір лізингових платежів та строк їх сплати встановлюється додатком до договору “Графік сплати лізингових платежів” ( п.4.2. договору).

Відповідно до п.3.5.2. договору лізингоодержувач зобов”язувався своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Станом на 28.08.2009р. заборгованість Науково –виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Техбудсервіс” становила 59861грн. 00коп.

Відповідно до п.3 додаткового договору Лізингоодержувач-1 (відповідач у справі) приймає на себе усі боргові зобов’язання Лізингоодержувача по договору фінансового лізингу №13-05-648 пфл. та зобов’язання, що будуть виникати у майбутньому з дати підписання додаткового договору.

Враховуючи дану обставину, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів станом на час звернення з позовом до суду становить 46200грн. 00коп.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.          

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.7.1 договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 02.02.2010р. по 22.03.2010р. становить 1271грн. 45коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача за період з 02.02.2010р. по 22.03.2010р. 186грн. 07коп. 3 % річних та 877грн. 80коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

                    З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню повністю.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

                    Суд залишає без задоволення клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківський рахунок Золочівського відкритого акціонерного товариства “Ремсервіс” в сумі позову, викладене в п.2 прохальної частини позовної заяви, оскільки в судовому засіданні при з”ясуванні всіх обставин справи необхідність в застосуванні таких заходів відпала.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 229-231 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Золочівського відкритого акціонерного товариства “Ремсервіс”, м.Золочів, вул.Львівська 50 (ідентифікаційний код 13837886) на користь відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг ” в особі Львівської філії НАК „Украгролізинг” м.Львів, вул.Чорновола 67 (ідентифікаційний код 25259503) 46200грн. 00коп. основного боргу, 1271грн. 45коп. пені, 877грн. 80коп. інфляційних втрат та 186грн. 07коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Золочівського відкритого акціонерного товариства “Ремсервіс”, м.Золочів, вул.Львівська 50 (ідентифікаційний код 13837886) в доход державного бюджету 485грн. 35коп. державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя