Рішення № 10039059, 05.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.10                                                                                           Справа№ 19/37

За позовом: ПП “Укрзахідпостач”, м.Львів;

До Відповідача: ПАТ “Автомат”, м.Жовква Львівської області;

Про: стягнення 13836,49грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники :

Позивача: Здрілко Є.Є. (дов. № б/н від 10.09.2009р.);

Відповідача: Підгайна Н.Й. (дов. № б/н від 03.03.2010р.);

Представникам сторін, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

          Від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовились Клопотанням від 01.04.2010р.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ПП “Укрзахідпостач”, м.Львів до Відповідача: ПАТ “Автомат”, м.Жовква, Львівської області про стягнення 13836,49грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 09.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 01.04.2010р.

В судове засідання 01.04.2010р. представник позивача з’явився, подав Уточнення позовних вимог (вх.№ канц. 6528 від 31.03.2010р.), від здійснення технічного запису судового процесу відмовився. Представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

Ухвалою суду від 01.04.2010р. розгляд справи відкладено на 14.04.2010р.

В судове засідання 14.04.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав. Представник Відповідача не з’явився, подав Клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ канц. 7326 від 14.04.2010р.).

Ухвалою суду від 14.04.2010р. розгляд справи відкладено на 05.05.2010р.

В судове засідання 05.05.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання з’явився, позов заперечив в частині пені, інфляційних та 3% річних з підстав, наведених у поданому відзиві на позовну заяву (вх.№ канц.8630 від 05.05.2010р.), подав Клопотання (вх.№ канц. 8631 від 05.05.2010р.) з проханням розстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців рівними частинами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

01.01.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Автомат” (Покупець, відповідач) та Приватним підприємством “Укрзахідпостач” (Постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 60 (надалі-Договір).

У відповідності до умов п.1.1. Договору, Постачальник зобов’язується поставити продукцію, а Покупець –прийняти її по накладних і оплатити по виставленому рахунку.

Згідно з п.1.2. Договору, загальна сума Договору складає 10000,00грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу відповідача продукцію на загальну суму 10576,60грн.

Факт поставки продукції за Договором підтверджується накладними № 1682 від 11.06.2008р. на суму 170,83грн.; № 1754 від 18.06.2008р. на суму 107,42грн.; №1859 від 26.06.2008р. на суму 164,56грн; № 1889 від 01.07.2008р. на суму 1167,10грн.; № 1890 від 01.07.2008р. на суму 615,98грн.; №1928 від 02.07.2008р. на суму 52,32грн.; №1990 від 08.07.2008р. на суму 340,99грн.; № 2036 від 11.07.2008р. на суму 194,69грн.; № 2053 від 14.07.2008р. на суму 43,18грн.; № 2093 від 16.07.2008р. на суму 152,57грн.; № 2120 від 18.07.2008р. на суму 90,38грн.; № 2172 від 23.07.2008р. на суму 8,38грн.; № 2215 від 28.07.2008р. на суму 17,22грн.; № 2235 від 29.07.2008р. на суму 107,21грн.; № 2266 від 31.07.2008р. на суму 76,28грн.; № 2378 від 08.08.2008р. на суму 182,92грн.; № 2395 від 11.08.2008р. на суму 1055,52грн.; № 2405 від 12.08.2008р. на суму 355,80грн.; № 2420 від 13.08.2008р. на суму 124,60грн.; № 2455 від 15.08.2008р. на суму 159,78грн.; № 2476 від 18.08.2008р. на суму 659,58грн.; № 2500 від 20.08.2008р. на суму 325,81грн.; № 2522 від 21.08.2008р. на суму 479,78грн.; № 2623 від 02.09.2008р. на суму 24,96грн.; № 2635 від 03.09.2008р. на суму 435,89грн.; № 2666 від 05.09.2008р. на суму 274,94грн.; № 2694 від 09.09.2008р. на суму 292,30грн.; № 2715 від 11.09.2008р. на суму 1137,60грн.; № 2757 від 15.09.2008р. на суму 181,56грн.; № 2771 від 16.09.2008р. на суму 63,70грн.; № 2850 від 23.09.2008р. на суму 299,29грн.; № 2855 від 23.09.2008р. на суму 36,96грн.; № 2900 від 26.09.2008р. на суму 55,18грн.; № 2975 від 06.10.2008р. на суму 366,12грн.; № 2976 від 06.10.2008р. на суму 8,76грн.; № 3037 від 13.10.2008р. на суму 167,45грн.; № 3078 від 16.10.2008р. на суму 162,90грн.; № 3274 від 10.11.2008р. на суму 416,09грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Покупець зобов’язаний був здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 3 днів з моменту передачі продукції (за накладною).

Відповідачем оплату за поставлену продукцію здійснено частково - сума заборгованості становить 10540,96грн.

23.10.2009р. та 30.12.2009р. позивач надсилав відповідачу претензії, в яких вимагав погасити 10540,96грн основного боргу, а також пеню, інфляційні витрати, неустойку і штраф. Факт надіслання претензій підтверджено фіскальними чеками УАППЗ “Укрпошта” за вказані дати.

В зв’язку із неоплатою вищевказаного боргу, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 10540,96грн –основного боргу, 1089,32грн - пені, 1800,75грн –інфляційних витрат, 405,46грн –3% річних, всього –13836,49грн та покласти на відповідача судові витрати.

У Заяві про уточнення позовних вимог (вх.№ канц. 6528 від 31.03.2010р.) позивач додатково просив стягнути з відповідача 300,00грн –витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач позовні вимоги заперечив в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, вважає, що оскільки загальна сума Договору складає 10000,00грн, сторони визначили, що поставка за Договором не повинна перевищувати встановлену суму, а відтак, поставка є позадоговірною.

Крім цього, відповідач вважає, що строк виконання обов’язку по сплаті коштів за поставлений товар сторони не визначили, такі кошти підлягають сплаті протягом 7 днів з моменту отримання вимоги щодо їх сплати.

Відповідач у Клопотанні (вх.№ канц.8631 від 05.05.2010р.) просить розстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців рівними частинами.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10540,00грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, згідно із ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та Договору поставки № 60 від 01.01.2006р., позивачем підставно нараховано відповідачу 1800,75грн. –індексу інфляції, 405,46грн - 3% річних.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання — господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що Покупець за Договором несе наступну відповідальність: за прострочення оплати згідно п.6.1. штрафна неустойка в розмірі 2% від суми договору за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із вимогами ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки загальна сума Договору, згідно з умовами п.1.2. складає 10000,00грн., поставка понад цю суму є позадоговірною, а відтак, пеню слід рахувати від цієї суми.

Судом, за власною ініціативою, перераховано суму пені, виявлено, що заявлені Позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 1089,32грн є необґрунтованими, підлягають задоволенню частково –у розмірі 1022,19грн.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, то у задоволенні цих вимог слід відмовити на підставі ст.44 ГПК України, оскільки за вимогами ст.. 44ГПК України, до складу судових витрат включаються послуги адвоката, а позивачем подано у судове засідання копію Договору від 10.09.2009р. укладеного між ФОП Копач Р.І. та ПП “УкрЗахідпостач”, Акт виконаних робіт від 01.03.2010р., рахунок на оплату наданих юридичних послуг від 01.03.2010р. в сумі 300,00грн., платіжне доручення №285 від 24.03.2010р. подані у копіях, а не в оригіналах.

Приймаючи до уваги Клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення, враховуючи його тяжке матеріальне становище, згоду позивача, суд прийшов до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення строком на 4 місяці рівними частинами, керуючись п.3) ч.1 ст.83 ГПК України

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 63, 69, 82, 83, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Автомат” (юридична адреса: 80300, м.Жовква Львівської області, вул.Л.Українки,26; ідентифікаційний код 14315026) на користь Приватного підприємства “Укрзахідпостач” (юридична адреса: 79013, м.Львів, вул.Вербицького 10 кв.13; ідентифікаційний код 31290737) 10540,96грн.- основного боргу, 1022,19грн –пені, 405,46грн –3% річних, 1800,75грн –індекс інфляції.

3.Розстрочити виконання рішення на 4 місяці рівними частинами.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Автомат” (юридична адреса: 80300, м.Жовква Львівської області, вул.Л.Українки,26; ідентифікаційний код 14315026) на користь Приватного підприємства “Укрзахідпостач” (юридична адреса: 79013, м.Львів, вул.Вербицького 10 кв.13; ідентифікаційний код 31290737) 137,69грн. - витрати на оплату державного мита та 234,85грн –витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування оплати за послуги адвоката, відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя