Рішення № 10039058, 06.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.10                                                                                           Справа№ 19/33

За позовом: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м.Київ;

До Відповідача: ДТГО “Львівська залізниця”,м.Львів;

Про: стягнення 19084,45грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Лесько Н.О.- предст. (дов. №ЦХП-18/31 від 12.01.2010р.)

Янко Г.П. –предст. (дов. №ЦХП-18/709 від 20.04.2010р.);

Відповідача: Жовтонецький В.М. -предст. (дов. № НЮ від 15.03.2010р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м.Київ до ДТГО “Львівська залізниця”,м.Львів про стягнення 19084,45грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 02.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 06.04.2010р.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2010р. з’явився, позовні вимоги підтримав, представник відповідача з’явився, позовні вимоги заперечив, подав Відзив на позовну заяву (вх.№ канц.6646 від 06.04.2010р.).

В судовому засіданні 06.04.2010р. представники Сторін заявили Клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу по справі, згідно із ст.81-1 ГПК України, продовжити термін розгляду справи керуючись вимогами ч.4 ст.69ГПК України.

Ухвалою суду від 06.04.2010р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених у цій ухвалі, на 06.05.2010р.

В судове засідання 06.05.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги заперечив.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

20.11.2007р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (Позивач, Постачальник) та Державним територіально-галузевим підприємством “Львівська залізниця” (Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №ЦХП-60108 (надалі-Договір).

На виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі, матеріали верхньої будови колії –підкладка КБ-65 та клема КП роздільного кріплення залізничної колії.

Згідно з умовами п.4.1. Договору Постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами Покупця, які надаються обов’язково та є невід’ємними його частинами.

Дата поставки продукції, згідно з п.4.3. Договору, визначається згідно умов її поставки, які зазначаються в специфікаціях до Договору, і відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “Інкотермс” в редакції 2000р.

Факт поставки продукції на користь відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу залізницею №50736120 та №68605377. Продукція у вагонах надійшла на адресу відповідача безпосередньо від вантажовідправника продукції, тобто, транзитом без розвантаження.

Згідно з вищевказаними квитанціями, всього позивачем поставлено продукції на суму 759911,09грн (з ПДВ) –підкладку роздільного скріплення 1 КБ-65 у кількості 65,960тон на загальну суму 305043,78грн. та клему у кількості 67,800тон на загальну суму 454867,31грн.

Відповідно до розділу 7 Договору, розрахунки здійснюються відповідно до “Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи”, затвердженого Наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004р.

Згідно з п.1.2. вказаного Наказу ДП “Укрзалізничпостач”, виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці –вантажоотримувачу. Повідомлення (авізо) –офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов’язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями. Відповідно до п.2.2. Порядку, відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2-х днів після отримання відповідних документів на поставлену продукцію.

На виконання розділу 7 Договору,за поставлену продукцію позивачем виставлено відповідачу для акцепту сповіщення по рахункам-фактурам за поставлені підкладки та накладки.

Відповідачем по виставлених сповіщеннях акцептовано 294299,40грн. та 446527,24грн. замість 305043,78грн. та 454867,31грн. відповідно, тобто, недоакцептувано сповіщення на суму 19084,45грн.

Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву (вх.№ канц.6646 від 06.04.2010р.).

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі, боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

За положеннями ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

На момент подання позову відповідачем недоакцептовано сповіщення у розмірі 19084,45грн. За таких обставин суд приходить до висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення із відповідача суми боргу в розмірі 19084,45грн. Вказана сума підлягає стягненню.

Судові витрати, а сааме, по сплаті державного мита на суму 190,84грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 81, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” (79007, м.Львів, вул.Гоголя,1, ідентифікаційний код 01059900) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (03049, м.Київ, пр-т.Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) 19084,45грн. основного боргу, 190,84грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя