Рішення № 10039049, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                                     Справа№ 7/65

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Куликова ферма»

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань

ціна позову: 64936,70грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Назаркевич О.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю»ТРИДЕНТА АГРО»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Куликова ферма»про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Також, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №33/03/08 від 03.03.2008р. та додатком №1 до Договору, рішенням господарського суду Львівської області №12/96 від 20.07.2009р., наказом №12/96 від 21.01.2010р., довідкою органу статистики №791, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №216025, розрахунками пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, фіскальним поштовим чеком №4161 від 03.03.2010р., описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, платіжними дорученнями №№66, 67 від 16.02.2010р. про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором про надання правової допомоги №65/02/10 від 11.02.2010р., актом прийому-передачі документів від 11.02.2010р., актом здачі-риймання виконаних робіт та наданих послуг від 17.02.2010р., наказом №5 від 08.01.2008р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, довідкою органу статистики серії АА №202987, платіжним дорученням №68 від 16.02.2010р., довіреністю на право здійснення представництва, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, ст.ст.6, 11, 509, 526, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 12, 22, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/65 від 15.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 40хв. 19.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/65 від 19.04.2010р. та від 05.05.2010р..

Представнику Позивача протягом розгляду справи оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/65 від 15.03.2010р., 19.04.2010р. та від 05.05.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалазх справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

05.05.2010р. від представника Позивача в судове засідання надійшов супровідний лист, до якого додано наступні документи: довідки органу казначейства про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до бюджету; копія витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 15.04.2010р.; копія витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на 16.04.2010р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; письмове підтвердження №195 від 14.04.2010р.; копію заяви №28 від 10.02.2010р. у ВДВС; копію наказу господарського суду Львівської області №12/99 від 21.01.2010р.; копію опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 11.02.2010р.; копію фіскального поштового чеку №8739 від 11.02.2010р.; копію листа ВДВС від 23.03.2010р.; копію постанови державного виконавця від 23.03.2010р.; довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнана судом обов’язковою. Відповідач вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

16.04.2010р. до господарського суду Львівської області надійшли клопотання Відповідача про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено, з матеріалами справи на підставі довіреності представник Відповідача ознайомився, про що свідчить запис на третій сторінці обкладинки.

Також, 05.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з метою підготовки та подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Розгляд справи відкладено. Відзив на час вирішення спору не подано.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АД №558119, товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»є юридичною особою, місцезнаходження 03038, м.Київ, Голосіївський р.-н, вул.Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АД №558088, товариство з обмеженою відповідальністю «Куликова ферма»є юридичною особою, місцезнаходження 80733, Львівська обл., Золочівський р.-н, с.Княже, вул.Шевченка, 47, ідентифікаційний код 33133752.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. по справі №12/96 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, до відповідача фермерського господарства „Куликова ферма", с. Княже Золочівського району, про стягнення заборгованості в сумі 445 769,49 грн. вирішено позовні вимоги задоволити частково; стягнути з фермерського господарства „Куликова ферма" (80733, Львівська область, Золочівський район, с. Княже, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 33133752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 403246,94 грн. заборгованості.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 14.12.2009р. по справі №12/96, колегія суддів звернула увагу на те, що п.3 ухвали господарського суду Львівської області від 04.06.09 (а.с. 59) замінено неналежного відповідача ФГ “Куликова ферма”на його правонаступника - ТзОВ “Куликова ферма”; водночас, при виготовленні рішення, в п.2 резолютивної його частини помилково зазначено про стягнення 403246,94 грн. не з ТзОВ “Куликова ферма”, а з ФГ “Куликова ферма”; Відтак, в цій частині рішення господарського суду Львівської області від 20.07.09 у справі № 12/96 змінено.

В резолютивній частині згадної в абзаці вище постанови зазначено, що в задоволенні апеляційної скарги відмовити; рішення господарського суду Львівської області від 20.07.09 у справі № 12/96 змінити, виклавши п. 2 в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Куликова ферма”(80733, Львівська область, Золочівський район, с.Княже, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 33133752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м.Київ, вул.Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 403246,94 грн., з яких 251 479,14 грн. - сума основного боргу, 19866, 83 грн. - інфляційні нарахування, 3115, 13 грн. –3% річних, 24954, 78 грн. - пеня, 90632, 09 грн. - курсова різниця, а також 8750, 00 грн. –за послуги адвоката, 4168, 96 грн. - в повернення витрат по оплаті державного мита та 280, 01 грн. - в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті рішення господарського суду Львівської області від 20.07.09 у справі № 12/96 залишити без змін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. по справі №12/96, які набрали законної сили, встановлено наступне.

Так, 03.03.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО" (в подальшому продавець) та Фермерське господарство „Куликова ферма" (в подальшому покупець) було укладено договір № 33/03/08 відповідно до умов якого продавець продає насіння (товар) на умовах даного договору, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку визначених договором приймати названий товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід"ємною частиною Договору.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю продукцію на загальну суму 391 509,00 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 18-20).

Тобто, продавець (ТзОВ „ТРИДЕНТА АГРО") виконав свої зобов'язання по договору належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.3 Договору встановлено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20 % від вартості Товару покупцеві в строк до двох банківських днів з моменту отримання Товару згідно Договору „Купівлі - продажу" від 25 січня 2008 року № ЗУФ-06/01/08 та 80 % від вартості товару покупець оплачує в строк до 01.12.2008 року без виставлення рахунку фактури.

Однак, відповідач Фермерське господарство „Куликова ферма", яке виступає покупцем товару, виконало свої зобов'язання по договору частково в сумі 140 029,86 грн., чим заборгувало ТзОВ „ТРИДЕНТА АГРО" 251 479,14 грн. за поставлений товар, що складає основну суму заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до заяви №28 від 10.02.2010р., Позивачем скеровано у відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції наказ господарського суду Львівської області №12/99 від 21.01.2010р., виданий на виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. Підтвердженням наведенного є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №8739 від 11.02.2010р.

Згідно листа відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 23.03.2010р., Позивачу повернуто виконавчий документ на підставі п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». П.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою про повернення виконавчого провадження від 23.03.2010р. ВП №17521676 встановлено, що за результатами проведеної майнової перевірки боржника майно та кошти, на які можна було б звернути стягнення, не виявлено; вчинені державним виконавцем дії щодо розшуку майна ТзОВ «Куликова ферма»виявились безрезультатними.

Наведене свідчить в тому числі про те, що рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. по справі №12/96, не виконані.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення 41504,37грн. пені.

В розрахунку до позовної заяви Позивачем подано розрахунок пені, проведений за період з 01.05.2009р. по 11.02.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу –251479,14грн., період прострочення, та облікові ставки НБУ за відповідні періоди.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду 14.12.2009р. по справі №12/96 стягнено пеню в розмірі 24954, 78 грн., розраховану (відповідно до наявного в справі №12/96 розрахунку) за період з 01.12.2008р. по 30.04.2009р.

Згідно з п.8.2 укладеного між Сторонами та описанного вище Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.3 Договору, сторони, відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором; крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним Договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Листа Національного банку України від 16.02.2009 р. N14-011/778-2395, з 16.02.2009р. розмір облікової ставки НБУ становив 12,0000%; відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%; згідно Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 41504,37грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 5828,79% річних за невиконання зобов’язання та 17603,54грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних, проведений за період з 01.05.2009р. по 11.02.2010р., вихідними даними для якого є, кількість днів прострочення –281, розмір основного боргу –251479,14грн., розмір відсотків –3%.

Також, Позивач в розрахунку до ціни позову подає розрахунок інфляційних нарахувань, проведений за період з травня 2009р. по січень 2010р., вихідними даними для якого є в тому числі розмір боргу –251479,14грн. та індекси інфляції за відповідні періоди.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2009р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду 14.12.2009р. по справі №12/96 стягнено 3% річних та інфляційні нарахування, розраховані (відповідно до наявних в справі №12/96 розрахунків), за період з 01.12.2008р. по 30.04.2009р. –3% річних, та за період з грудня 2008р. по березень 2009р. –інфляційні нарахування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, судом встановлено, що Позивачем невірно розраховано розмір 3% річних, який, згідно вихідних представлених Позивачем, в тому числі в розрахунку, даних, становить 5824,09грн.

Також, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, судом виявлено, що величину індексу інфляції за грудень 2009р. – 101,1% Позивачем вказано невірно, оскільки, відповідно до даних статистики (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр № 3 від 09.01.2010р.), індекс інфляції за грудень 2009р. становив 100,9%. Відповідно, розмір інфляційних нарахувань за грудень 2009р. становитиме 2263,31грн. (зменшився на 502,96грн.).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 5824,09грн., в стягненні 4,70грн. 3% річних слід відмовити; позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 17100,58грн., в стягненні 502,96грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Щодо стягнення 2800грн. витрат з оплати послуг адвоката.

11.02.2010р. між Позивачем (Замовник) та ТзОВ «Незалежна юридична компанія»(Виконавець) укладено договір №65/02/10 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого, за цим Договором Виконавець зобов’язується надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та ТзОВ «Куликова ферма», які виникли на підставі Договору, консультацій з приводу стягнення нарахованих сум пені, 3% річних, інфляційний втрат у зв’язку з неналежним та несвоєчасним виконанням умов вище вказаного договору купівлі-продажу, підготовки та подання від імені Замовника до Господарського суду Львівської області відповідної позовної заяви про стягнення належних штрафних санкцій, які будуть нараховані Виконавцем згідно чинного законодавства та умов Договору.

Згідно п.3.1 зазначеного Договору про надання правової допомоги, Сторони погодили, що вартість оплати послуг щодо надання правової допомоги становить 2800грн.

Відповідно до п.1.2 вищеописаного Договору про надання правової допомоги, правова допомога за цим Договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно акту прийому-передачі документів (матеріалів) від 11.02.2010р., Позивачем передано ТзОВ «Незалежна юридична компанія»відповідні документи. Позовна заява підписана Бонтлабом В.В. за довіреністю. Відповідно до наказу №5 від 08.01.2008р. по ТзОВ «Незалежна юридична компанія», Бонтлаба В.В. прийнято на посаду заступника генерального директора-директора департаменту корпоративного права. Згідно свідоцтва №3280, Бонтлаб В.В. являється адвокатом.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 17.02.2010р., Позивачем прийнято від ТзОВ «Незалежна юридична компанія»виконані роботи та надані послуги за вищеописаних Договором про надання правової допомоги.

Згідно платіжного доручення №68 від 16.02.2010р., Позивачем перераховано ТзОВ «Незалежна юридична компанія»2800грн. з призначенням платежу –оплата за надання послуг згідно Договору №65/02/10 про надання правової допомоги від 11.02.2010р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підготовлена адвокатом Бонтлаб В.В., адвокат у судовому засіданні участі не приймав, по даній справі підготував позовну заяву та надав правову допомогу, відповідно до Договору про надання правової допомоги, що підтверджується описаним вище актом здачі-приймання робіт від 17.02.2010р. Послуги, згідно Договору про надання правової допомоги, оплачено, підтвердженням чого є описаний вище п.3.1 Договору про надання правової допомоги та платіжне доручення від 16.02.2010р.

Враховуючи вищенаведене, вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 2800грн. витрат з оплати послуг адвоката підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.05.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовний вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 35, 43, 44, ч.3 ст.48, 49, 75, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором №33/03/08 від 03.03.08, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Куликова ферма»(80733, Львівська обл., Золочівський р.-н, с.Княже, вул.Шевченка, 47, ідентифікаційний код 33133752) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м.Київ, Голосіївський р.-н, вул.Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321) 41504грн. 37коп. пені, 5824грн. 09коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 17100грн. 58коп. інфляційних нарахувань, 2800 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 644грн. 29коп. державного мита, 233грн. 64коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 3% річних –4грн. 70коп. та 502грн. 96коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя