Рішення № 10039047, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                                     Справа№ 7/64

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барком»

до відповідача іноземна юридична особа «Стенберген Інтернешинал BV», Нідерланди

про стягнення заборгованості

ціна позову: 10000 євро

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Кондратюк В.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Барком»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до іноземної юридичної особи «Стенберген Інтернешинал BV»з позовом про стягнення заборгованості; ціна позову 10000 євро.

Відповідно до позовної заяви, 26.02.2009р. між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу каналізаційної системи. 15.09.2009р. на виконання умов Договору Покупець перерахував на рахунок Продавця кошти в сумі 10000 євро в рахунок попередньої оплати за Товар. Однак, Продавець Товар не поставив.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, контрактом №26/02/2009 від 26.02.2009р., додатком №1 від 02.09.2009р. до контракту, інвойсом від 06.09.2009р., платіжним дорученням в іноземній валюті №7 від 15.09.2009р., платіжним дорученням в іноземній валюті №13 від 31.03.2010р. про сплату державного мита, платіжним дорученням №720 від 31.03.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальними поштовими чеками №№9392 та №9393 від 01.04.2010р., ст.ст.193, 235, 236, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 662, 665, 670, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/64 від 12.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 05.05.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/64 від 05.05.2010р.

Представнику Позивача протягом розгляду справи в судових засіданнях оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/64 від 12.04.2010р. та від 05.05.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи фіскальні поштові чеки та повідомлення про вручення поштового відправлення), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені стс.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; виписку про включення Позивача в ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, наказ №19/1 від 23.03.2010р.; лист ЛОД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»№35-7-14-02/8-46 від 22.03.2010р.

Відповідач (представник Відповідача) в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право»(далі –Закон), цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ч.ч.1, 5 ст.4 Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України; визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Згідно п.1 ч.1 ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

26.02.2009р. між Сторонами укладено контракт №26/02/2009р. (далі –Договір), відповідно до п.10.1 якого, всі спори, що виникають між Сторонами, будуть вирішуватись шляхом переговорів; у випадку недосягнення згоди вказані спори підлягають розгляду в господарському суді Львівської області.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець (Відповідач) зобов’язується передати у власність Покупця (Позивача) каналізаційну систему , далі по тексту –Товар, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити Товар на умовах, визначених Договором.

Згідно п.1.2 Договору, передача Товару за Договором буде здійснюватися окремими поставками; кількість, номенклатура і ціни визначаються сторонами в інвойс-фактурах, які з моменту їх підписання складають невід’ємну частину Договору.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Договору, кожна окрема поставка Товару здійснюється Продавцем протягом 7-ми днів з моменту узгодження Сторонами її кількості, номенклатури і цін, та підписання інвойс-фактури; датою поставки вважається дата фактичної передачі Товару Покупцю.

Згідно п.4.1 Договору, загальна вартість Товару, який буде поставлений Покупцю протягом строку дії Договору, становить 500000 євро.

П. 5.1 Договору, як спосіб розрахунку за Товар, передбачено післяоплату та передоплату.

Відповідно до п.11.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 26.02.2010р.

Згідно додатку №1 від 02.09.2009р. до Договору, п.5.3 Договору викладено в наступній редакції: у випадку невиконання Продавцем своїх зобов’язань за Договором, Продавець зобов’язується повернути на рахунок Покупця суму передоплачених за Товар грошових коштів на протязі 180 днів з моменту списання грошей з рахунку Покупця.

06.09.2009р. Сторони підписали інвойс, а 15.09.2009р. Покупець здійснив передоплату Товару в розмірі 10000 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №7 від 15.09.2009р.

Підтвердженням перерахування 16.09.2009р. через установу –Львівська обласна дирекція відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»- коштів в сумі 10000,00 євро на користь Відповідача згідно Договору та платіжного доручення №7 від 15.09.2009р. є відповідна банківська довідка №35-7-14-02/8-46 від 22.03.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.          

Згідно п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

П.1 ч.1 ст.236 Господарського кодексу України передбачено одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною, як вид оперативно-господарської санкції, що може бути передбачена у господарських договорах.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про поставку Відповідачем Товару чи повне або часткове повернення Позивачу внесеного попереднього платежу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 10000 євро підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.05.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.173, 193, п.1 ч.1 ст.236, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.ст.509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 662, 664, 665, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», Контрактом №26/02/2009 від 26.02.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з іноземної юридичної особи «Стенберген Інтернешинал BV»(7949, м.Рогат-Мепел, вул..Індустрівег, 17), (Steenbergen International BV, Industrieweg 17, 7949 AJ Rogat-Meppel, P.O.Box 46, The Netherlands) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барком»(81127, с.Підбірці, Пустомитівський р.-н, Львівська обл., код ЄДРПОУ 25556075) 10000 євро, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 100 євро державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя