Рішення № 10039064, 05.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.10 Справа№ 19/43

За позовом: СПД-ФО ОСОБА_1, м.Львів;

До Відповідача: ВАТ “Меблевий комбінат “Стрий”,м.Стрий Львівської обл.;

Про: стягнення 31402,05грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_2- предст. (дов. б/н від 01.04.2010р.);

Відповідача: Ковалишин А.З.-предст. (дов. № 1 від 04.01.2010р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено СПД-ФО ОСОБА_1, місто Львів до Відповідача: ВАТ “Меблевий комбінат “Стрий”,м.Стрий Львівської обл. про стягнення 31402,05грн. основного боргу, 314,02грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 16.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 01.04.2010р.

Ухвалою суду від 01.04.2010р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених у цій ухвалі, на 05.05.2010р.

В судове засідання 05.05.2010р. Представник Позивача зявився, подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ канц.8579 від 05.05.2010р., в звязку з частковою оплатою Відповідачем суми основного боргу, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання зявився, подав Відзив на позовну заяву №241 від 30.04.2010р. (вх. № канц.8566 від 05.05.2010р.), зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає основну суму боргу у розмірі 29060,00грн, однак просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на форс-мажорні обставини, внаслідок яких він не міг виконати зобовязання по оплаті за надані позивачем послуги.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

11.11.2009р. між СПД-ФО ОСОБА_1, м.Львів(Виконавець)та “Меблевий комбінат “Стрий”,м.Стрий Львівської обл. (Замовник) було укладено Договір б/н на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі-Договір).

За умовами вказаного Договору виконавець зобовязався від свого імені і за рахунок Замовника укласти договір про доставку вантажів у міжнародних сполученнях із третьою стороною Перевізником. Сторони погодились з тим, що в рамках даного договору відповідно до гл.69 Цивільного кодексу України, Замовник виступає в якості Комітента, а Виконавець Комісіонера (п.1.1. Договору). Договір у відповідності до р.8 набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р.

На виконання умов Договору б/н на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.11.2009р. Виконавцем було надано Замовнику два автомобілі для перевезення вантажу: 12.11.2009р.-18.11.2009р. по маршруту м.Стрий (Україна) Тібро (Швеція), автомобіль АА 6914СА/АА9750ХХ, надано послуг на суму 17850,грн.; 04.12.2009р.-09.12.2009р. по маршруту м.Стрий (Україна) Удіне (Італія), автомобіль НОМЕР_3, надано послуг на суму 11210,00грн.

Факт надання послуг та їх вартість підтверджується відмітками вантажоотримувачів в ЦМР (міжнародній товаро-транспортній накладній) №134438 від 12.11.2009р.,№026698 від 03.12.2009р., актами прийняття виконаних робіт (послуг) №15 від 18.11.2009р., №36 від 09.12.2009р., підписаними та скріпленими печатками Замовника та Виконавця.

Згідно п.4.1. Договору за надання послуг Замовник перераховує Виконавцю (Експедитору) суму, зазначену в заявці. Ця сума включає вартість послуг Виконавця (експедитора) і вартість послуг третьої сторони. Пунктом 4.4. Договору передбачено, що всі розрахунки між клієнтами проводяться в гривнях по курсу НБУ.

У відповідності до п.4.3. Договору у випадку, якщо сторони зазначать у заявці на перевезення вантажу про те, що оплата повинна бути здійснена після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура, акт виконаних робіт, CMR/ТТН (оригінали або факсові копії). У такому випадку оплата повинна бути зроблена на протязі трьох банківських днів із дня надання Замовнику необхідних документів, якщо інше не зазначено в Заявці.

Оригінали документів (рахунок, акт прийняття виконаних робіт, послуг,ЦМР) надіслані Боржнику 25.11.2009р. і 10.12.2009р. ,що підтверджується фіскальними чеками ЛП УДППЗ Укрпошта №7270 та №8733 відповідно.

Відтак, Відповідач зобовязаний був здійснити оплату за надані Позивачем послуги не пізніше 01.12.2009р. по рахунку №15 від 18.11.2009р., не пізніше 18.12.2009р. по рахунку №36 від 09.12.2009р.

Натомість, відповідачем ВАТ “Меблевий комбінат “Стрий” вартість наданих послуг не оплачено, а заборгованість Відповідача перед Позивачем на момент подання позову становила 29060,00грн.

На момент прийняття рішення відповідач частково погасив заборгованість перед Позивачем, представив в судове засідання платіжне доручення №466 від 30.03.2010р. та платіжне доручення №522 від 09.04.2010р., що підтверджують часткове погашення заборгованості на суму 5000,00грн. та 6210,00грн. відповідно.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 Господарського кодексу України). Відносини, повязані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обовязковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, повязаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського Кодексу (ст. 316 Господарського кодексу України)

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 189 ГК України субєкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей доказів оплати повного погашення заборгованості перед Позивачем не представив. Окрім цього, Відповідачем фактів не надання чи неналежного надання послуг за договором №б/н на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.11.2009р. також не доведено.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17850,00грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Водночас, провадження у справі по сумі основного боргу в розмірі 11210,00грн слід припинити, в звязку із погашенням цієї суми відповідачем після подання позову, із-за відсутності предмету спору

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобовязань, визначається відповідним субєктом господарювання господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Замовник несе відповідальність перед Виконавцем за несвоєчасну оплату згідно п.4.4. Договору в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 1443,50грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позивачем правомірно проведено нарахування відповідачу 687,30грн.- втрат від інфляції та 211,25грн. 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11210,00грн. підлягає припиненню, за відсутності предмету спору, за вимогами п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати, а сааме, по сплаті державного мита в сумі 314,02грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на нього у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69,п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Меблевий комбінат “Стрий” (82400, м.Стрий Львівської області, вул.Грабовецька, 3, код ЄДРПОУ 00274878) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79016, АДРЕСА_1, ідент.код ФОП НОМЕР_2) 17850,00грн.основного боргу, 1443,50грн.пені, 687,30грн.індексу інфляції, 211,25грн.- 3% річних, а також 314,02грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі по сумі основного боргу в розмірі 11210,00грн. за відсутності предмету спору.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя