Рішення № 10038670, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 4/4

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представника відповідача Баглая В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до приватної агрофірми „Урожай” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” звернулося з позовом до приватної агрофірми „Урожай”, просить суд стягнути з відповідача 5055,22 грн. курсової різниці, 296,30 грн. пені, 37,30 грн. 3% річних, 134,96 грн. індексу інфляції, 2014,07 грн. штрафу за неналежне виконання договору № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року, а також просить стягнути 500,00 грн. адвокатських витрат на підставі договору № 317/11/09 про надання правової допомоги від 25 листопада 2009 року.

На вимогу суду представник позивача Назаркевич О.В. надав витребувані документи, в тому числі надав й банківські виписки, які підтверджують поступлення коштів від відповідача, а саме: від 15 квітня 2008 року про поступлення 4000,00 грн., від 23 грудня 2008 року про поступлення 8000,00 грн., від 30 грудня 2008 року про поступлення 5000,00 грн., від 13 січня 2009 року про поступлення 6426,85 грн. Просить суд справу розглядати без участі представника за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача Баглай В.В. позов заперечив, як безпідставний. Заявив, що повністю оплатив вартість отриманого товару, а також додатково сплатив позивачу 5400,00 грн., просить в позові відмовити. В підтвердження оплати надав суду копії платіжних доручень: № 48 від 15 квітня 2008 року про оплату 4000,00 грн., № 145 від 22 грудня 2008 року про оплату 8000,00 грн., № 150 від 30 грудня 2008 року про оплату 5000,00 грн., № 1 від 13 січня 2009 року про оплату 6426,85 грн.

В судовому засіданні 30 квітня 2010 року оголошено перерву на 18 травня 2010 року.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника відповідача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За приписами ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов»язані належними і допустимими доказами доводити обставини, що є підставою їх вимог чи заперечень.

Згідно з матеріалами справи товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (продавець) і приватна агрофірма „Урожай” (покупець) 09 квітня 2008 року уклали договір № ЗУФ –61/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця обумовлений товар, а покупець зобов'язався оплатити отриманий товар. Як зазначено у п. 3. договору, товар може передаватися покупцю партіями і вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору встановлено, що покупець оплачує товар за ціною, вказаною в додатках та/або у видаткових накладних, що є невід»ємною частиною цього договору. Оплата провидиться наступним чином: 20% від вартості товару –в строк до 15 квітня 2008 року; 80% від вартсоті товару - в строк до 01 грудня 2008 року. Пунктом 8.2. встановлена відповідальність покупця за прострочення виконання зобов»язання – пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Також пунктом 8.4. встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до законодавства України.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 18026,85 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-ЛВ00102 від 17 квітня 2008 року на суму 8038,80 грн., № РН-ЛВ00133 від 29 квітня 2008 року на суму 704,35 грн., № РН-ЛВ00239 від 22 травня 2008 року на суму 9283,70 грн.

Відповідач платіжним дорученням № 48 від 15 квітня 2008 року сплатив позивачу 4000,00 грн, що підтверджує й позивач. Решту суми 14026,85 грн. відповідач повинен був сплатити до 01 грудня 2008 року (встановленого договором кінцевого строку оплати), проте не оплатив. Надалі відповідач сплатив позивачу ще 19426,85 грн., а саме: платіжним дорученням № 145 від 22 грудня 2008 року –8000,00 грн., платіжним дорученням № 150 від 30 грудня 2008 року –5000,00 грн., платіжним дорученням № 1 від 13 січня 2009 року –6426,85 грн.

Факт сплати відповідачем названих сум підтверджує й позивач, про що надав суду банківські виписки, які підтверджують поступлення коштів від відповідача, а саме: від 15 квітня 2008 року про поступлення 4000,00 грн., від 23 грудня 2008 року про поступлення 8000,00 грн., від 30 грудня 2008 року про поступлення 5000,00 грн., від 13 січня 2009 року про поступлення 6426,85 грн.

Отже, з наданих сторонами платіжних документів слідує, що за отриманий товар відповідач сплатив позивачу 23426,85 грн. замість необхідних 18026,85 грн., тобто, на 5400,00 грн. більше.

І. Щодо позовних вимог про стягнення 296,30 грн. пені, 37,30 грн. 3% річних, 134,96 грн. індексу інфляції.

За невиконання відповідачем грошового зобов'язання до встановленого п. 5.3. договору кінцевого строку оплати (01 грудня 2008 року) за період прострочення з 02 грудня 2008 року до 13 січня 2009 року нараховано 134,96 грн. інфляційних втрат, 37,30 грн. 3%-річних, та 2014,07 грн. штрафу.

Однак, суми інфляційних втрат, 3% річних та пені обчислено без урахування частини сплаченої позивачем суми. Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, не було враховано частину суми, сплаченої відповідачем 22 грудня 2008 року, що надійшла позивачу 23 грудня 2008 року. А саме позивач врахував 2000,00 грн. замість фактично сплачених 8000,00 грн.. Жодних пояснень цій обставині позивач не надав.

Відтак, за період прострочення з 02 грудня 2008 року до 13 січня 2009 року з урахуванням сплачених сум боргу, розмір 3% річних становить 28,69 грн., розмір пені - 228,91 грн., розмір інфляційних втрат за грудень 2008 року становить 126,56 грн.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення 5055,22 грн. курсової різниці.

Відповідно до вимог ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до вимог ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 1998 «про удосконалення порядку формування цін»встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Отже в силу закону сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті, за умови, що в структурі ціни є імпортна складова і врахування витрат у доларовому еквіваленті стосується лише цієї частини імпортної складової структури ціни.

Умовами договору № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року не встановлено ціни, а лише приміткою в додатках № 1 і № 2 до договору передбачено вартість отриманого товару звіряти з курсом долара США і за умови, якщо курс долара США на день оплати є вищим, ніж курс долара США на день підписання договору, заборгована сума обраховується за формулою і таким чином збільшується. Розрахунку заборгованої суми за відповідною формулою в разі зменшення курсу долара США на день оплати порівняно з його курсом на дату підписання договору не передбачено.

Крім того, згідно з пунктом 2.2. договору № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід»ємною частиною. В договорі № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року взагалі відсутні посилання на додатки № 1 і № 2 до нього.

Позивач не обґрунтував необхідності застосування названих правил обрахунку заборгованої суми на дату її сплати, не назвав і не надав суду доказів купівлі ним за долари США проданого відповідачу товару.

Таким чином, описані правила обрахунку заборгованої суми порушують встановлені ст. 3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства, якими, є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За викладених фактичних обставин справи та приписів закону намагання позивача стягнути з відповідача 5055,22 грн. курсової різниці суд розцінює, як зловживання правом, що в силу ст. 13 Цивільного кодексу України недопустимо.

ІІІ. Щодо позовних вимог про стягнення 2014,07 грн. штрафу.

Пунктом 8.2. договору № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року встановлена відповідальність покупця за прострочення виконання зобов»язання – пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Також пунктом 8.4. встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до законодавства України.

За приписами ст. ст. 546, 549 виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, законодавець чітко визначив відповідальність за невиконання саме грошового зобов”язання - це пеня (штрафна санкція), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Законом не передбачено нарахування за невиконання того ж грошового зобов”язання, окрім пені, ще й штрафу.

Виходячи з викладених приписів закону, фактичних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 28,69 грн. - 3% річних, 126,56 грн. інфляційних втрат та 228,91 грн. пені відповідають вимогам закону та умовам договору № ЗУФ-61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року. Суд відмовляє позивачу у стягненні 2014,07 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 8.4. договору 61/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 09 квітня 2008 року в розмірі 15% від вартості несвоєчасно товару, а також у стягненні 5055,22 грн. курсової різниці, нарахованої на підставі примітки до додатків № 1 і № 2.

Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційних суд покладає на позивача пропорційно до суми задоволених вимог. Суд не покладає на відповідача витрати з оплати послуг адвоката, сплачені на підставі договору № 317/11/09 про надання правової допомоги від 25 листопада 2009 року з таких підстав.

Договір № 317/11/09 про надання правової допомоги укладений 25 листопада 2009 року між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», кошти в сумі 500,00 грн. позивач сплатив теж товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», що підтверджено платіжним дорученням № 2968 від 18 грудня 2009 року. Натомість, довіреністю від 25 листопада 2009 року представляти свої інтереси позивач уповноважив адвоката Бонтлаб В.В., котрий здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва.

Крім того, позивач сплатив 150,00 грн. державного мита замість необхідних 102,00 грн. Тому суд видає позивачу довідку на повернення зайво сплачених ним 48,00 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з приватної агрофірми „Урожай” (Львівська область, Бродівський район, с. Лешнів; ідентифікаційний код 30786526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (м. Київ, вул. Ямська, 28-А; ідентифікаційний код 25591321) 126,56 грн. інфляційних втрат, 28,69 грн. 3%-річних, 228,91 грн. пені та судові витрати: 5,14 грн. державного мита, 11,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Видати позивачу довідку на повернення з бюджету 48,00 грн. зайво сплаченого державного мита.

Суддя