Рішення № 10038125, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/28522.06.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»

до

1) товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Текса» простягнення 19631,97 грн. СуддяКирилюк Т.Ю. Представники сторін: від позивача:представник Лагутін О.О. (довіреність №06/12/09-02Ю від 06.12.2009 року) від відповідача 1: від відповідача 2:не з’явились

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Текса»заборгованості за договором поставки №49/08 від 03.01.2008 року у сумі 19131,97 грн. (у тому числі 8995,16 грн. основної заборгованості за поставлений товар; 1956,76 грн. пені; 2445,94 грн. та 4497,58 грн. штрафу; 1236,53 грн. інфляційних втрат) та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»500,00 грн. згідно договору поруки № 01/05/09-01-Ю від 01.05.2009 року.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач2 неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі №23/285 та призначено її розгляд на 10.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники Відповідачів у судове засідання не з’явились, вимоги ухвал суду не виконали.

Ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення судового засідання були відправлені за адресами Відповідачів, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідачів відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачами вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.06.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №49/08 від 03.01.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу2 тканину, а останній зобов’язався прийняти і сплатити її вартість.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 3.3 договору №49/08 від 03.01.2008 року оплата за товар проводиться Відповідачем2 не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору №49/08 від 03.01.2008 року моментом передачі товару вважається факт його відвантаження зі складу Позивача.

В період з 02.02.2008 року по 05.11.2008 року Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 25112,31 грн., що підтверджується наданими Позивачем видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Таким чином, судом встановлено, що в період з 02.02.2008 року по 05.11.2008 року Позивачем було поставлено, а Відповідачем2 прийнято за договором №49/08 від 03.01.2008 року тканину загальною вартістю 25112,31 гривень.

Всупереч встановленим господарським договором умовам Відповідач2 розрахувався за отриманий товар лише частково і з порушенням строків оплати, визначених пунктом 3.3 договору №49/08 від 03.01.2008 рок, що підтверджується виписками з рахунку Позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Між Позивачем та Відповідачем2 було підписано акти звірки взаєморозрахунків за договором №49/08 від 03.01.2008 року, згідно якого Відповідач станом на 31.12.2008 року визнав борг на загальну суму 8995,16 гривень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору №49/08 від 03.01.2008 року Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі 10% від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач провів нарахування пені за період з 22.01.2009 року по 23.02.2010 року в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що розмір пені, становить суму більшу, ніж заявлено Позивачем до стягнення, а саме 2156,37 грн. проте, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком Позивача в сумі 1956,37 грн. оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При перерахуванні суми індексу інфляції судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, становить суму меншу, ніж заявлено Позивачем до стягнення (загальний індекс інфляції за спірний період становив 1.132), а саме 1187,36 грн., позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 1187,36 грн., оскільки Позивачем допущено помилку у нарахуваннях.

Відповідно до пункту 8.2 договору №49/08 від 03.01.2008 року у випадку порушення строків розрахунків за поставлений товар Відповідач сплачує на користь Позивача штраф у розмірі 50 відсотків від загальної суми заборгованості.

Пунктом 8.3 та договору №49/08 від 03.01.2008 року передбачено, що Відповідач сплачує Позивачу 25 відсотків річних за весь час необґрунтованого користування грошовими коштами.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки пунктами 8.2 та 8.3 договору №49/08 від 03.01.2008 року сторони погодили нарахування штрафних санкцій, то позовна вимога про стягнення 2445,94 грн. та 4497,58 грн. штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Позовні вимоги до Відповідача1 ґрунтуються на його зобов’язаннях відповідно до договору поруки №01/05/09-01Ю від 01.05.2009 року. За цією угодою, Відповідач1 зобов’язався частково відповідати перед Позивачем за простроченими зобов’язаннями його контрагентів. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку частково або у повному обсязі. У разі порушення зобов’язання боржником, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк припинення поруки не встановлений у договорі, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Доказів своєчасного пред’явлення такої вимоги суду не надано. Таким чином, позовна вимога до Відповідача1 не підлягає задоволенню.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»до товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Текса» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача2 на користь Позивача стягуються витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Текса»(62313, Харківська обл., Дергачівський район, село Гоптівка, вул. Радянська, 2, ідентифікаційний код 32763389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31513808) 8995,16 грн. (вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять гривень 16 копійок) основного боргу; 1187,36 грн.(одну тисячу сто вісімдесят сім гривень 36 копійок) інфляційних втрат; 1956,76 грн. (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 76 копійок) пені; 2 445,94 грн. (дві тисячі чотириста сорок п’ять гривень 94 копійки) та 4497,58 грн. (чотири тисячі чотириста дев’яносто сім гривень 58 копійок) штрафу; 190, 82 грн. (сто дев’яносто гривень 82 копійки) державного мита та 229,40 грн. (двісті двадцять дев’ять гривень 40 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Т.Ю. Кирилюк

Дата підписання рішення: 22.06.2010 року