Рішення № 10038128, 23.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/257-6/33023.04.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс»

Простягнення 10186257,89 грн.                                                                                 Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           Лазаренко Ю.Г. (за дов.)

від відповідача           Гречченко Г.В. (за дов.)

                                                  Діхтяр В.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Київводоканал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс» про стягнення 10850833,44 грн..

Ухвалою суду від 09.09.2008 р. було порушено провадження у справі № 48/257.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з постачання питної води та водовідведення.

Рішення суду від 18.11.2008 р. позов задоволено частково, а саме: в частині стягнення 8463430,67 грн. основного боргу, 2040500,66 грн. інфляційних та трьох процентів річних в сумі 304052,07 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 р. рішення місцевого суду було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення колегія суддів зазначила, що заборгованість відповідача з 01.02.2008 р. по 01.06.2008 р. судом не обґрунтована, надані позивачем дебетово-інформаційні повідомлення підтверджують надсилання відповідачу платіжних документів лише протягом липня–вересня 2007 року, інші платіжні документи в матеріалах справи відсутні і судом не досліджувались. Також господарський суд не встановив обсяг наданих відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення з огляду на положення п. 2.1 договору –облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, та не з'ясував, чи відповідає наданий позивачем розрахунок позовних вимог розміру тарифів, які були встановленні у спірний період уповноваженими органами відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. справі було присвоєно номер 48/257-6/330.

Ухвалою Верховного Суду України від 02.07.2009 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2009 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2009 р. розгляд справи було призначено на 28.09.2009 р..

Під час нового розгляду позивач підтримав позов у повному обсязі та ж тих же підстав.

Відповідач у наданому суду відзиву позовні вимоги відхилив, зазначивши, що уклав угоду з ГІОЦ Київської державної адміністрації та обслуговуючим банком по розщепленню платежів населення за постачання питної води та водовідведення; відповідач щомісячно здійснює оплату за фактично отримані послуги і таким чином свої зобов’язання виконує; він не може впливати на заборгованість мешканців будинків, так як мешканці вносять плату за комунальні послуги в банк, де здійснюється розщеплення платежів, що потім надходять до позивача. Також відповідач зазначив, що нарахування здійснювалось відповідно до тарифів, які не були зареєстровані Міністерством юстиції України, а тому не набули чинності, у зв’язку з чим фактично за надані послуги ним переплачено.

Представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р. продовжено строк вирішення спору

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 10186257,89 грн..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.08.2004 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(абонентом) було укладено договір № 04777/5-04 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим Договором постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1 - 2.1.6 Договору сторони домовилися, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального проводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню постачальника.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента платіжні документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник зобов’язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна»до його водопровідного вводу.

Пунктом 3.3.4 Договору абонент зобов’язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата абонементом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Постачальником у період з 01.07.2005 р. по 01.06.2008 р. направлялись абоненту дебетово-інформаційні повідомлення для оплати наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

У період з 01.07.2005 р. по 31.05.22008 р. (спірний період) позивач поставив відповідачу для потреб холодного водопостачання 1669615 куб м. питної води. Дані обсяги відповідачем не оспорюються.

Також у спірний період позивачем було поставлено відповідачу 10241328 куб. м. питної води, яка в подальшому була використана для надання відповідачем мешканцям будинку послуг гарячого водопостачання.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що постачання питної води, яка в подальшому була використання для послуг гарячого водопостачання, мало місце в рамках та на виконання Договору, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, Договором (п. 1.1 Договору) встановлено, що постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р..

Пунктом 12.17 Правил користування передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Одним із обов’язків відповідача за Договором було надання повної у достовірної інформації (дислокації об’єктів), яка є невід’ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об’єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або знаходиться у його повному господарському віданні тощо (п. 3.3.1 Договору).

Відповідно до дислокацій житлового фонду, поданої відповідачем позивачу при укладенні Договору, постачання питної води за Договором позивачем здійснювалось для забезпечення відповідачем потреб гарячого та холодного водопостачання. Зокрема, у дислокаціях при визначенні виду водопостачання окрема щодо кожного об’єкту зазначено гаряче та холодне водопостачання.

Отже, Договором сторони врегулювали, що постачання холодної води для надання відповідачем послуг з гарячого водопостачання здійснюється в його рамках та на його виконання.

Обов’язок житлово-експлуатаційних організацій, якою є відповідач, один раз на місяць здійснювати розрахунок за воду, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, передбачено підпунктом «б»пункту 12.3 Правил користування.

Таким чином, як Договором, так і законодавством покладено на відповідача обов’язок оплачувати воду позивачу, що була використана на гаряче водопостачання.

Крім того, визначення позивачем обсягу (об’єму) поставленої відповідачу води, що була використана на гаряче водопостачання, було здійснено в порядку, передбаченому пунктами 2.1.1 та 2.1.2 Договору. Зняття показань водолічильників, які визначають обсяг поставленої води у теплові пункти, здійснювалось представником позивача спільно з представником відповідача, що підтверджується підписами останніх у наданих суду маршрутних листах.

Порядок врегулювання розбіжностей щодо кількості та вартості отриманих послуг передбачений п. 2.2.5 Договору, в силі якого у разі незгоди абонент (відповідач) зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником (позивачем) платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомляє про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідач не надав доказів надання заперечень в порядку, передбаченому п. 2.2.5 Договору, на надіслані щомісячно позивачем дебетові повідомлення.

За таких обставин, суд вважає доведеними доводи позивача про постачання у період з 01.07.2005 р. по 31.05.2008 р. відповідачу 10241328 куб. м. води, що була використана на гаряче водопостачання.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги).

Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення, що вказано в п 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення.

Тарифи на підставі яких було нараховано комунальні послуги за період липень 2005 року червень 2008 року були встановлені на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 р. № 1680 «Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення», від 30.10.2006 р. № 1576 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», від 12.02.2007 р. № 143 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N 1576», від 30.05.2007 р. № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», від 28.08.2007 р. № 1127 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води».

Твердження відповідача, про необґрунтованість застосування вищезазначених розпоряджень належним чином не доведене та ґрунтується на рішенні господарського суду по справі 21/43-А, яке була скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 р., а тому не приймається судом до уваги.

Таким чином, при визначені вартості наданих послуг суд погоджується з розрахунком позивача, яка (вартість) складає 33789070,96 грн.

В свою чергу, відповідачем було сплачено 25325070,29 грн., що сторонами не оспорюється.

Таким чином, на час подачі позову борг становив 8463430,67 грн..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, оскільки предметом позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є вимога про стягнення 7798855,12 грн. основного боргу, вимоги цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення 6645-75,55 грн. основного боргу судом не розглядались.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі стягнення 7798855,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунок позивача щодо стягнення за період з 06.07.2005 р. по 06.07.2008 р. інфляційної складової боргу в розмірі 2083350,70 грн. та трьох процентів річних в розмірі 304052,07 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Державне мито зі зменшених позовних вимог, розмір якого у пропорційному відношенні до суми боргу становить 1561,8 грн., покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02100, м. Київ, вул.Краківська, 3, п/р 26001301504 в Дніпровському відділенні № 7989 Ощадбанку України м. Києва, МФО 320337, код 32772152) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцигзька, 1-а, п/р 2600747013279 в Подільській філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 380139, код 03327664) 9882205,82 грн. боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції, 304052,07 грн. трьох процентів річних, 23938,2 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 23.06.2010 р.