Рішення № 10037937, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/8613.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансстрой»

Про стягнення 5658,08 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Смірнова Н.М. –представник за довіреністю;

від відповідача Крохмаль Г.Р. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості в сумі 3910,00 грн. по договору № 30\09/08 від 30.09.2008, 992,00 грн. пені,625,60 грн. – інфляційних втрат, 130,48 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 2112.2009 було порушено провадження у справі № 47/86, розгляд справи було призначено на 18.02.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 розгляд справи було відкладено до 16.03.2010 у зв’язку з неявкою сторін.

В судовому засіданні 16.03.2010 представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог в сторону зменшення, в якій позивач зазначаючи про те, що відповідачем 22.01.2010 було погашено суму основного боргу в розмірі 3910,00 грн., просив суд стягнути з відповідача 992,00 грн. пені,625,60 грн. –інфляційних втрат, 130,48 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 розгляд справи відкладено до 13.04.2010.

В судовому засіданні 13.04.2010 представник позивача заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Уточнені вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 30/09/08 від 30.09.2008 щодо несвоєчасної оплати виконаних робіт, що згідно ст. ст. 610,611, 612, 625 Цивільного кодексу України є підставами для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2010 надав письмовий відзиві на позов, в якому проти заявлених вимог в частині стягнення пені –заперечував, посилаючись на пропуск позивачем згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк позовної давності щодо нарахування пені в сумі 992,00 грн. за період з 21.10.2008 по 01.12.2009.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2008 між відповідачем –ТОВ «Укртрансстрой», як замовником, та позивачем –ТОВ «САТ Україна», як перевізником, укладено договір № 30/09/08 (далі –договір № 30/09/08 від 30.09.2008), який підписано представниками та посвідчений печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами договору № 30/09/08 від 30.09.2008 сторони погодили, що позивач зобов’язується надавати відповідачу транспортні послуги сідельного тягача з низькорамним напівпричепом по перевезенню фрези дорожньої (п. 1.1), ціна транспортних послуг складає: 1 км пробігу –11,50 грн. з ПДВ; 1 год. роботи –270,00 грн. з ПДВ (п. 2.1), загальна вартість послуг складає 3910,00 грн. (п. 2.2), розрахунки здійснюються шляхом прямого переводу коштів на рахунок позивача протягом 2-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі (п. 3.1), у випадку затримки оплати відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати за кожний день прострочки (п. 4.1).

Згідно ТТН 02 АБЗ № 661351 від 03.10.2008, посвідченої печатками сторін, позивачем було надано відповідачу транспортні послуги сідельного тягача з низькорамним напівпричепом по перевезенню фрези дорожньої за погодженим маршрутом.

Відповідно до акту виконаних робіт № 30/09/08 від 16.10.2008 до договору № 30/09/08 від 30.09.2008, який підписано представниками позивача та відповідача і посвідчений печатками сторін, позивачем було надано, а відповідачем прийнято транспортні послуги сідельного тягача з низькорамним напівпричепом по перевезенню фрези дорожньої згідно ТТН 02 АБЗ № 661351 від 03.10.2008 загалом на суму 3910,00 грн.

Згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем 22.01.2010 було здійснено оплату в сумі 3910,00 грн. за надані позивачем транспортні послуги згідно акту виконаних робіт № 30/09/08 від 16.10.2008.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 30/09/08 від 30.09.2008 було надано відповідачу, а останнім прийнято транспортні послуги сідельного тягача з низькорамним напівпричепом по перевезенню фрези дорожньої загалом на суму 3910,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 30/09/08 від 16.10.2008 та ТТН 02 АБЗ № 661351 від 03.10.2008. В свою чергу, відповідач згідно п. 3.1 договору № 30/09/08 від 30.09.2008 мав здійснити оплату наданих позивачем транспортних послуг протягом 2-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі № 30/09/08 від 16.10.2008, тобто у строк до 20.10.2008.

Але оскільки відповідачем не було виконано своєчасно у строк до 20.10.2008 свого обов’язку по оплаті наданих транспортних послуг, оскільки оплата в сумі 3910,00 грн. була здійснена відповідачем 22.01.2010, тобто з простроченням виконання свого грошового зобов’язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 130,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 625,60 грн., розрахунки яких, викладені позивачем у позові, судом перевірені і з якими суд погоджується.

Також. позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 4.1 договору № 30/09/08 від 30.09.2008 пеню в розмірі 992,00 грн. за період з 21.10.2008 по 01.12.2009 прострочення виконання зобов’язання по оплаті транспортних послуг.

В свою чергу, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення пені спеціальну позовну давність у один рік, встановлену ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України (п.2 ч. 1) визначено, що позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач згідно п. згідно п. 3.1 договору № 30/09/08 від 30.09.2008 не здійснив оплату наданих позивачем транспортних послуг протягом 2-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі № 30/09/08 від 16.10.2008, тобто у строк до 20.10.2008, таким чином, прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов’язання відбувалось з 21.10.2008, а на підставі ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України граничним строком нарахування штрафної санкцій –неустойки є 20.04.2009.

Як встановлено судом, позивач звернувся з відповідним позовом до суду 11.12.2009 (згідно штампу Укрпошти на конверті, яким матеріали направлено до суду), річний строк позовної давності розпочався 11.12.2008, таким чином річний строк позовної давності щодо стягнення неустойки з 21.10.2008 по 11.12.2008 –минув, і в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з пропуском річного строку позовної давності, а задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення неустойки за період з 11.12.2008 по 20.04.2009.

Згідно розрахунку суду, розмір неустойки за період з 11.12.2008 по 20.04.2009 складає 336,32 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3910.0011.12.2008 - 15.02.20096712.0000 %0.066 %171.78

3910.0016.02.2009 - 20.04.20096412.0000 %0.066 %164.54

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в сумі 130,48 грн., інфляційні втрати в сумі 625,60 грн. та 336,32 грн. пені. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що відповідачем погашено суму основного боргу вже після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансстрой»(код ЄДРПОУ 33615863, адреса: 03051, м. Київ, вул. Волинська, 67) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (код ЄДРПОУ , адреса: 07400 Київська обл., м.Бровари, вул. Кутузова, 139) 3% річних в сумі 130 (сто тридцять) грн. 48 коп., втрати від інфляції –625 (шістсот двадцять п’ять) грн. 60 коп., пені –336 (триста тридцять шість) грн. 32 коп., а також 90 (дев’яносто) грн. 18 коп. - витрат по сплаті державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –22.06.2010