Ухвала суду № 10037932, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 УХВАЛА

Справа № 44/278-б01.06.2010

за заявою фізичних осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист" (31722776)

за участю Прокуратури Дарницького району м. Києва

про визнання банкрутом

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Гергардт Т.В.

Представники сторін:

від заявників: ОСОБА_1, ОСОБА_3,

від ОСОБА_6 представник ОСОБА_1 за довіреністю № 233 від 22.01.2008,

від ОСОБА_7 представник ОСОБА_1 за довіреністю № 1210 від 19.11.2009

від боржника: не з'явився

ліквідатор: арбітражний керуючий Оксанич В.Е.

в судовому засіданні присутній представник ВАТ "УКРНАФТА" Бунечка В.І. за довіреністю №юр-670/д від 31.12.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду м. Києва знаходиться справа № 44/278-б за заявою фізичних осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист".

Постановою господарського суду міста Києва від 16.06.2009 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Оксанича Володимира Еммануїловича (ліцензія Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України серія АБ № 116252, видана 18.01.2005) та зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 16.06.2010.

До загального відділу суду від ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надійшла скарга на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Оксанича В.Е.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржники з посиланням на приписи ст. ст. 3-1, 17, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначають, що ліквідатор ТОВ «Нафтозахист»арбітражний керуючий Оксанич В.Е., в порушення покладених на нього обов'язків, діючи в інтересах виключно одного кредитора - ВАТ «Укрнафта», з позовом про визнання недійсною угоди між «Нафтозахист»та ВАТ «Укрнафта»№18/120а-ін від 1 березня 2005 року - не звернувся, в порушення вимог частини 5 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобовязаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства - не заявив, внаслідок чого, на думку скаржників, їх позбавлено права на отримання включеної до реєстру вимог кредиторів та поточної заробітної плати.

Скаржники вважають, що внаслідок укладення зазначеної угоди з заінтересованою особою кредиторам завдано збитків, оскільки інші активи, ніж векселі передані, боржником ВАТ «Укрнафта»за угодою, у боржника для задоволення кредиторських вимог відсутні. Порушення при укладанні угоди №18/120а-ін від 1 березня 2005 року є правовою підставою для визнання її недійсною на підставі ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як такої, що укладена боржником із заінтересованою особою і в результаті якої кредиторам завдані збитки.

Ліквідатор ТОВ «Нафтозахист»надав пояснення по суті поданої скарги, в яких зазначив, що не вбачає правових підстав для звернення з позовом про визнання угоди укладеної між ВАТ «Укранафта»і ТОВ «Нафтозахист»недійсною. Ліквідатор зазначає, що станом на 01.03.2005 року дату укладання спірної угоди боржник мав заборгованість за поставлені товари, отримані роботи й послуги перед ВАТ «Укрнафта»в розмірі 591116,34 грн. і відповідно часткове погашення такої заборгованості індосацією векселів не суперечило нормам і приписам чинного законодавства України, зважаючи на що жодних правових підстав для визнання такого договору недійсним, з підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, не існує.

Крім цього, ліквідатор вказує на те, що 01.03.2005 р. - на момент укладення угоди про індосацію векселя, скаржники взагалі не перебували в трудових відносинах з ТОВ «Нафтозахист», а тому укладення угоди відбувалось безвідносно до будь-яких їх інтересів, тобто, виникнення заборгованості по заробітній платі жодним чином не пов'язане з погашенням боргу перед контрагентом шляхом передачі векселів.

Також ліквідатор посилається на той факт, що на підставі заяви громадян ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адресованій Прокуратурі Дарницького району м. Києва, Київським управлінням з питань банкрутства, як органом, що здійснює контроль за дотриманням вимог ліцензійних умов арбітражними керуючими, 27-28 квітня 2010 р. було проведено перевірку щодо здійснення ним функцій ліквідатора ТОВ «Нафтозахист». За наслідками перевірки складено Акт від 218.04.2010 р., згідно з яким комісією порушень з його боку , як арбітражним керуючим, не виявлено.

Дослідивши доводи поданої скарги господарський суд не вбачає підстав для її задоволення в силу наступного.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Перелік повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі встановлено в ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

При цьому слід зазначити, що ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосується саме договорів, які не виконані повністю або частково.

Це виключає можливість визнання ліквідатором банкрута на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" недійсними договорів, які повністю виконані, а отже, і повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів.

Як убачається зі скарги кредитори вважають, що ліквідатор порушуючи приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безпідставно не звернувся до суду з вимогами про визнання недійсною угоди № 18/120а-ін укладеної між боржником та ВАТ „Укрнафта” 01.03.2005 року.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної угоди в рахунок погашення наявної заборгованості, на підставі акту прийому - передачі векселів від 01.03.2005 року, боржником було передано ВАТ „Укрнафта” векселі на загальну суму 385600 грн. емітентом яких є ТОВ „Нафтозахист Україна”, тобто зазначена угода була виконана сторонами саме 01.03.2005 року. Провадження ж по справі про банкрутство боржника було порушено господарським судом м. Києва 26.04.2005 року. Тобто відповідна угода була виконана сторонами до порушення провадження по справі.

Таким чином у ліквідатора відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про визнання зазначеної угоди недійсною на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Посилання ж кредиторів на п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковим, оскільки наведена норма є спеціальною і застосовується виключно на стадії санації боржника. Зазначеної позиції притримується Верховний Суд України в Постанові від 20.06.2006 року, в Постанові № 5/320/06 від 13.05.2008 року.

Щодо бездіяльності ліквідатора, що полягає в порушенні на думку скаржників п. 5 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід зазначити про наступне.

Відповідно до положень зазначеної статті ліквідатору при здійсненні своїх повноважень надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Згідно частини другої статті 213 Господарського кодексу України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника. Правила про додаткову та солідарну відповідальність засновників і учасників юридичних осіб та господарських товариств за зобов'язаннями останніх передбачено у статтях 65, 74, 75 та 82 Закону "Про господарські товариства", зокрема це стосується товариств з додатковою відповідальністю, повних товариств, командитних товариств. Організаційно правовою формою боржника є товариство з обмеженою відповідальністю.

З урахуванням викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення скарги кредиторів на невиконання арбітражним керуючим Оксаничем В.Е. обовязків ліквідатора ТОВ „Нафтозахист” та відповідно усунення його від виконання обовязків.

З огляду на викладене, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу кредиторів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на невиконання арбітражним керуючим Оксаничем В.Е. обовязків ліквідатора ТОВ "Нафтозахист" від 10.02.2010 року залишити без задоволення.

Копію ухвали направити скаржникам, боржнику, ліквідатору, прокуратурі Дарницького району м. Києва, Київському управлінню з питань банкрутства у м. Києві та Київській області.

Суддя О.С. Копитова