Постанова № 10035456, 15.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1193/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Ємець Я.М.,,

за участю:

представника позивача - Рябкова Р.Л.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Голден Стиль"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2010 року позивач Приватне підприємство " Голден Стиль"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 62 766 грн., в тому числі за основним платежем 20 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 844 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Голден Стиль», за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено відповідачем без передбаченої ст. 11-2 Закону України «Про податкову службу в Україні»підстави, з порушенням строку проведення перевірки, без визначення періоду, за який проводилася перевірка. Висновок перевірки щодо порушення позивачем пп.8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 20922 грн., вважає неправомірним, оскільки на момент проведення перевірки позивачем не здійснювалися нарахування та виплата доходу на користь фізичних осіб, зазначених в акті перевірки, і підстави для виплати винагороди вказаним фізичним особам були відсутні, оскільки ними не було виконано обов'язки згідно укладених з ними договорів підряду щодо пошиття одягу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що позапланову виїзну перевірку позивача було проведено на підставі наказу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 2989 від 22.09.2009 року та розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 02.04.2008 року № 149-Р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 20.12.2007 року № 691-Р «Про утворення робочої групи з координації роботи щодо легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення». В ході обстеження місця діяльності позивача було виявлено 26 працівників, зайнятих на швейному виробництві, з якими не були оформлені трудові відносини. При цьому відповідно до баз даних звітності ф № 1 ДФ було встановлено, що останній податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку підприємством було подано за ІV квартал 2008 року, згідно якого всі працівники звільнені, і станом на 22.09.2009 року звітність за формою 1 ДФ позивачем не подавалася, податок з доходів не нараховувався. Виходячи із письмових пояснень 26 працівників щодо розміру отриманої ними заробітної плати, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 20922 грн. та згідно пп. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штраф у подвійному розмірі донарахованого зобов'язання в сумі 41844 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 23.09.2009 року по 09.10.2009 року старшим державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Линник С.В. було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Голден Стиль»(код ЄДРПОУ 30484912) з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства.

Перевірку проведено згідно наказу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2009 року № 2989, в якому підставою для її проведення вказано ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(без визначення пункту статті) та розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 02.04.2008 року № 149-Р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 20.12.2007 року № 691-Р «Про утворення робочої групи з координації роботи щодо легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення».

Із письмових пояснень старшого державного податкового ревізора-інспектора Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Линник С.В., вбачається, що підставою для проведення перевірки були п. п. 2, 5 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, зокрема, неподання позивачем звітності за ф. № 1ДФ у 2009 році, необхідність перевірки заяви громадянки ОСОБА_7 від 10.09.2009 року про порушення позивачем вимог законодавства щодо оформлення трудових відносин працівників.

Що стосується розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 02.04.2008 року № 149-Р, то судом встановлено, що ним було затверджено в новій редакції додаток до розпорядження від 20.12.2007 року № 691-Р «Склад робочої групи з координації роботи щодо легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення». Із вказаного додатку вбачається, що до складу робочої групи було включено державного податкового інспектора Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Линник С.В.

Як зазначено в акті перевірки від 09.10.2009 року № 5478/17-113/30484912, у проведенні перевірки брали участь члени комісії з легалізації виплат заробітної плати та зайнятості населення, створеної при Виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради:помічник прокурора м. Кременчука Куценко І.В., головний спеціаліст відділу праці та врегулювання соціально-трудових відносин Департаменту праці та соціального захисту населення у м. Кременчук Бабінова В.В., оперуповноважений відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю КМУ ГУ МВС у Полтавській області Михайленко А.В.

Перевіркою виявлено та зафіксовано в акті від 09.10.2009 року № 5478/17-113/30484912 порушення позивачем п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п.19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 20922 грн., в тому числі: за 2006 рік 585 грн., 2007 рік 3150 грн., 2008 рік 7800 грн., 2009 рік 9387 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що в ході обстеження швейного виробництва ПП «Голден Стиль»було встановлено 26 працівників, не оформлених відповідно до чинного законодавства, і згідно їх письмових пояснень про період роботи та розмір заробітної плати обчислено загальну суму виплаченого підприємством на їх користь доходу. При цьому було встановлено, що звітність за формою № 1 ДФ підприємством не подавалася з початку 2009 року, відповідно податок з доходів фізичних осіб не нараховувався. За таких обставин перевіряючими було встановлено факт заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20922 грн.

На підставі акту перевірки від 09.10.2009 року № 5478/17-113/30484912 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року, яким Приватному підприємству "Голден Стиль" було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 62 766 грн., в тому числі за основним платежем 20 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 844 грн.

Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку порядку проведення позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Як встановлено судом, відносно Приватного підприємства «Голден Стиль»у термін з 23.09.2009 року по 09.10.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства, наказ від 22.09.2009 року № 2989 був оформлений Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції також на проведення вказаної перевірки.

Натомість, з аналізу ст. 11 та інших норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається, що органам державної податкової служби не надано повноважень проводити перевірки з питань оформлення найманих працівників, які фактично є перевірками дотримання вимог трудового законодавства, і проведення яких належить до компетенції інших контролюючих органів.

У ч. 1 ст. 35 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що до органів, які здійснюють контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах належать органи Державної податкової інспекції. Разом з тим, виходячи із вимог ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби можуть здійснювати вказаний контроль лише в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством. Враховуючи те, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органам державної податкової служби надано право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, контроль за додержанням законодавства про працю міг здійснювати лише в ході проведення вказаних перевірок. Проведення окремих перевірок з питань додержання законодавства про оплату про працю, а тим більше з питань оформлення найманих працівників не віднесено до компетенції податкових органів.

Розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 02.04.2008 року № 149-Р, на яке були наявні посилання, як на підставу перевірки, у наказі від 22.09.2009 року № 2989 та акті перевірки від 09.10.2009 року, жодним чином не надавалося та і не могло бути надано додаткових повноважень податковому органу на проведення відповідних податкових перевірок, натомість було лише затверджено в новій редакції склад робочої групи з координації роботи щодо легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення. Проведення комплексної перевірки позивача з цих питань вказаним розпорядженням також не передбачалося.

За таких обставин суд вважає, що перевірка позивача з питань оформлення найманих працівників відповідно до чинного законодавства здійснена Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією без наданих Законом повноважень.

В ході вказаної перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було здійснено аналіз своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб, що належить до компетенції податкового органу, але за умови дотримання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення такої перевірки.

Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 вказаного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених у ч. 6 ст. 11-1 Закону.

Беручи до уваги те, що у наказі на проведення перевірки від 22.09.2009 року № 2989 не було зазначено пункт і частину статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі яких було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, суд враховує письмові пояснення податкового ревізора-інспектора Линник С.В., в яких вказано, що підставою для проведення перевірки були п. п. 2, 5 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, неподання позивачем звітності за ф. № 1ДФ у 2009 році, необхідність перевірки заяви громадянки ОСОБА_7 від 10.09.2009 року про порушення позивачем вимог законодавства щодо оформлення трудових відносин працівників.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Відносно подання податкової звітності за формою 1-ДФ, то пп. б п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

Враховуючи те, що у податковому розрахунку (ф. 1 ДФ) позивача сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за ІV квартал 2008 року (отримано Кременчуцькою ОДПІ 14.01.2009 року, вх. 193009) було зазначено про звільнення з роботи усіх осіб, яким було виплачено доходи у вказаному податковому періоді, позивач, якщо ним не приймалися на роботу інші працівники або не нараховувалися (виплачувалися) їм доходи, не мав обов'язку у наступних податкових періодах подавати розрахунки за формою 1 ДФ.

З огляду на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією не надано суду доказів про те, що на момент призначення позапланової виїзної перевірки у неї були достовірні відомості про факт нарахування (виплати) позивачем працівникам доходу та обов'язковість у зв'язку з цим подання податкового розрахунку за формою 1 ДФ у 2009 році, п. 2 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») не міг бути належною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Посилання відповідача на застосування вказаного пункту Закону як на підставу проведення перевірки позивача з огляду лише на необхідність перевірки заяви громадянки ОСОБА_7 від 10.09.2009 року, суд вважає необґрунтованим, оскільки положення вказаного пункту можуть застосовуватися тільки у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Натомість відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповідного запиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні належні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Суд також враховує, що в порушення п. 2.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (надалі Порядок), в акті перевірки не було визначено, за який період діяльності позивача проводиться перевірка. Інші матеріали перевірки також не містили вказаного періоду.

Суд не бере до уваги посилання позивача на порушення тривалості проведення перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

Беручи до уваги те, що позивач з ІІ кварталу 2008 року, протягом І, ІІ, ІІІ кварталів 2009 року знаходився на спрощеній системі оподаткування (що зафіксовано в акті перевірки), тобто на момент проведення позапланової перевірки належав до суб'єктів малого підприємництва, тривалість перевірки відносно нього не повинна була перевищувати 10 робочих днів.

Із акту перевірки вбачається, що перевірку розпочато 23.09.2009 року, щодо дати закінчення перевірки наявна помилка 09.09.2009 року. Разом з тим, акт перевірки складено 09.10.2009 року. Враховуючи те, що згідно п. 4.2. Порядку податковому органу надано 3-денний строк для складення акту перевірки щодо суб'єктів малого підприємництва, який не включається до терміну перевірки, суд приходить до висновку, що тривалість проведення позапланової перевірки відносно позивача відповідачем не порушено.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позапланову виїзну перевірку позивача Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено із порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення перевірки, із перевищенням наданих повноважень.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Голден Стиль»зареєстроване як юридична особа 12.08.1999 року, код ЄДРПОУ 30484912, має свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 127096. Згідно довідки № 138 з ЄДРПОУ від 31.01.2008 року, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є 51.90.0 «інші види оптової торгівлі».

Протягом періоду з ІІІ кварталу 2006 року по 2008 рік підприємство звітувало до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про наявність найманих працівників та про нарахування і виплату їм відповідних сум доходу, що підтверджується наявними у справі копіями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за ІІІ квартал 2006 року (отримано ДПІ 08.11.2006 року вх. 110799), ІV квартал 2006 року (отримано ДПІ 18.01.2007 року вх. 140608), ІІ квартал 2007 року (отримано ДПІ 04.07.2007 року вх. 56208), ІV квартал 2007 року (отримано ДПІ 06.02.2008 року вх. 164661), ІІ квартал 2008 року (отримано ДПІ за вх. 76781), ІІІ квартал 2008 року (отримано ДПІ 01.10.2008 року вх. 124009), ІV квартал 2008 року (отримано ДПІ 14.01.2009 року вх. 193009).

У податковому розрахунку підприємства форми № 1 ДФ за ІV квартал 2008 року позивачем було зазначено про звільнення з роботи усіх осіб, яким було виплачено доходи у вказаному податковому періоді, і, як було встановлено перевіркою, у 2009 році підприємство не подавало звітність форми № 1 ДФ.

Згідно пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (враховуючи п. 22.3. Прикінцевих положень Закону, з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування була встановлена на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування, з 01.01.2007 року - 15 % від об'єкта оподаткування).

Із змісту п. 1.15. ст. 1 вказаного Закону вбачається, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 17.1. ст. 17 Закону встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

При цьому п. 1.17. ст. 1 Закону визначено, що працедавець це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Відповідно до п. 17.2. ст. 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

З аналізу викладених положень Закону вбачається, що юридична особа має обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб у випадку, коли вона є податковим агентом відносно цих осіб (є працедавцем та виплачує заробітну плату найманим працівникам, прийнятих згідно трудових договорів (контрактів), або має статус податкового агента з інших підстав, встановлених Законом).

Пунктом 19.2. ст. 19 Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

В ході обстеження швейного виробництва позивача 23.09.2009 року перевіряючими було виявлено 26 працівників, працевлаштування яких не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, розпорядчі документи на прийняття на роботу вказаних осіб підприємством в ході перевірки не були надані. Водночас було встановлено, що за даними форми АІС «Облік податків та платежів»станом на 01.10.2009 року позивачем податок з доходів фізичних осіб не сплачувався, звітність за формою 1 ДФ не подавалася.

Виходячи із письмових пояснень працівників, в акті перевірки було розраховано суму нарахованого (виплаченого) доходу вказаним працівникам Приватним підприємством «Голден Стиль»та суму заниження у зв'язку з цим податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 20922 грн., а саме, щодо:

1)ОСОБА_11 (пояснила, що працює протягом 4 років, заробітна плата в середньому 1500 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 8010 грн. ( за період 10.2006 09.2009; 2006 рік: 4500х13%= 585 грн., 2007 рік: 18000х15%=2700 грн., 2008 рік: 18000х15%=2700 грн., 2009 рік: 13500х15%=2025 грн.;

2)ОСОБА_12 (пояснила, що працює протягом 2 років, заробітна плата в середньому 1000 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 3600 грн. (за період 10.2007-09.2009; 2007 рік: 3000х15%=450 грн., 2008 рік: 12000х15%=1800 грн., 2009 рік: 9000х15%=1350 грн.);

3)ОСОБА_13 (пояснила, що працює з 02.09.2009 року, заробітна плата на місяць 1000 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 150 грн. (за період вересень 2009 року: 1000х15%=150 грн.;

4)ОСОБА_14 (пояснила, що працює з березня 2008 року, заробітна плата на місяць 1000 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 2850 грн. (за період з 03.2008-09.2009; 2008 рік: 10000х15%=1500 грн.; 2009рік: 9000х15%=1350 грн.);

5)ОСОБА_15 (пояснила, що працює з липня 2008 року, заробітна плата на місяць 2000 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 4500 грн. (за період з 07.2008-09.2009; 2008 рік: 12000х15%=1800 грн.; 2009рік: 18000х15%= 2700 грн.);

6)ОСОБА_16 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

7)ОСОБА_17 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

8)ОСОБА_18 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

9)ОСОБА_19 (пояснила, що працює з 21.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

10) ОСОБА_20 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

11) ОСОБА_21 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

12)ОСОБА_22 (пояснила, що працює з 03.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

13)ОСОБА_23 (пояснила, що працює з 02.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

14) ОСОБА_24 (пояснила, що працює з 03.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

15) ОСОБА_25 (пояснила, що працює з 29.08.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

16) ОСОБА_26 (пояснила, що працює з 03.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

17) ОСОБА_27 (пояснила, що працює з 02.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

18) ОСОБА_28 (пояснила, що працює з 03.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

19)ОСОБА_29 (пояснила, що працює з 21.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

20) ОСОБА_30 (пояснила, що працює з 21.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

21)ОСОБА_31 (пояснила, що працює з 17.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

22)ОСОБА_32 (пояснила, що працює з 22.09.2009 року, заробітна плата 600 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 90 грн. (за період вересень 2009 року: 600х15%=90 грн.);

23) ОСОБА_33 (пояснила, що працює з 02.09.2009 року, заробітна плата 1000 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 150 грн. (за період вересень 2009 року: 1000х15%=150 грн.);

24) ОСОБА_34 (пояснила, що працює з 03.09.2009 року, заробітна плата 630 грн.), сума заниження податку з доходів фізичних осіб 94,5 грн. (за період вересень 2009 року: 630х15%=94,5 грн.).

Що стосується ще двох працівників, виявлених в ході обстеження швейного виробництва, а саме, ОСОБА_35, ОСОБА_36, то їхні письмові пояснення інспектором не були взяті до розрахунку суми заниження податку з доходів фізичних осіб, оскільки ними було вказано, що вони працюють з 23.09.2009 року і заробітної плати станом на 23.09.2009 року (момент проведення перевірки) не отримували.

Надаючи оцінку висновку перевірки про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на 20922 грн., суд виходить з наступного.

Із наявних у справі письмових пояснень працівників, відібраних у них 23.09.2009 року, судом встановлено, що фізичними особами не було констатовано факт безпосереднього отримання заробітної плати від Приватного підприємства «Голден Стиль», натомість було зазначено загальним чином розмір заробітної плати. Разом з тим, з аналізу п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вбачається, що саме факт виплати коштів податковим агентом на користь фізичної особи тягне його обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу.

При цьому суд бере до уваги, що 8 із 24 осіб пояснили, що вони працюють на підприємстві з 22 23 вересня 2009 року, тобто на момент проведення перевірки - 23.09.2009 року вони не могли отримати заробітну плату. Інші 10 із 24 осіб пояснили, що працюють лише з початку вересня 2009 року, у зв'язку з чим висновок перевірки, що ними отримано зарплату станом на 23.09.2009 року є також передчасним та непідтвердженим.

Крім того, такими фізичними особами, як ОСОБА_23, ОСОБА_24 було пояснено, що станом на 23.09.2009 року заробітна плата взагалі ними не отримувалася, разом з тим, перевіряючими їхню заробітну плату за вересень 2009 року в сумі 600 грн. було включено при розрахунку суми заниження податку з доходів фізичних осіб.

Також, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи судом було викликано в якості свідків 26 працівників, яких було виявлено в ході перевірки та в яких були відібрані письмові пояснення.

Разом з тим, більшість повісток, направлених на адреси фізичних осіб, які були вказані ними у письмових поясненнях, було повернено суду із відмітками «адресат не розшуканий», «відсутній будинок», «за зазначеною адресою не проживає», «за закінченням терміну зберігання».

Згідно пояснень представника відповідача адреси, вказані працівниками, не перевірялися, особи працівників за паспортними даними не встановлювалися. Вказане свідчить про те, що перевіряючими не було вжито усіх заходів для достовірного встановлення обставин порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а отримані ними письмові пояснення від працівників, особи яких не встановлювалася, не можуть бути належним доказом вказаного порушення.

Суд також враховує те, що показання працівників позивача, які прибули в судове засідання, в якості свідків, спростовують висновки перевірки про отримання працівниками заробітної плати від позивача станом на момент проведення перевірки.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_12 було заперечено факт її роботи у позивача з жовтня 2007 року та отримання протягом періоду з жовтня 2007 року по вересень 2009 року заробітної плати, натомість пояснено, що нею було підписано з позивачем договір підряду від 01.09.2009 року на пошиття чоловічих костюмів (3 шт.) та чоловічих брюк (3 шт.) строком виконання до 31.12.2009 року і плату за виконану роботу отримано у грудні 2009 року по факту виконаної роботи.

Свідками ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_32 було підтверджено факт роботи у позивача з вересня 2009 року на підставі договорів підряду від 01.09.2009 року на пошиття чоловічих костюмів (3 шт.) та чоловічих брюк (3 шт.) строком виконання до 31.12.2009 року, а також зазначено станом на момент проведення перевірки 23 09.2009 року оплату за виконану роботу не було отримано, натомість кошти за виконаний обсяг робіт з пошиття одягу отримано у грудні 2009 року.

Усіма свідками у судовому засіданні підтверджено факт підписання власноручно договорів підряду від 01.09.2009 року з позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про те, що відносини Приватного підприємства «Голден Стиль»з фізичними особами, виявленими перевіркою, були не трудовими, а цивільно-правовими і ґрунтувалися на договорах підряду від 01.09.2009 року на пошиття одягу, а також посилання на те, що оплата за виконану роботу станом на момент проведення перевірки 23.09.2009 року не здійснювалася, а проводилася по факту виконаної роботи у грудні 2009 року.

На підтвердження вказаного позивачем надано також суду акти приймання-передачі виконаних робіт з пошиття одягу від 16.12.2009 року, складені з фізичними особами виконавцями робіт, платіжні відомості на видачу коштів згідно договорів підряду за грудень 2009 року, а також за березень 2010 року.

Таким чином, акт перевірки від 09.10.2009 року та інші матеріали перевірки не підтверджують наявність у позивача на момент проведення перевірки 23.09.2009 року обов'язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб із доходу працівників, тобто наявність статусу податкового агента, оскільки факт проведення відповідних виплат коштів та їх розмір не встановлено достовірно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок акту перевірки від 09.10.2009 року про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на 20922 грн. не ґрунтується на достовірно встановлених обставинах, зроблений без врахування положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є необгрунтованим.

За таких обставин, винесене на підставі матеріалів перевірки, проведеної без законних повноважень та з порушеннями вимог чинного законодавства, без повного, всебічного та ґрунтовного встановлення достовірних обставин діяльності платника податку, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 62 766 грн., в тому числі за основним платежем 20 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 844 грн., є безпідставним та неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року нечинним, та визнати його протиправним і скасувати.

Отже, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII , пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст. 17, п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Голден Стиль" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0030851701/0 від 19 жовтня 2009 року, яким Приватному підприємству "Голден Стиль" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 62 766 грн., в тому числі за основним платежем 20 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 844 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Голден Стиль" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько