Ухвала суду № 100339459, 12.10.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/1569/21

1-і/310/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Герасимовій Г.В.,

за участі прокурора Федорченка К.В.,

захисника Єременка Р.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Абалуєвої А.М під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082340000122 від 03 серпня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання вартою стосовно ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ :

05.10.2021р. до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082340000122 від 03 серпня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України.

11.10.2021р. прокурором Бердянської окружної прокуратури Абалуєвою А.М. до суду скеровано письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно розпорядження керівника апарату Бердянського міськрайонного суду Запорізької області №398 від 11.10.2021 року та відповідно до пункту 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (редакція від 15.09.2016р.), призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, оскільки з 11 жовтня 2021 року суддя Маринін О.В. відсутній на робочому місці через тимчасову непрацездатність, що унеможливлює його участь у розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, що може мати наслідком порушення строків розгляду вказаного клопотання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021р., зазначене клопотання передано в провадження судді Дністрян О.М.

Відповідно до п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Згідно з абз. 5 вказаного пункту, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

З клопотання вбачається, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що 03.08.2021р., приблизно о 01:00 годині, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийшли на територію «Старого пляжу», яка розташована за адресою: Запорізька область, Бердянський район, м. Приморськ, вул. Курортна 23, де зустріли свого знайомого ОСОБА_4 , який приїхав туди з метою відпочинку на власному автомобілі «ВАЗ 21070» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час спілкування та вживання спиртних напоїв у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виник намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «ВАЗ 21070» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , реалізовуючи свою спільну злочинну мету спровокували сварку з ОСОБА_4 , в ході якої ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно о 02:00 годині почали наносити удари руками в область голови ОСОБА_4 , спричинивши йому, згідно висновку експерта № 253 від 03.08.2021р., тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, на лівій вушній раковині, крововиливи під коньюктивальну оболонку лівого та правого ока, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи. Вказані ушкодженні ймовірно утворились від дії(ій) тупого(их) предмета(ів), можливо в строк, та за обставин на які вказує під експертний, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, згідно п.п. 2.3.2 (б), «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 рік. Таким чином ОСОБА_4 спричинено не менш ніж шести (6) ударно-травматичних впливів в ділянки вказані вище. В подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи за раптово виниклим умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись тим, що потерпілий з метою уникнення подальшого спричинення йому тілесних ушкоджень покинув місце вчинення злочину, а тому не міг перешкодити їм у реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_2 через передні двері автомобіля, які були закриті, але не замкнуті на ключ, шляхом вільного доступу проник до салону автомобіля та спробував завести його, а після того, як цього не вдалось вчинити, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали штовхати транспортний засіб з території «Старого пляжу», по вул. Курортній 23 в м. Приморськ Бердянського району Запорізької області, а ОСОБА_2 керувати ним, внаслідок чого, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом для його подальшого продажу, з корисливих мотивів, всупереч волі власника, із застосуванням насильства, до нього, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, заволоділи автомобілем «ВАЗ 21070» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , та у наступному перемістили його до території б/в «GrandFamily», яка розташована по вул. Курортна, 25 в м. Приморськ Бердянського району Запорізької області, де їх протиправні дії виявлені працівниками поліції.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.08.2021р., приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебуваючи на території «Старого пляжу», який розташований по вул. Курортна, 23, в м. Приморську, Бердянського району, Запорізької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисних мотивів, з метою швидкого особистого збагачення, скориставшись відсутністю поблизу власника майна, а також сторонніх осіб, які б своїми діями могли завадити вчиненню злочину, шляхом проникнення до салону автомобіля «ВАЗ-2107» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , шляхом вільного доступу через незамкнені двері, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно, викрав мобільний телефон моделі «Sony XPERIA G-3312» в корпусі чорного кольору, вартість якого складає 1567 гривень 67 копійок та павербанк «Хіаоті» на НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору, вартість якого складає 233 гривні 33 копійки, що належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , чим спричинив йому майнову шкоду на загальну суму 1801 гривень. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, а саме мобільний телефон та павербанк залишив собі в особисте користування.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, посилаючись на те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 17 жовтня 2021 року, а ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними та не відпали, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та знов маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, будучи засудженим до 3 років 3 місяців позбавлення волі, обвинувачується у скоєнні умисного корисливого злочину, санкція статті за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, на теперішній час не працевлаштований, не має постійного джерела доходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Єременко Р.С. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник зазначив, що ризики, зазначені в клопотанні, не доведені. Просили відмовити в задоволені клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, строком до 17-00 год. 17 жовтня 2021 року.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, були встановлені на стадії досудового розслідування.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик – це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиками. Тобто ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та дійсними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованих обвинуваченому злочинів, ризики ухилення від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за яке передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, та, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, має можливість ухилитися від суду, та, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання потерпілого та свідків, матиме реальну можливість вчинити вплив на них з метою уникнення покарання та спонукати їх до надання свідчень на його користь, а також не маючи постійного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 319, 331, 372 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишити без змін та продовжити його дію на 60 (шістдесят) днів, строком до 10 грудня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали надіслати до ДУ "Вільнянська установа виконання покарань №11" та вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М. Дністрян