Ухвала суду № 100335436, 13.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4386/21

Провадження № 1-кп/242/785/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А.В., прокурора Черноусової Н.Г., захисника Герасимца М.В., Старика А.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021050140000011 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецької області, громадянина України, до арешту не працював, на утримані непрацездатних осів не має, перебуває у цивільному шлюбі, раніше судимий, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Авдіївка, Донецької області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працює, на утримані непрацездатних осіб не має, перебуває у цивільному шлюбі, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та проживає за адресою АДРЕСА_3 ,

обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження № 242/4386/21 відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України та ОСОБА_2 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_2 , оскільки передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились, також зазначив що цілодобовий домашній арешт продовжити за адресою проживання ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_3 . Також, заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Герасимець М.В. не погоджуються з клопотанням прокурора, вважають ризики необґрунтовані та недоведені, зазначають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, необґрунтовані та недоведені, просять змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, а саме у виді домашнього арешту, посилаючись, зокрема, на наявність у обвинуваченого постійного місця реєстрації та проживання.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник Старик А.О. зазначили, що не проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Як вбачається з вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів повинно містити посилання на один або кілька ризиків, передбачених ст. ст. 177, 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Поміж іншим Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Крім того, продовження тримання під вартою може бути виправдано за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», «Харченко проти України»).

Суд звертає увагу, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Тоді як наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, тяжкість покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим та те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, по справі не досліджено докази та не допитані всіх свідків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та неможливості на теперішній час застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 60 діб, тобто до 08 грудня 2021 року включно.

Відповідно до ст. 183 КПК України з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, майнового стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України – урозмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» дорівнює 68 100 грн. 00 коп. (2270 грн. 00 коп. Х 30).

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду (враховуючи тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою в інкримінованому їй правопорушенні); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (які не допитані в судовому засіданні); вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зменшились, а також оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, має постійне місце проживання та реєстрації.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном до двох місяців, тобто до 08 грудня 2021 року включно та покладених на обвинувачену ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177-178, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» до 60 діб, тобто до 08 грудня 2021 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) грн., які необхідно внести на рахунок: розрахунковий рахунок: UA828201720355259003000011792, отримувач: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; ЄДРПОУ: 26288796.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 08 грудня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Бахмутській УВП №6.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Бахмутської УВП №6 негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинуваченого зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави: 1) прибувати до прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово до двох місяців, тобто до 08 грудня 2021 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обв`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Донецької області, підконтрольній державній владі України, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого мешкання.

У разі невиконання покладених судом обов`язків відносно обвинуваченої ОСОБА_2 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж домашній арешт і на неї може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачена вважаються такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених зобов`язань.

Виконання домашнього арешту здійснює Відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області,

Контроль за виконанням ухвали суду здійснює прокурор Черноусова Н.Г.

Ухвала в частині продовження та застосування запобіжних заходів може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О.Хацько