Рішення № 100334403, 30.09.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

30.09.2021 227/1275/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Голомідовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення суми боргу в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в порядку регресу, в обґрунтування якого зазначив, що між ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (правонаступник – Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк») та ОСОБА_2 01.10.2012 року було укладено кредитний договір № 138233/13/к, відповідно до умов якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 25000,00 грн. строком на 36 місяців з 01.10.2012 року по 01.10.2015 року, дата повернення кредиту - 01.10.2015 року. Позивач зазначає, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку відповідача, в якій зазначено, що кошти в сумі 23125,00 грн. згідно кредитного договору були перераховані відповідачу 01.10.2012 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АБ «Експрес-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 138233/31/пр від 01.10.2012 року, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі. Враховуючи, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав в строк, встановлений договором, станом на 15.03.2016 року мав заборгованість в загальному розмірі 15799,80 грн., яка складалася з: суми простроченої заборгованості по кредиту – 9710,00 грн.; суми прострочених процентів по кредиту – 5759,08 грн.; інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту – 310,72 грн. У зв`язку з зазначеними порушеннями умов кредитного договору ПАТ «АБ «Експрес-Банк» звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з відповідним позовом. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/1654/16-ц позовні вимоги ПАТ «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в зазначеному розмірі і 02.08.2016 року судом було видано виконавчі листи, які стягувач подав до Добропільського МРВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків). На підставі вказаних виконавчих листів вказаним органом державної виконавчої служби були відкриті виконавчі провадження № 52067061 та № 52067096 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 15779,80 грн. та судового збору в розмірі 1378 грн. Позивач зазначає, що 25.11.2020 року він у виконавчому провадженні № 52067061 на рахунок Добропільського МРВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків) було сплачено 9667,88 грн., з яких: 6033,46 грн. – боргу, що підтверджується відповідною квитанцією, інша сума в розмірі 3634,42 грн. була повернута як надмірно сплачена сума. Позивач зазначає, що він як майновий поручитель виконав в повному обсязі всі кредитні зобов`язання боржника ОСОБА_2 перед банком, а тому до позивача перейшли усі права кредитора щодо боржника в частині сплаченого боргу шляхом перерахування коштів в розмірі 6033,46 грн., а тому до нього перейшли усі права кредитора щодо боржника. Також позивач зазначає, що державним виконавцем 25.02.2021 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням боржником ОСОБА_1 в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. На початку грудня ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив, що ним були виконані його зобов`язання, крім цього 20.03.2021 року позивач направив до відповідача лист-вимогу про повернення грошових коштів, однак відповідач зобов`язання з повернення коштів не виконав, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачену за відповідача суму боргу за кредитним договором № 138233/31/к від 01.10.2012 року в сумі 6033,46 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2021 року за вказаним позовом було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином, від позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Від представника третьої особи до суду також надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, від відповідача жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2012 між ПАТ «Акціонерний банк «Експерс - Банк» та ОСОБА_2 01.10.2012 року було укладено кредитний договір № 138233/31/к. Відповідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 25 000,00 гривень строком на 36 місяців з 01.10.2012 р. по 01.10.2015 р. Дата повернення кредиту не пізніше 01.10.2015 р. Згідно п. 1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксована. З моменту укладення договору до моменту припинення здійснення нарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладення цього договору, на поточний рахунок, відкритий у кредитодавця, становить 28 % річних. З моменту припинення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладення цього договору, на поточний рахунок, відкритий у кредитодавця, до закінчення строку дії договору становить 38 % річних. Момент припинення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладення цього договору, на поточний рахунок, відкритий у кредитодавця, визначається як перше число календарного місяця, наступного після спливу двох календарних місяців, протягом яких не здійснювалось зарахування заробітної плати та інших виплат на поточний рахунок від підприємства – роботодавця, відкритий у кредитодавця. Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом перерахування кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , на який здійснюється зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства – роботодавця (а.с. 13-17).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АБ «Експрес – Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 138233/31/пр від 01.10.2012 року. У відповідності до вимог п .1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі (а.с. 20-22).

У зв`язку з тим, що боржником неналежним чином виконувалися зобов`язання за кредитним договором, у квітні 2016 року ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.06.2016 року позов було задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 та з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Експерс - Банк», ідентифікаційний код 20053145 заборгованість по кредитному договору в сумі 15 779 гривень 80 копійок. Також стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Експерс - Банк», ідентифікаційний код 20053145 судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. (а.с. 23-24).

З матеріалів справи також вбачається, що постановою державного виконавця Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.10.2020 року було винесено постанову ВП № 52067061 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою було звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 227/1654/16-ц, виданого 02.08.2016 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АК «Експрес-Банк» заборгованості у розмірі 15779,80 грн. (а.с. 25-26).

Позивачем до позовної заяви було додано також квитанції на підтвердження проведення оплати заборгованості в розмірі 9667,88 грн. (а.с. 29).

Згідно інформації, наданої Добропільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконання ухвали суду, на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження: № 52066992 з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 227/1654/16-ц, виданого 02.08.2016 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний банк «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 15779,80 грн. Згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_2 на користь сятгувача ПАТ «Акціонерний банк «Індустріалбанк» у розмірі 4341,79 грн., були перераховані платіжним дорученням № 8292 від 09.02.2021 року та сума боргу 4186,97 грн. перерахована платіжним дорученням № 7553 від 15.01.2021, 1577 грн. – виконавчий збір від 16.10.2020 платіжне доручення № 5422, витрати виконавчого провадження – 200 грн. від 16.10.2020 платіжне доручення № 541; № 52067061 по примусовому виконанню виконавчого листа по цивільній справі № 227/1654/16-ц, виданого 02.08.2016 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний банк «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 15779,80 грн. Згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «Акціонерний банк «Індустріалбанк» у розмірі 6436,10 грн. були перераховані платіжним дорученням № 8726 від 22.02.2021, 340 грн. від 17.02.2021 платіжним дорученням № 8613, були повернуті боржнику – 3634,42 грн. від 17.03.2021 року платіжним дорученням № 9202, витрати виконавчого провадження – 69 грн. від 03.12.2020 платіжним дорученням № 6484, виконавчий збір – 1577,98 грн. від 03.12.2020 платіжним дорученням № 6483. Згідно заяві стягувача від 25.02.2021 № 23.01.02-09/06 станом на 24.02.2021 року боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично в повному обсязі виконали виконавчий документ суду та погасили борг по виконавчому документу. Згідно п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем було закрито виконавче провадження.

Представником третьої особи ПАТ АКБ «Індустріалбанк» на підтвердження правонаступництва щодо прав та обов`язків ПАТ «АБ «Експрес-Банк» було надіслано до суду копію статуту ПАТ АКБ «Індустіалбанк», з якого вбачається, що банк є правонаступником щодо всього майна, прав і обов`язків ПАТ АБ «Експрес-Банк» (а.с. 42).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 надсилав на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу про повернення сплачених коштів позивачем як поручителем в розмірі 6033,46 грн. (а.с. 30-31), на підтвердження чого також додав копію опису та квитанції поштового відправлення (а.с. 32). Проте, як зазначає позивач, відповідач в добровільному порядку вказані кошти позивачу не повернув, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2ст. 554 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму боргу, сплачену за відповідача за кредитним договором № 138233/31/к від 01.10.2012 року в сумі 6033,46 грн.

В той же час, суд приходить до висновку, що фактично позивачу було нанесено матеріальну шкоду діями відповідача, оскільки останнім несвоєчасно та не в повному обсязі було виконано зобов`язання за кредитним договором. Тобто фактично позивачем в позовній заяві не в повному обсязі зазначені норми матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді даного спору.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , виконуючи свої зобов`язання за договором поруки, здійснив виплату заборгованості за кредитним договором, укладеним відповідачем з ПАТ АБ «Експрес-Банк», але не отримав відшкодування сплачених сум від відповідача, у зв`язку з чим у подальшому набув право вимоги до відповідача на повернення вищевказаних грошових коштів в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено на користь Добропільського МРВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків) заборгованість в загальному розмірі 9667,88 грн., з яких: 7889,90 грн. – борг, 1577,98 грн. – виконавчий збір, 200 грн. – витрати, про що свідчить додана до позовної заяви квитанція.

Згідно інформації, наданої Добропільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 52067061 ОСОБА_1 було повернуто грошові кошти в сумі 3634,42 грн. платіжним дорученням № 9202 від 17.03.2021 року.

Таким чином, сума фактичних збитків, завданих позивачу відповідачем, становить 6033,46 грн. (9667,88 грн. – 3634,42 грн. = 6033,46 грн.).

Враховуючи, що вказана сума в добровільному порядку відповідачем відшкодована позивачу не була, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі в зв`язку з чим з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню розмір збитків в сумі 6033,46 грн.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі ст.ст. 16, 22, 553, 599, 1166, 1191, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 80, 81, 83, 223, 264, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення суми боргу в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , в порядку регресу суму завданих збитків в загальному розмірі 6033 гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», код ЄДРПОУ 13857564, адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7.

Суддя В.В.Корнєєва

30.09.2021