Ухвала суду № 10032572, 14.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

УХВАЛА

14.06.2010Справа №2-17/1005-2009 За позовом Фірми «Авіс»

До відповідача Мазанської сільської ради Сімферопольського району АР Крим

про зобов’язання відповідача до укладення договору оренди гідротехнічної споруди – дамби ставку в смт. Мазанка з фірмою «Авіс», на зазначених позивачем умовах

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Вахрушєв В.Є., представник.

Від відповідача – Дебель М.Н., представник

За участю експерта – Котова Є.Т., посвідчення № 022/01

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить зобов’язати Мазанську сільську раду укласти договір оренди гідротехнічної споруди – дамби ставку в смт. Мазанка з фірмою «Авіс», на зазначених ним умовах, у зв’язку з відмовою позивача від укладення договору оренди з позивачем.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що при оцінці гідротехнічних споруд в їх вартості є велика різниця, а тому сільський голова не може укласти договір оренди, а сільська рада не може його затвердити на умовах, що пропонуються позивачем.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання матеріалів є правом сторони, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

У даному випадку вибраний позивачем спосіб захисту права та інтересу не відповідає законодавству.

Так, позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача до укладення договору оренди гідротехнічної споруди – дамби ставку в смт. Мазанка з фірмою «Авіс», на зазначених позивачем умовах.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту прав та інтересів може бути не будь-який спосіб, а тільки той, який передбачений законом чи договором.

Зобов’язання укласти договір, як спосіб захисту порушеного права у даному випадку законодавством не передбачений.

Так, згідно ч. 1 статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є

обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно ч. 2 вказаної статті день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, будь-яких зобов’язань щодо укладення договору у даному випадку не потрібно.

Відповідно до постанови Вищого Господарського Суду України від 01 вересня 2009 року (№13\31-09) в аналогічному випадку у разі розгляду спору про внесення змін до договору судом, зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинен ставити перед судом питання про внесення змін в договір, а не про зобов’язання відповідача внести такі зміни до договору. оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є домовленістю 2 або більше сторін, зобов’язання в судовому порядку другої сторони внести до нього зміни позбавлено правового сенсу, та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином способ захисту права та інтересу у даному випадку не відповідає закону. Згідно інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Таким чином, позивачем вибраний засіб захисту права та інтересу даному випадку не передбачений законом, що є підставою для відмови у позові.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

При цьому також необхідно відмітити, що згідно ч. 4 статті 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет позову лише до прийняття рішення.

Окрім цього, на тих умовах, на яких позивач бажає укласти договір, він не може бути укладеним.

Так, позивач згідно наданого проекту хоче укласти договір виходячи із вартості об’єкту оренди в сумі 128000, 00 грн., в той час, як згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2009 року № 67/09 мінімальна вартість дамби, розташованої на території Мазанської сільської ради складає 1090381 грн.

Суд не вбачає підстав не приймати до уваги вказаний висновк експертизи.

Вказана обставина в свою чергу впливає на розмір орендної плати.

Так, згідно п. 5 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року за N 786) розмір орендної плати залежить від вартості необоротних основних засобів.

Щодо вказаних обставин позивач позовні вимоги не уточнив.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не має права примушувати позивача укладати договір на інших умовах, ніж він бажає, а також змінювати вимоги позивача з власної ініціативи.

При цьому також необхідно відмітити, що згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі змінити підстави позову лише до прийняття рішення.

Необхідно також відмітити, що згідно ст. 54 ГПК України право визначення відповідача є правом позивача.

Позивач визначив, що відповідачем повинна бути Мазанська сільська рада Сімферопольського району АР Крим.

Однак, згідно Довідки Головного Управління статистики в АР Крим АА № 010291 назвою органу місцевого самоврядування є Мазанська сільська рада.

При цьому необхідно відмітить що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі з власної ініціативи змінювати відповідача чи залучати іншого відповідача.

Окрім цього, зміна чи залучення іншого відповідача є правом суду, а не обов’язком. Користуючись наданим суду правом зміни та не залучення іншого відповідача, суд процесуального законодавства не порушує, у зв’язку з чим не існує підстав для зміни рішення з цієї підстави.

Таким чином, є декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 49 ГПК України відповідачу підлягають відшкодуванню 4000 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Так, ч. 5 статті 49 ГПК України передбачено, що за проведення судової експертизи при відмові у позові, вказані судові витрати покладаються на позивача.

Згідно платіжного доручення № 958 від 28 грудня 2009 року Мазанською сільською радою на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» сплачено 4000,00 грн. за проведення експертизи.

Згідно калькуляції № 67/09 вартість експертизи складає 4000,00 грн.

Підстав для відшкодування (стягнення) інших судових витрат згідно ст. 49 ГПК України не існує.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Фірми «Авіс» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 147, кв. 36, р/р 2600338279001 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, ідентифікаційний код 25143255) на користь Мазанської сільської ради (97530, вул. Шкільна 1, смт. Мазанка, Сімферопольський район АР Крим, ідентифікаційний код 04368317) 4000 грн. судових витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.